ГоловнаСвіт

"Чорна книга Ліги". Правда про італійських фашистів, що мало цікава електорату

Масштабне розслідування італійських журналістів про ультраправу партію "Ліга": а саме про крадіжку ними 49 млн. євро компенсації за вибори (гроші платників податків), про їх фашистські ідеї, про фінансування цієї сили “з відкатом” з боку путінської Росії, було надруковане окремою книгою - “Чорною книгою Ліги”. 

Але при цьому рейтинги партії Сальвіні продовжують зростати. Італійці нічого не знають чи не хочуть знати?

Журналісти Стефано Верджіне і Джованні Тіціан на презентацї "Чорної книги Ліги"
Фото: Ирина Кащей
Журналісти Стефано Верджіне і Джованні Тіціан на презентацї "Чорної книги Ліги"

Італійська ультраправа “Ліга” нині практично править країною, популістські “П’ять зірок” давно загубились на її тлі та мало на що впливають. Водночас “Ліга”: вкрала майже 49 млн. євро компенсації за вибори (гроші платників податків), має цілком фашистські ідеї, і ще кілька місяців тому вела перемовини про фінансування “з відкатом” з боку путінської Росії.

Все це задокументоване масштабним журналістським розслідуванням, яке було надруковане окремою книгою - “Чорною книгою Ліги”. 

При всьому цьому рейтинги партії Сальвіні продовжують зростати. Італійці нічого не знають чи не хочуть знати?

Партія без грошей?

Автори цього колосального розслідування — журналісти тижневика “Еспрессо” Стефано Верджіне і Джованні Тіціан — зазначають, що, коли вони починали цю роботу два роки тому, “Ліга” зовсім не була правлячою. Вона була середньою партією, помітною, але не панівною. Згадаємо, що за підсумками виборів-2017 “лігісти” отримали лише 17% голосів. Журналістів цікавило питання: яким чином партія, яка більше не має грошей, може розвиватися? Відповідей на це питання виявилося багато і дуже цікавих.

“Чорна книга Ліги” налічує понад дві сотні сторінок, третину з яких складає власно документальна частина: банківські звіти, протоколи доповідей, витяги з кримінальних справ, заяви фігурантів пресі і т.д. Стає цілком зрозуміло, чому Касаційний суд наполягає на тому, що “Ліга” вкрала ці майже 49 млн. євро виборчих відшкодувань, і чому має повернути цю суму.

У розслідуванні журналісти детально і документально показують, яким чином потім, вже після початку судових справ і отже скандалу, рухалися нелегально отримані кошти по різних окозамилювальних підприємствах, фондах, асоціаціях, цінних паперах та “податкових раях”. Нагадаємо, по справі про незаконне присвоєння були засуджені колишній глава і практично творець партії Умберто Боссі та казначей Франческо Бельсіто.

Кандидат на посаду прем'єра Маттео Сальвіні від Lega Nord під ча виборчої кампанії в Мілані, Італія, 02 березня 2018.
Фото: EPA/UPG
Кандидат на посаду прем'єра Маттео Сальвіні від Lega Nord під ча виборчої кампанії в Мілані, Італія, 02 березня 2018.

Потім Бельсіто виправдають в апеляційній інстанції — частково через давність справи, частково через “благородність” Сальвіні. Адже Маттео Сальвіні спочатку вирішив заявити про себе як про жертву цього шахрайства і подати на відшкодування у суді, але швидко — вже за три тижні - відкликав цю заяву. Він не став відмежовуватися від Боссі, щоб не втратити частку голосів виборців, вірних тому за будь-яких обставин, і вдало реформував партію.

При цьому Сальвіні не раз наголошував, що він, прийшовши до керування партією вже після цього скандалу, “цих грошей у вічі не бачив”. Однак автори дослідження наочно показують, що це не так. Сальвіні, вже знаючи про нелегальне походження грошей, все ж користувався ними.

І що: невже виборці забули про цей великий фінансовий скандал, адже минуло лише 7 років? Ні, ця цифра — 49 млн. євро і досі нависає над іміджем “Ліги”, а відтак і Сальвіні. Про це їм регулярно нагадує опозиція і критично налаштовані громадяни. Однак ультраправих виборців це чомусь не тривожить. Чому? Вони готові закрити очі на крадіжку з власної кишені (адже вкрадені гроші платників податків), аби хтось просував їхні ідеї? Що ж це за ідеї такі, які ширяться Італією, як кола по воді?

“Страхи! Кому страхи? Недорого!”

Офіційно це — націоналізм. Ми, мовляв, не маємо потреби у Брюсселі, ми будемо все вирішувати самі; іноземців (особливо небілих) потрібно вигнати; жінкам — сидіти вдома і не заїкатися про якісь власні права; ЛГБТ теж хай сидять тихо, бо гірше буде і т.д. Ну тобто йдеться не просто про націоналізм або суверенність (слово, яке дуже любить Сальвіні), а про цілком фашистську програму. І так воно і є, унаочнюють Верджіне та Тіціан. Від конкретно сепаратистської (“Ліга Півночі” десятиліттями боролася за відокремлення від Італії вигаданої країни “Паданія”) Сальвіні перейшов до зовнішньо антиєвропейської, а насправді - до фашистської ідеології. Він отримав партію, яка отримувала 4% голосів, і зміг потроїти цей результат завдяки тому, що зрозумів, якими є потреби мас, їхні побоювання та відверті страхи.

Фото: EPA/UPG

І навчився дуже добре ці страхи продавати. А у ці роки, як показує і приклад Брекзіту, страх, що найкраще продається серед європейців — це страх перед “навалою з третього світу”. І якщо раніше у риториці “Ліги” у всьому був винен “Рим-крадій”, то тепер уособленням усіх негараздів італійців став Брюссель, який серед іншого дозволяє або й програмує цю “навалу”. І серед правого електорату це чудово спрацювало!

За “Лігу” тепер голосують і в центрі, і на півдні Італії. І це після десятиліть розповідей “лігістів” про недолугість, природні лінощі, неохайність і пр. південних італійців. Воістину коротка пам’ять у виборця!

Ультра

І, мабуть, нові виборці “Ліги” - а опитування показують зростання її електорату до 32% - дуже б здивувалися, якби їм сказали, що їхні обранці - не праві, а ультраправі. Однак програми модернізованої “Ліги” і традиційних італійських ультраправих - “Нової Сили” (“Форца Нуова”) та КазаПаунд збігаються з вражаючою точністю: націоналізм, “ні” мігрантам, суворий католіцизм, жорстка критика євро як валюти. Коли успіх Сальвіні став безспірним, ультраправі занепокоїлися: “ми говоримо ці речі вже десятиліття, це нечесно, що Сальвіні так просто забирає їх собі”. Зауважмо, “Форца Нуова” та “Каза Паунд” називають себе “фашистами третього тисячоліття”.

Власне, близькість двох ідеологій очевидна. Так, наводять приклад Тіціан і Верджіне, у липні 2018 року у святі неофашистів, організованому в містечку Аббьятеграссо, взяли участь шестеро представників “Ліги”. Та й висловлювання самого Сальвіні нерідко заграють з фашистським минулим Італії. Приміром, коли він використовує відомі цитати Муссоліні. І це потроху міняє політичний клімат в країні. Расизм, нетерпимість стають прийнятними.

І ось уже дискотека неподалік Болоньї заявляє, що “африканцям та українцям сюди не можна” і громила на вході справді не пропускає всередину всіх, хто має неіталійське прізвище або народився не в Італії. І це не викликає аж надто гучного скандалу. А що? Адже сам глава МВС (той самий Сальвіні) готовий пояснити будь-який злочин тим, що люди втомилися від іноземців.

Приміром, коли “лігіст” Лука Траїні у місті Мачерата стріляв у всіх підряд небілих людей, бо це була його помста за вбивство молодої дівчини іноземцем, то Сальвіні, звичайно, засудив сам злочин. Але тут-таки додав, що “однак безконтрольна іміграція, про яку Ліга давно говорить, призводить до соціальних зіткнень”.

І, виходить так, що вже третина італійців не бачить у цьому жодної проблеми. Як не бачить нічого дивного чи неправильного у тому, щоб прихильників суверенності фінансувала інша держава. Розслідування щодо переговорів “Ліги” з людьми Путіна, щодо можливості отримати три мільйони на передвиборчу кампанію до Європарламенту, про яке писав LB.ua, викликав таки дуже скромний розголос. Опозиція досить мляво наполягає на поясненнях від Сальвіні, телебачення цю тему майже не помічає (ну ще б пак, чи ж то даремо “Ліга” так наполягала на тому, щоб телерадіокомпанію РАЙ очолив саме їхній улюбленець Марчелло Фоа?)...

Вице-премьер Италии Маттео Сальвини на Красной площади в Москве
Фото: politeka.net
Вице-премьер Италии Маттео Сальвини на Красной площади в Москве

«Чи ви розчаровані такою реакцією на ваше масштабне і дуже серйозне розслідування?» - спитала я в авторів під час презентації “Чорної книги Ліги” у центрі Рима.

«Дещо розчаровані, так, але не здивовані. Ми передбачали подібне. Однак є відчуття певної самотності. Так ніби...Ти ризикуєш, виходиш на передній план, а тебе не підтримують”, - відповіли вони.

«А до Москви ще поїдете?» - спитала моя колега і присутні у залі жваво і з розумінням відреагували.

«Ні. Ми все розуміємо. Не тільки до Москви, а й взагалі за кордон їхати не плануємо», - сказали автори “Чорної книги”.

Можливо, вірогідність російського фінансування не дивує пересічного виборця, тому що він пам’ятає, як Радянський Союз гатив страшні суми на Італійську комуністичну партію і це було секретом Полішинеля.

Не можна сказати, щоб всі італійці погоджувались із тенденціями у країні. Приблизно 32% підтримують “Лігу”, так говорять опитування. Але решта, здається, розуміє небезпеку ультраправого тріумфу і дивиться на це з великою стривоженістю. Ця — поки що більша - частка суспільства зовсім не хоче, аби у “Ліги” та її численних вже союзників (Марін Ле Пен у Франції, країни Вишеградської четвірки, Найджел Фарадж і аж до Путіна, Стіва Беннона і Дональда Трампа) вийшло все задумане. І щоб, як кажуть їхні спільні ідеологи (приміром сумнозвісний Дугін), «за 10 років цього Євросоюзу і цієї Італії не було».

І щоб світ знову поділився на зони впливу.

Ирина КащейИрина Кащей, журналист-международник, фрилансер
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter