ГоловнаКультура

Звуки пустелі: як створювали музику для «Сіль із Бонневілю» в рамках Envision Sound

Музика Ганса Циммера — невіддільна фішка фільмів Крістофера Нолана, а «Марш Імперії» з «Зоряних війн» відоміший за будь-якого окремо взятого персонажа саги. У кінокомпозиторів є навіть власна номінація на «Оскар» (одна з чотирьох «звукових», серед яких номінації за найкращу музику, пісню, звук і звуковий монтаж), якою можуть похвалитися далеко не всі кінодепартаменти.

В Україні довгий час не складалося з освітою саме для кінокомпозиторів. Стан речей змінився у 2017 році, коли була запущена перша спеціалізована навчальна програма Envision Sound у колаборації Британської Ради в Україні з Національним центром Олександра Довженка.

Вже три роки поспіль Envision Sound збирає талановитих композиторів з України, країн Східної Європи та Центральної Азії на тижневий інтенсив. На воркшопі розвивають вміння в написанні музики для кіно, а його результатом має бути створення саундтреку для німого кіно чи українського фільму, що знаходиться у виробництві.

Учасники отримують менторську підтримку від знаних кінокомпозиторів Майкла Прайса (Велика Британія) й Алли Загайкевич (Україна). Щороку до менторів долучаються guest stars — запрошені викладачі. В різні роки т’юторами виступили Нейніта Десаї (володарка премії BAFTA BREAKTHROUGH BRIT 2016–2017), Деніел Патрік Коен (автор саундтреку для відреставрованого фільму Гічкока «Сад насолод»), Енріка Шандроне (лауреатка премії SABAM у номінації «Найкращий молодий композитор» 2016 року на World Soundtrack Awards у Ґенті) та Ніл Бренд (визнаний одним із найкращих акомпаніаторів-імпровізаторів на піаніно у світі, понад 30 років акомпанує німим фільмам у кінотеатрі Британського інституту кінематографії).

Результати роботи програми можна було почути під час окремих показів фестивалю «Німі ночі». Цьогоріч уперше публічно презентують саундтрек, створений для українського повнометражного документального фільму — картини «Сіль із Бонневілю» Семена Мозгового. Музику до нього написали грузинські композитори Лука Лебанідзе та Звяд Мгебрішвілі. Вони також долучаться до живого виконання саундтреку.

Напередодні перформансу «Сіль із Бонневіллю» LB.ua поговорив про створення музики до фільму з режисером картини Семеном Мозговим, композиторами Лукою Лебанідзе та Звядом Мгебрішвілі.

Автор документальної картини «Історія зимового саду», колишній актор театру «Дах» Семен Мозговий:

Семен Мозговий
Фото: Facebook / Eastern Neighbours Film Festival
Семен Мозговий

«Мій фільм запросили на Envision Sound разом із картинами Аліни Горлової та Антоніо Лукіча. Вони були відібрані як три сучасні стрічки, до яких мали написати музику композитори.

Спочатку над «Сіллю з Бонневіллю» працював інший хлопець, українець. Він взявся за фільм на тому етапі, коли в мене ще зовсім не було музики. Була лише пісня «ДахиБрахи» «Чорна хмара» і ще декілька пісень, які звучали в кадрі. Він надіслав мені драфт — це було трохи не те, що я хотів. Потім я познайомився зі Звядом і Лукою, які сказали, що хочуть працювати з моїм кіно. Так усе почалося.

У Звяда та Луки була доба на те, щоб написати музику. Ми зустрілися у «Вернісажі» на Подолі, випили пива з рибою, говорили про кіно. Вони подивилися весь кат (тобто чорнову версію фільму — прим.), що мене приємно вразило, розповіли мені, як сприйняли цю історію, й обрали епізод, над яким почали працювати. Мені сподобався їхній драфт музики — я навіть перемонтував епізод. Зараз ця музика звучить в епізоді фільму.

Звяд і Лука виграли грант від Британської Ради та почали писати саундтрек. Ми зв’язувалися в месенджері, спілкувалися про ті місця, де я хотів бачити музику. Я дав їм повну свободу і використав усе, що вони мені надіслали. За весь час було лише одне зауваження, коли вони вперше зробили музику: було записано дуже багато грузинських автентичних інструментів, і це було трошки занадто для фільму. Вони прибрали їх, і все стало класно.

Думаю, що Звяд і Лука зробили фільм більш драматичним. Вони обрали такий дух — і страшний, і зворушливий, і динамічний, і піднесений одночасно. У фінальну версію фільму увійшло багато музики. Деякі епізоди зазвучали з нею. Навіть там, де діалоги, набагато краще, коли є музика, ніж коли її нема.

Зараз я доробив монтаж міжнародної версії фільму. Українська версія вже успішно здана в Держкіно, а міжнародна ще допрацьовувалася. Декілька днів тому я закінчив монтаж. Композитори написали дуже багато музики, але зараз у фільмі є місця, які вони ще не бачили. Над ними я планую щільніше попрацювати після концерту.

Цей перформанс у рамках Envision Sound — ідея хлопців. Вони приїжджають сюди з майстер-класом для нової генерації програми та забажали зробити виступ. Ми представимо інший монтаж, версію фільму на 45 хвилин. Варто очікувати живе поєднання музики, ритму, де немає акценту на наративі, а він зосереджений на музиці. Мені подобається, що документальне кіно може вийти за власні рамки». 

Автори саундтреку «Сіль із Бонневілю» Звяд Мгебрішвілі, співзасновник і композитор аудіопостпродукційної студії Post Red (Грузія) та Лука Лебанідзе, композитор аудіопостпродукційної студії Post Red та співзасновник студії відеоігор Post Red Play: 

Лукf Лебанідзе та Звяд Мгебрішвілі
Фото: British Council
Лукf Лебанідзе та Звяд Мгебрішвілі

«Наш друг запропонував подати заявку на воркшоп Envision Sound, анонсований Британською Радою в Україні. Він знав, що ми створюємо саундтреки, тож подумав, що інтенсив міг би бути для нас корисним. Наприкінці він став для нас неймовірним досвідом!

Ми представляємо Post Red — провідну аудіопостпродакшн компанію у країні. 95% усіх високоякісних реклам у країні записували звук чи музику в нас. Тож ми вирішили податися на Envision Sound удвох, і нам здалося гарною ідеєю виступити єдиною командою. На щастя, ми обидва пройшли.

До початку воркшопу команда Envision Sound провела жеребкування, і кожний з учасників отримав домашнє завдання. Нам дістався архівний німий фільм. Хоча в нас не було жодного досвіду з написання музики для німого кіно, це був цікавий виклик. Ми нарізно написали саундтреки для нього та підготували їх для запису.

Вже на воркшопі ми звернулися до команди з проханням замінити нам кіно. Нам було б цікавіше стати композиторами для документальної стрічки, адже ми вже мали досвід створення саундтреку для повнометражних фільмів і невеликий бекграунд роботи з документалістикою. Тож співпраця з режисером, який досі живий і міг би комунікувати з нами, стала б чудовим досвідом.

Команда організаторів люб’язно запропонувала інший варіант: «Сіль із Бонневіллю» Семена Мозгового. Ми були дуже щасливі, бо пам’ятали уривки фільму з показів, які відбувалися протягом воркшопу. Ми зрезонували з історією та візуальною складовою картини, і вона мала дуже цікавий настрій.

На старті, коли нам надіслали фільм, ми вирішили, що буде розумно обговорити деталі з самим режисером і зрозуміти його бачення, яку музику він тримає у голові, та взагалі дізнатися більше про кіно. Ми хотіли створити щось, щоб пасувало всьому сюжету фільму. Тож ми проаналізували сюжетну лінію і прочитали про персонажів, щоб відчути те, як би вони почувалися в цих місцях і ситуаціях.

Часу було критично мало: інші учасники воркшопу вже закінчили власні роботи над фільмами та готувалися до запису. Ми ж стартували пізно вночі й витратили всю ніч, аналізуючи матеріал і створюючи музику.

Ми вірили, що для музики фільму потрібний особливий звук. Єдиний музичний інструмент, який ми мали в Києві, — це грузинський народний інструмент пандурі. Ще в нас була каніфоль для скрипки. Ми клали її на ріжок, знайдений у готелі, і грали на пандурі, як на струнному інструменті. Це стало звуком пустелі Бонневілль.

Наступним важливим рішенням був звук чистоти та свободи, коли Назар Лаврушко (головний герой картини — прим. автора) ставить світовий рекорд. Ми намагалися підібрати правильний тон для передачі відчуття його польоту та буття в цьому моменті. Передбачувано було б зробити його інтенсивним, енергійним і швидким, але ми не втрапили у цю пастку і знайшли рішення «менше — краще». Ми наклали різну обробку на звук. Звісно, ми не робили це навпомацки, а тримали бачення польоту Назара у голові, і це зробило звук таким чистим.

Дуже важливо опанувати мистецтво розповіді та знайти ефективний шлях для комунікації з авдиторією через музику. Тож ми вирішили заглибитися в тему, познайомившись із режисером. Ми пішли на пиво, розповіли Семену про наші ідеї та показали драфт музики. Наше бачення персонажів виявилося доволі схожим за виключенням невеликих розбіжностей у деталях.

Робота над музикою до фільму досі не завершена, але ми вважаємо, що досягли успіху, коли подолали головний виклик і підібрали тон. Ми віримо, що напрямок, у якому це все рухається, органічний.

Протягом шоу 22 січня ми виконаємо наживо саундтрек з ансамблем із семи музикантів. Це буде скоріш експериментальний перформанс: ми не використовуватимемо звичний тип диригування. Показуватиметься коротка версія фільму, яка окреслює більшість музичних підказок і робить їх репрезентативними для концертної авдиторії. Але ми також намагалися розказати історію».

***

Раніше ми вже писали про фільм «Сіль із Бонневілю», який став одним із учасників української делегації на IDFA. Нагадаємо, що це історія двох киян, які відправляються до озера Бонневіль, що у штаті Юта, США. Там вони планують побити світовий рекорд швидкості на модифікованому радянському мотоциклі «ІЖ-49».

Окрім перформансу «Сіль із Бонневіллю» в рамках публічної вечірньої програми Envision Sound відбудеться ще дві події. 23 січня покажуть ірландський документально-ігровий фільм «Людина з Арану» (1934) у супроводі музичної імпровізації від Уни Монаган (арфа та електронні інструменти), Алли Загайкевич (електронні інструменти) та Сергія Охримчука (скрипка). 24 січня відбудеться показ «Землі» (1930) Олександа Довженка, музику до якого наживо виконає гурт «ДахаБраха».

Алекс Малишенко, Кіножурналіст
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram