Коли Володимир Гройсман лише примірявся до прем'єрського крісла, багато хто скептично оцінював здатність колишнього начальника базару й мера Вінниці керувати Кабінетом міністрів: усе-таки масштаб не той, чи вистачить досвіду та кваліфікації? Утім, доволі швидко виявилося, що для управлінської методики Гройсмана рівень кваліфікації аж ніяк не є визначальним. Як прапорщик із анекдоту, який довів своє теоретичне вміння керувати атомним підводним човном вигуком “Субмарино, стій! Раз-два...”, Володимир Борисович одразу продемонстрував, що для керівника головне — вміти переконливо поставити задачу підлеглим фахівцям. А вже реалістичність задачі, наявність інструментарію для її виконання та інша лузерська лабуда — то вже проблеми не керівника, а тих, кому ці задачі виконувати. Бо ж, як відомо, ще раз скажеш, що щось не вийшло — “ я тєбя вигоню на х..й отсюда!”
Історія України свідчить, що такий “тренер-мотиватор” цілком спроможний давати результат — футбольна збірна під керівництвом Блохіна навіть на Чемпіонат світу з першого місця вийшла. Проте з часом ефективність цього методу відчутно падає — сувора реальність не завжди хоче підлаштовуватися під високі планки, задані мотиватором, сам мотиватор виявиляється не настільки відбитим перфекціоністом, аби звільняти фахівців за невиконання завищених задач, і врешті виконавці переконуються, що суворість мотиваторського менеджменту компенсується необов'язковістю обіцяного покарання, і поволі забивають болт на всі поставлені задачі незалежно від рівня їх реалістичності.
І якщо на базарі чи навіть у мерії тонус підлеглих завжди можна відновити стусаном по зубах у курилці чи іншими методами міцного господарництва, то в коаліційному уряді демократичної України доводиться відшукувати нові прозорі й транспарентні методи впливу.
Сама по собі ідея колективної відповідальності для “всіх чиновників облдержадмінстрацій”, безумовно, цікава — замість місити чиновників-нероб особисто, Володимир Борисович віддає це право гвинтикам бюрократичної системи, які змушені через чиєсь нехлюйство терпіти холод, наче якийсь пересічний Іван чи Микола, а не шанована державна людина 13-го рангу. Якщо водії, охоронці, прибиральниці та тьоті з прес-служби влаштують винуватцеві темну в сортирі облержадміністрації — це неодмінно матиме швидкий та надійний ефект. Питання лише в одному: як проконтролювати виконання ідеї ана Гройсмана, аби всі ці прибиральниці, водії та секретарі помічників заступників голів департаментів справді “зрозуміли, що таке холодно”, а не насміхалися з мотиваційних експериментів Володимира Борисовича в своїх теплих квартирах?!
Пропонуємо панові Гройсману низку порад та рекомендацій, із яких можна скласти таку собі “Пам'ятку для персонального введення надзвичайного температурного режиму для всіх чиновників облдержадміністрацій”:
Аби добра ініціатива не накрилася кригою, необхідно до 18 жовтня (дня, коли спливає відведений Гройсманом п'ятиденний термін ультиматуму) розробити та затвердити низку нормативних документів, які би дозволили без зволікань застосувати температурні санкції щодо всіх порушників на термін до 25 жовтня. Перелік нових нормативів додається:
1. З 18 жовтня 2016 року для помешкань та робочих місць усіх працівників опальних (вибачте за каламбур) облдержадміністрацій вводиться єдиний температурний режим, що визначається формулою “зафіксований Гідрометцентром вуличний показник плюс-мінус 3 градуси Цельсія”.
2. Температура у помешканнях та кабінетах чиновників вимірюється цілодобово, відхилення від встановленої норми більш ніж на 5 градусів тягне за собою кримінальну відповідальність за статтею Кримінального кодексу “Порушення температурного режиму”(законопроект про внесення змін до КК подається на розгляд ВР на найбличому пленарному засідання).
3. Обов'язки контролю за дотриманням режиму покладаються на підрозділи Поліції опалювальної моралі, що створюються в апаратах управлінь МВС, СБУ та НАБУ.
4. На період до 25 жовтня створені поліційні підрозділи конфісковують із помешкань та кабінетів чиновників шуби, гумові грілки, домашніх котів та міцний алкоголь.
5. В обов'язковий дрес-код облдержадміністрацій вводяться шорти та короткі спідниці. На робочому місці забороняється вживання чаю, кави та інших гарячих напоїв. Забороняється перебування в одному кабінеті більше 3 осіб — а то надихають та зігріються.
6. Після завершення робочого часу Поліція опалювальної моралі має конвоювати чиновника просто додому, аби він по дорозі не втік грітися до сауни, коханки чи генделика.
6.1. Із розважальних закладів чиновнику дозволяється відвідування льодового катка або відкритого басейну.
7. Пересування чиновника з роботи додому довзоляється лише на велосипеді, моторолері, мотоциклі, гужевому возі чи відкритому кабріолеті відповідно до рангу держслужбовця.
8. Необхідний температурний режим у помешканнях, обладнаних системою автономного опалення, забезпечується арештом опалювального котла з цілодобовою охороною працівниками Поліції опалювальної моралі. За наявності в помешканні каміна його отвір має бути забито фанерою.
9. Для персонального відімкнення опалення чиновнику, який мешкає в багатоквартирному будинку, за погодженням із комунальними службами застосовується система “Спрут”. Якщо на застосування “Спрута” в бюджеті нема грошей, в квартирі чиновника можна просто побити вікна.
10. Якщо вікна пластикові та не б'ються, держслужбовець зобов'язаний за власний кошт придбати 5 балонів рідкого азоту й особисто забезпечити рівномірне охолодження помешкання до прийнятної температурної норми. Якщо дихати азотом чиновнику не дозволяє стан здоров'я, його треба примусово годувати морозивом із розрахунку 4 кг на добу.
За неухильного виконання всіх цих рекомендацій можна забезпечити стовідсоткове розуміння чиновниками облдержадміністрацій того, що прем'єр Гройсман не жартує і не залякує, ну, й звісно ж, того, “що таке холодно”.
Щоправда, оскільки чиновник — істота з найвищою у природі здібністю до адаптації, є ризик за один-два опалювальних сезони вивести породу моростійких чиновників, яким буде по цимбалах і холод, і Гросйман, і опалювальний сезон. Але сподіваємося, що на той час прем'єр-міністр винайде нові, не менш ефективні методи державної управлінської мотивації.