ГоловнаБлогиБлог Юрія Одарченка

Реформа децентралізації: гострі кути

Україна розпочала реформу місцевого самоврядування фактично лише в 2015 році, коли з'явилися перші Об'єднані Територіальні Громади (ОТГ). Відразу ж, разом з позитивними моментами, виявилася й величезна кількість протиріч, непродуманих факторів, передчасних обіцянок, які, на жаль, навіть не стали предметом для серйозного аналізу. Поширення ж реформи на всю територію країни, перетворює ці недоліки з поки ще локальних, в проблеми всієї держави, проблеми народу України.

До найбільш кричущих з них належать:

• Недофінансування галузей охорони здоров'я та освіти

Згідно з концепцією бюджетної децентралізації, медицина і освіта повинні фінансуватися за рахунок бюджетних субвенцій. Практика реалізації нового порядку показує, що поки часто мова йде про те, щоб всі ці установи якимось чином фінансувалися безпосередньо з місцевого бюджету (практично порожнього). Розміри субвенцій останніх років не дозволяють вести навіть нормальне фінансування поточної діяльності установ освіти та охорони здоров'я. Про те, як цей порядок вже позначається на підготовці фахівців (в першу чергу, робітників) вже неодноразово писалося.

• Відсутність чітко визначеного розподілу прав та компетенцій, дублювання функцій між органами місцевого самоврядування

Характерно й те, що реформи місцевого самоврядування нікому навіть здійснювати. «Старі» кадри повністю не готові до ефективної діяльності в нових умовах, а «нових» кадрів - занадто мало. Непродумане визначення прав і компетенцій в руках керівників ОТГ, співвідношення між повноваженнями різних структур місцевого самоврядування, призводить до ризику безконтрольного зростання корупції на місцях, фактично позбавляє громадян можливостей не просто формально брати участь в їх діяльності, а реально впливати на рішення, що приймаються.

• Відсутність економічно обумовленої доцільності до об’єднання в ОТГ

Проблемою України стає небажання розвинених і фінансово заможних населених пунктів (в першу чергу, великих міст) об'єднуватися з бідними. В цьому плані залишаються без відповіді й інші питання, пов'язані з доцільністю подібного об'єднання. Багато хто в цьому бачить просто спосіб центральної влади хоч якось уникнути відповідальності за хронічно невирішені проблеми малих населених пунктів.

• Підвищення вартості комунальних послуг

З проводжуваною реформою громадяни пов'язують зростання тарифів на комунальні послуги, зниження якості їх надання.

Для самих громад стає очевидним, що пропоновані фінансові перетворення спрямовані не стільки на сприяння їм у досягненні господарської незалежності і підтримку їх розвитку, скільки на «викачування» з них грошей.

• Формування сприятливого середовища для корупційної складової

Так, зокрема, серйозні прогалини існують в земельному законодавстві. Вони дозволяють «будувати сірі, чорні і буро-малинові» схеми земельних угод, вирішувати питання землевідведення і межування виключно владною волею Голови ОТГ, а не згідно інтересів її населення.

Варто взяти до уваги безпосередні приклади, які наочно демонструють вищенаведені проблеми на місцях:

Отож, проілюструємо труднощі об'єднання на прикладі двох ОТГ в Херсонській області - Іванівської й Каховської.

Іванівська ОТГ була створена 29 жовтня 2017 року. До її складу увійшла 1 селищна рада й 8 сільських. Населення громади складає 9541 чоловік. На баланс громади було передано багато бюджетних установ, які вона повинна фінансувати з власного бюджету. У той же час, передачу об'єктів, які могли реально поповнювати бюджет громади (готелі, будинки побуту та друкарні), районна рада без всяких законних підстав, затягує, так само, як і вирішення питання про фінансування об'єктів інфраструктури. Ні в законодавстві, ні в підзаконних актах, процедура вирішення подібних конфліктів не встановлена. Виходом може стати тільки прихід нових інвесторів, але чи не постраждає громада від їх дій?

Каховська ОТГ знаходиться, в деякому сенсі, в кращій ситуації, - у неї на балансі немає установ, які вимагають фінансування. Це надає громаді можливість перерозподіляти отримані кошти на вирішення інших питань й розвиток. Але обсяг цих коштів, значно менше, ніж в Іванівській. Відповідно, перерозподіляти, по суті, нічого. До того ж надії на інвестора немає. Таку ситуацію теж треба було заздалегідь передбачити, коли реформа розроблялася.

Реформа, хоча і проголошує своєю метою досягнення фінансової незалежності, фактично ж, під цим приводом, центр просто позбавив себе від обов'язку займатися справами обласного та місцевого значення.

Яскравим прикладом, який відображає реальний стан речей, - це досвід Музиківської ОТГ.

Музиківська ОТГ Безозерського району Херсонської області має затверджений бюджетний розпис на 36 млн. грн в 2018 році. З них, 16 млн. - це державні дотації і субвенції. При такому положенні, говорити про реальну фінансову незалежність, не доводиться. А якщо ще й врахувати те, що це дані затвердженого бюджетного розпису, що значно відрізняються від обсягу необхідних для стабільного функціонування й розвитку коштів, то картина стає ще гіршою. Насторожує й структура власних коштів громади, в якій від 40 до 70% займає податок з доходу фізичних осіб. Підприємство ж, що навіть фактично працює на території громади, ніяких податків в її бюджет може взагалі не платити, так як його юридична особа зареєстрована не на території громади, а в Києві, Одесі, Харкові чи Львові.

Вищевказані пункти – це далеко не весь спектр проблем, з якими на етапі реалізації стикається реформа децентралізації. В наступному матеріалі поговоримо про міжнародний досвід у вирішенні питань, що є типовими для країн, які прагнуть до впровадження децентралізації. Також, спробуємо окреслити те, яку перспективу має залучення світових практик в українських реаліях.

Юрій Одарченко Юрій Одарченко , Народний депутат України
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter