Кадровий голод. Або чому через втручання ВРУ ми матимемо напівпусті районні суди вже в кінці 2015 року?

Українська влада запізнюється із проведенням атестації суддів щонайменше на півроку. Але замість того, щоб розпочати процес кваліфікаційного оцінювання, депутати пропонують його ускладнити. Крім того, депутати хочуть запровадити повторні екзамени для кандидатів на посаду судді, що нині перебувають в резерві. Наслідком таких кроків може бути «кадровий голод» в судовій системі, втім він не допоможе подолати суддям залежність від українських політиків.

«Покращення» від депутатів

15 липня 2015 року у Верховній Раді зареєстровано законопроект 2358а, який знову «удосконалює» законодавство з питань судочинства. Ним пропонують змінити процедуру проведення атестації суддів, яку було запроваджено тільки півроку тому. А також ж й інші "новації", які напряму впливають на кадровий склад українських судів.

Нагадаю, що атестація суддів або кваліфікаційне оцінювання передбачене законом "Про відновлення довіри до судової системи". Першу хвилю атестації, яку загалом мають пройти майже 9 тисяч українських суддів, мали розпочати ще півроку тому, а завершити у вересні 2015 року. Однак по факту ВККСУ сьогодні ще тільки розробляє методику проведення кваліфікаційного оцінювання. Таким чином маємо вже "відхилення" від графіку щонайменше на півроку.

Атестація - процедура, яку мали пройти діючі судді. Втім новий закон стосується не тільки їх, а й кандидатів на посаду судді, які знаходяться у кадровому резерві. В разі прийняття закону їм доведеться...повторно складати кваліфікаційні іспити. Така ж доля чекає на кандидатів, які вже рекомендовані Вищою кваліфікаційною комісією суддів на посади, але не призначені. Вища рада юстиції буде зобов'язана повернути їх документи ВККСУ, і ці люди також змушені будуть складати іспити повторно.

Зміни або кадрова чистка?

Для того, щоб зрозуміти, чому така пропозиція виглядає щонайменше дивною, нагадаю, що система добору кандидатів на посаду судді у вигляді кваліфікаційного іспиту була запроваджена у 2010 році і отримала високу оцінку міжнародних експертів.

Зокрема отримала схвальні відгуки Венеціанської комісії, а також позитивно оцінена експертами Ради Європи у форматі роботи Східного партнерства. Також додам, що процедура запровадження кваліфікаційних іспитів в Україні проходила за участі фахівців проекту USAID: «Україна: верховенство права». Експерти-тестологи якого навчали співробітників Комісії та Національної школи суддів України, як формувати тестові завдання для кандидатів, проводити їх апробацію.

Невже сьогодні українська влада вважає, що рекомендації міжнародних експертів не були достатньо змістовними, або ж мета законопроекту в іншому – просто змінити склад українських судів, використовуючи повторну атестацію або повторне кваліфікаційне оцінювання як привід?

Кваліфікаційний іспит як система

Кваліфікаційний іспит - це не просто завдання у вигляді тестів, це ціла система підготовки кандидата на посаду судді, тривала у часі.

Так, спочатку кандидат складає анонімне тестування із 13 правових дисциплін для виявлення рівня загальних теоретичних знань. В разі успішного складання тестів і проходження спеціальної перевірки, кандидатів направляють на підготовку до Національної школи суддів на 6 місяців. По закінченні якої вони знову складають іспит, який є допуском для подальшого оцінювання і наступного етапу – кваліфікаційного іспиту. Сам кваліфікаційний іспит складається із тестування із 4 спеціалізацій. А також включає в себе практичне завдання, яке виконується протягом 2 днів.

Складання таких тестів було дійсно анонімним. Комісія забезпечувала сканування бланків відповідей на тестові завдання із використанням комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення, що дозволяло в автоматичному режимі обрахувати кількість правильних відповідей та визначити загальну кількість набраних кожним кандидатом балів.

Персоніфікація результатів тестування проводилась тільки після завершення обробки всіх бланків відповідей та обрахунку автоматизованою системою тестових балів кожного з учасників.

Оцінювання практичних завдань кандидатів здійснювалось незалежними екзаменаційними комісіями. До складу якої входило 3 особи: член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя відповідної спеціалізації та науково-педагогічний працівник.

І тільки після успішного складення кваліфікаційного іспиту, кандидат отримує свій рейтинговий бал і стає до кадрового резерву.

Тобто таким чином була забезпечена прозорість і публічність процесу. У спостереженні за проведенням тестів брали участь представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадських організацій, ЗМІ та вищих навчальних закладів. Перед тестуванням їм, на вимогу, давали можливість ознайомитись з розподілом членів Комісії за аудиторіями, а також з розподілом кандидатів у підгрупи, перевірити цілісність контейнерів і пакетів з тестовими матеріалами.

Рівень організації проведення тестування високо оцінили і незалежні спостерігачі та експерти, в тому числі й міжнародні. Керівник проекту USAID «Справедливе правосуддя» Девід Вон також відзначив значний внесок Комісії у розробку та впровадження єдиного, загального порядку проведення тестування.

А президент Міжнародної громадської організації “Універсальна екзаменаційна мережа” Сергій Мудрук відзначив глибокий рівень і конструктивність співпраці з представниками громадськості, на які пішла Комісія у процесі здійснення публічного моніторингу її екзаменаційної діяльності. Він також зазначив, що напрацьовані пропозиції оперативно приймались Комісією до розгляду і велика їх частина була схвально нею прийнята та відзначив високий (практично маскимальний) ступінь доступу та свободу пересування, який Комісія надала спостерігачам в день проведення тестування.

Те ж саме було зазначено спостерігачами Міжнародного фону «Центр суддівських студій». На їх думку, це засвідчило про бажання Комісії максимально прозоро проводити анонімне тестування і удосконалювати свою діяльність.

Тобто, підсумовуючи можна сказати, що процедура кваліфікаційного оцінювання була високо оцінена міжнародними експертами, оскільки проводилась публічно і прозоро. Сам процес підготовки триває не менше ніж півроку, а частіше – рік і більше. Також є й фінансовий аспект проблеми, на підготовку кандидатів на посаду судді витрачаються кошти держбюджету, наприклад, 2015 року передбачено понад 24 мільйони гривень.

Втім зараз депутати пропонують фактично анулювати результати такої підготовки і відправити кандидатів з резерву проходити цю процедуру повторно. Кандидати, які мають рекомендацію на зайняття вакантної посади ще з 2013 року, встигли підготувати пакет документів, написати реферати та отримати позитивні відгуки. Чому наразі ставляться під сумнів бали, отримані ними 2 роки тому?

Здається, що єдина підстава для повторного складання іспиту такими людьми - це зміна влади, тому що якихось інших зрозумілих обґрунтувань на користь повторного кваліфікаційного іспиту автори законопроекту просто не надають.

Кадровий «голод»

На практиці в країні можуть виникнути складнощі із формуванням суддівського корпусу навіть з цим резервом, який є на сьогодні. А його ліквідація, фактично запропонована депутатами, взагалі призведе до колапсу. Чому можна зробити такий висновок? Давайте просто порахуємо.

За даними Вищої ради юстиції України, станом на 8 травня 2015 року у неї на розгляді перебував 601 матеріал про звільнення суддів з посад з різних підстав, що створює таку ж кількість майбутніх вакансій суддів.

Біля 50 вакансій у судовій системі буде утворено після завершення процедури переведення суддів за рекомендаціями ВККСУ, які та надала на своєму засіданні 14 травня 2015 року.

Також, за даними ВККСУ, станом на 14 травня 2015 року у резерві кандидатів на посаду судді вперше перебувало 1197 осіб.

З них:

- 16 кандидатів із першого добору ВККСУ, термін перебування в резерві яких закінчився 29 червня 2015 року. Цим людям вже доведеться складати кваліфікаційний іспит повторно - незалежно від того, буде прийнятий законопроект чи ні.

- 638 осіб з другого добору, їх термін перебування в резерві завершиться у листопаді 2015 року.

- та 543 особи з третього добору, їх термін перебування у резерві закінчується у грудні 2016 року.

Нагадаю, що результати кваліфікаційного іспиту дійсні впродовж 3 років. Тому, можна спрогнозувати, що у грудні 2015 року, на який припаде можливий пік кількості звільнень суддів, в резерві перебуватимуть лише кандидати на посаду судді третього добору.

За попередніми результатами конкурсу на заміщення вакантних посад в українських судах, проведеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у травні-червні 2015 року, перемогу одержали біля 100 кандидатів з цього добору, а отже їхня загальна кількість у резерві скоротиться до 443 чоловік.

Таким чином, після завершення усіх вищезгаданих процедур потреба судової системи у кадрах на кінець 2015 року, навіть без урахування тих суддів, які будуть звільнені у ході люстрації або внаслідок перевірки, що проводиться в рамках Закону "Про відновлення довіри до судової влади", складе біля 950 осіб, що більше ніж вдвічі перевищує кількість кандидатів на посаду судді, які залишаться на той момент у резерві.

Як наслідок, в судах перебуватиме більш ніж півтисячі вакансій, замістити які швидко - не вийде. А судді будуть перенавантажені, що аж ніяк не вплине позитивно на якість правосуддя. Найбільше проблем буде в судах загальної юрисдикції - тобто тій ланці правосуддя, до якої загрозу, що робота 10 українських судів може бути призупинена просто через відсутність суддів, повноважних для здійснення правосуддя. Про це в листі на ім’я голови Верховної Ради України пише Голова Ради суддів України Валентина Сімоненко. Так чому депутати ще більше поглиблюють існуючу проблему?

Реформа чи втручання?

В тому, що кадрові призначення в судах не відбувались, винна в першу чергу держава. Більше року не працювала Вища рада юстиції та ВККСУ, що фактично блокувало будь-які кадрові ротації в судовій системі. Більше року цими органами не проводились процедури звільнення суддів та призначення на посаду судді вперше, а кандидати, з вини держави були позбавлені права на безперешкодний доступ на професію.

Така поведінка держави цілком може бути розцінена як створення штучної перепони кандидатам на їхньому шляху до зайняття посади судді. Більше того, може бути і предметом розгляду в Європейському суді з прав людини з мотивів порушення Україною задекларованого частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втім вже зараз можна зробити висновок, що під судовою реформою Верховна Рада чомусь розуміє втручання в роботу судової системи. І не полишає спроб на власний розсуд формувати кадрову політику в судах. Що аж ніяк систему українського правосуддя незалежною.

Незалежність судової системи ми отримаємо тільки тоді, коли політики втратять можливість впливу на діяльність суддів, в тому числі на процес призначення суддів. Це є рекомендацією Венеціанської комісії, відповідну рекомендацію містить й рішення Європейського суду з прав людини «Волков проти України».

Втім поки ані Верховна Рада, ані президент не поспішають позбавляти себе такого права. Тому у найближчому майбутньому ми будемо бачити відсутність судової реформи паралельно із процесом перерозподілу сфер впливу на судову систему.

А винними у відсутності реформ, скоріше за все, знов назвуть самих суддів. Нажаль, це стало традиційним виправданням нинішніх політиків.

Владимир Пилипенко Владимир Пилипенко , Представитель Украины в Венецианской комиссии 2013-2017, кандидат юридических наук
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter