ГоловнаСвіт

Анкети, житло, права дітей… Франція бореться з домашнім насильством

Що три дні у Франції одна жінка помирає від рук свого чоловіка або колишнього. У країні, яка однією з перших в Європі взялася за забезпечення гендерної рівності, домашнє насильство залишається масштабним явищем, жертвами якого у 2019 році вже стали 136 жінок і 28 чоловіків. Уряд запропонував план дій.

Мистецька акція проти насильства над жінками, Париж, 6 листопада 2019.
Фото: АВС News
Мистецька акція проти насильства над жінками, Париж, 6 листопада 2019.

 “Він знову узяв ніж”, - почувши ці слова по телефону від своєї мами, Стелла одразу поїхала до неї, однак було вже запізно. Чоловік, від побоїв якого мати дівчини потерпала не перший рік, завдав їй смертельних ножових поранень. Вона стекла кров’ю у руках своєї доньки, яка нині звинувачує поліцію у нездатності попередити трагедію — жінка не раз зверталася до комісаріату і подала офіційну скаргу на чоловіка. Той мав з’явитися на судове слухання наступного місяця. У вечір трагедії сусіди подружжя попередили поліцію про гучну сварку, однак правоохоронці приїхали на місце подій лише за півгодини, а саме — після дзвінка доньки, що наполягла на небезпечності ситуації.

Ця історія — лише одна з багатьох, які свідчать про прогалини у системі захисту жертв домашнього насильства, від різних форм якого у Франції щороку потерпає 220 тисяч жінок та 70 тисяч чоловіків. Важлива статистика: у майже 70% випадків насильства над чоловіками йдеться про агресію жінок у відповідь на попередню агресію чоловіків, у той час як у випадку насильства чоловіків над жінками самі жінки були у позиції того, хто чинить насильство першим, лише у 8% випадків.

Коли людина перетворюється на цифру

Явище домашнього насильства з’явилося у Франції не вчора. То чому заговорили про це саме зараз? Частково це стало можливим завдяки світовій хвилі руху #metoo після секс-скандалу довкола продюсера Харві Вайнстайна два роки тому. Соціальне табу було знято, численні француженки долучилися до акції і публічно або в соцмережах розповіли про свій власний досвід як жертв домагань на роботі, у транспорті та у низці інших ситуацій і контекстів.

Окремі подібні акції стосувались і насильства над чоловіками. Кригу було пробито — те, про що раніше мовчали через страх і сором, прорвалося на поверхню: у випуски новин, на шпальти газет, у мережі. Однак минули місяці, доки до дискурсу долучилися і ті, хто потерпають від насильства там, де мали б почуватися найбільш захищено, — вдома.

Спілка “Фемініциди (вбивства жінок) руками партнерів або колишніх” почала вести сумний облік на своїй Фейсбук-сторінці. Кожного разу, коли ставало відомо про нову француженку, яка померла від домашнього насильства, спілка друкувала її ім’я (або слово “анонім”, якщо про це просила родина) та цифру. Порядковий номер, що вказував на кількість жертв фемініцидів з початку року.

Фото: bbc.com

Селін, Сара, Маґі… Коли лічильник сягнув ста жінок, активістки вийшли до Ейфелевої вежі на акцію — кожна з них тримала у руках номер та називала вголос ім’я жертви. Акцій побільшало, за ніч на стінах паризьких будівель з’явилися гасла і заклики: “Ми не хочемо більше рахувати мертвих”, “Вона від нього пішла — він її вбив”, “Держава байдужа, суди — спільники”. Кульмінацією став марш у найбільших містах країни — 49 тисяч людей пройшли Парижем, вимагаючи від уряду дій.

Навчити поліцейських і захистити дітей

Після двох місяців консультацій зі спілками і спеціалістами, французький прем’єр Едуар Філіп озвучив низку заходів, які мають допомогти жертвам домашнього насильства. Одним із них стане зняття лікарської таємниці у випадках, коли медик вбачає загрозу життю пацієнта, наприклад, сліди побоїв. Повідомити про небезпеку лікар матиме право, не питаючи дозволу пацієнта.

Сьогодні ж важливою причиною нездатності поліції допомогти тим, хто потерпає від домашнього насильства, часто є мовчання самих жертв — лише одна жінка з п’яти подає офіційну скаргу.

Як у випадку оформлення скарги, так і без неї, поліцейські муситимуть провести із потенційною жертвою домашнього насильства, яка звернулася до комісаріату, співбесіду, базовану на уніфікованій анкеті із 23 запитань. Цей новий опитувальник має на меті із більшою точністю оцінити рівень загрози у кожному окремому випадку і, за потреби, терміново вжити заходів, аби захистити людину. Наприклад, надати їй тимчасове житло. Анкета розроблялася на основі квебекського еквіваленту — той має 42 запитання і три кольори для оцінки відповідей. За останні десять років кількість фемініцидів у Квебеку зменшилась вдвічі.

Фото: Chris Procaylo / Chris Procaylo/Winnipeg Sun

Інша зміна — визнання доведення до суїциду обтяжуючою обставиною моральних знущань, що каратиметься 10 роками за ґратами та штрафом у 150 тисяч євро. Окрім цього, гаряча лінія для жертв домашнього насильства стане доступною цілодобово.

Один з найочікуваніших заходів — скасування принципу “батьківського авторитету”. Донині батько або мати-вбивця, навіть перебуваючи за ґратами, зберігали за собою право вирішувати питання своєї неповнолітньої дитини — підписувати документи для обрання навчального закладу, давати дозвіл або заборону на проведення медичних процедур (включно з психологічним супроводом), у той час як діти з таких родин, попри контекст, мали зобов’язання забезпечувати своїх літніх батьків, якщо ті залишились без доходу. Так сталося у випадку Франсуаз Ле Гофф, чий батько вбив її мати 36 років тому, відбув свій термін, а нині перебуває у будинку для літніх людей, звідки Франсуаз отримала квитанцію до сплати...

Чи достатньо цих заходів, аби наступного року трагічний лічильник асоціацій не зрушив з нуля? Спілки радо зустріли заяви прем’єра, однак припиняти акції не збираються. Жертви домашнього насильства надто довго мовчали. Настав час говорити. 

​Марія Єщенко​Марія Єщенко, журналіст
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter