ГоловнаПолітика

В Україні немає сенсу навіть порушувати питання про ювенальну юстицію, - експерт

На думку фахівця, в Україні немає місць, де діти отримують приклад правильного дорослішання.

В Україні немає сенсу навіть порушувати питання про ювенальну юстицію, - експерт
Фото: Макс Левин

Інститут освіти в нас на початку 90-х зазнав дуже прикрої трансформації. Функцію виховання якоїсь миті школа передала родині. І це прикро збіглося з руйнуванням того, що ми називаємо позашкільною педагогікою, позашкільною сферою - тим простором, куди діти потрапляли, коли виходили зі школи.

Ми увійшли в жорстокий світ капіталізму і боротьби за виживання - і дорослі, і діти, взявшись за руки. На жаль, тих місць, де діти отримують приклад правильного дорослішання, майже не залишилося. Усе менше і менше часу батьки приділяють дітям, і є об'єктивні причини цього.

Таку думку в ефірі радіо "ЕРА" висловила

експерт Інституту Горшеніна Марина Ткаченко.

Про захист прав діетей, зокрема - про ювенальну юстицію - експерт зазначила, що, за задумом, ювенальна юстиція була керована на роботу з малолітніми правопорушниками. "Піонерами тут були Великобританія і США. Це такий інститут, який мав відокремити певну вікову категорію, розуміючи, що з нею треба працювати окремо. І в цьому сенсі це (ювенальна юстиція, - Ред.) - абсолютно богоугодна справа. Звичайно, така структура повинна існувати", - вважає Марина Ткаченко.

Основні ж суперечки і різночитання, за словами експерта, стосуються так званої другої частини поняття "ювенальна юстиція" - захисту прав дітей у найширшому сенсі. "І ось тут починаються розпливчасті, нечітко сформульовані поняття. Бо забрати дитину з родини, тому що її недогодувати або, навпаки, перегодували - це нагадує взагалі якісь страшні часи, каральні органи. Є інформація, що в Норвегії близько 30 дітей щодня передають в органи опіки та прийомні сім'ї. Причому ця норма поширюється не тільки на громадян Норвегії, а й на тих, хто тимчасово проживає на території країни. Наприклад, у сімейної пари з Індії, яка приїхала працювати за контрактом з геологорозвідувальною компанією, забрали дітей, оскільки вони не мали вдома пеленального столика і кімнати для ігор. Коли нещасні батьки послалися на культурні відмінності в питаннях побуту, виховання дітей, їм сказали, що це не є аргументом", - зазначила вона.

В Україні ж, за словами Марини Ткаченко, ще не працює ювенальна юстиція, хоча деякі "пілотні" проекти існують. "Наразі існує серйозна дискусія в суспільстві й експертному середовищі з приводу того, чи є сенс у нашій країні навіть порушувати питання про ювенальну юстицію в тому сенсі, в якому це існує в розвинених країнах. Де держава точно знає, що вона забезпечила основні права дитини, скажімо, на освіту, охорону здоров'я - і в цьому сенсі має певне право висувати якісь претензії сім'ї. У нас же держава повинна розібратися з якістю своїх послуг населенню. Чи отримують діти той рівень охорони здоров'я, який потрібен? Ту освіту, яка потрібна? Не красиві столи, комп'ютери - а ту якість змісту, яка надалі буде їхнім ресурсом у вищій школі. Якщо дитина важко захворіла - держава не може її вилікувати. Благодійні фонди збирають гроші і відправляють дитину лікуватися за кордон. Чи це не порушення прав дитини? Тому яка може бути ювенальна юстиція в такому разі?" - вважає експерт.

Нагадаємо, що, згідно з результатами соціологічних досліджень Інституту Горшеніна, більш ніж половина українців (53,6%) вважають, що права дітей в нашій країні не захищені. Найбільш поширені, на думку громадян, насильство над дітьми (78%) і дитяча безпритульність (75,9%). А першочергова проблема, яка потребує державного врегулювання - дитяча безпритульність (52,8%). При цьому кожен другий молодий українець (48,8%) не планує в майбутньому усиновлювати дитину, а 34% не змогли відповісти на це питання.

Читайте новости LB.ua в социальной сети Facebook