ГоловнаБлогиБлог Вікторії Якуши

Косів – Нью-Йорк: від традицій до дизайну майбутнього

В попередній історії я розповіла про спільні та відмінні риси спадкових гончарів з Гавареччини (Львівська обл., Україна) та Лондона (Великобританія). Вони зустрілись під час нашої другої дизайн-експедиції в Україну для іноземних дизайнерів, організованої командою бренду FAINA за підтримки Українського культурного фонду. Мета проекту – надихнути закордонних експертів нашими традиційними ремеслами, відкрити їх потенціал світу та відновити інтерес до автентичних ремісничих технік серед внутрішньої аудиторії - українців.

Фото: Вікторія Якуша

Фото: Вікторія Якуша

Наступною зустріччю інтернаціональної команди експедиції стало знайомство з сімейними традиціями кераміки в м. Косів, Івано-Франківська обл. у родині Троць. Гончарна майстерня Ігоря, Христини та Марії-Терези працює з 1997 року, відтоді як родина вирішили продовжити традиції гуцульської кераміки, привнісши до неї нові елементи і орнаменти. Так, працюючи в техніці «сграфіто» і сповідуючи філософію «повільної кераміки» (виробництво 1 виробу може зайняти до 1 місяця часу), родина Троць намагається трансформувати унікальні ремісничі технології з минулого в майбутнє, роблячи їх актуальними та затребуваними тут і зараз.

Фото: Вікторія Якуша

Фото: Вікторія Якуша

Гончарство навчило нас багатьом речам. Ми навчились любити процес, цілковито занурюватись в нього і з цього розміреного темпу народилося наше розуміння повільного життя. Кераміка подарувала нам чітке відчуття власної естетики та стилю, навила бути терплячими та знаходити красу в кожному етапі роботи, вона спонукала нас бути сміливими та вірити в себе – саме тому ми вже не боїмося спробувати щось нове і несподіване» - Марія-Тереза Троць.

Ті ж самі цінності переслідує і американська дизайнера та декораторка Ені Лі Паркер, авторка незвичної колекції меблів та освітлення, де головну роль відіграє глина. У своїх проектах Паркер намагається відновити традиційний процес творення предметів з глини в тому вигляді, в якому його бачили наші предки - неспішність, осмисленість, повага до природних ресурсів. Свою місію вона описує наступним чином: «використовуючи традиційні ремесла, я прагну створити сучасні об'єкти, які привнесуть глибокий сенс і філософію в наш житловий простір».

Фото: Вікторія Якуша

Я виступаю проти капіталістичної культури, яка несеться крізь наше життя на шаленій швидкості. Все, що ми робимо, вимагає часу, і вміючи цінувати кожен момент, ми звільняємо себе від нав’язуваного суспільством темпу" – Ені Лі Паркер.

Познайомившись один з одним під час воркшопу, сім’я Троць та Ені Лі розпочали обмін ідеями та враженнями від творчості один одного. «Мене вразили неймовірні сюжети косівської кераміки, ці фантастичні кольори та форми, - поділилась американка. - Я ніколи не бачила чогось подібного, ані в Бразилії, де я довгий час жила, ані в Кореї, звідки моя родина. Це абсолютно унікальні вироби і техніки, вони мене надихнули додати деякі художні елементи до моєї власної колекції».

Демонструючи стіл на глиняних ніжках, керамічну настільну лампу пану Ігорю під час розмови, Паркер викликала щирі здивування і шквал запитань цього разу вже у косівського майстра: яким чином керамічні основи витримують вагу стола, яку систему кріплення вона використовує та багато іншого. Це був справжній міжкультурний та міжвіковий обмін між двома ремісниками з різних куточків світу, яких поєднує любов до гончарства і повага до традицій, а також бажання експериментувати з цим матеріалом і проявляти свої творчі здібності у творенні нових, не схожих ні на що в світі, предметів.

У наступній історії: Меблі з пластику або смереки - знайомство з традиціями бондарства в Україні британського експериментального дизайнера Джеймса Шоу.

Фото: Вікторія Якуша

Вікторія Якуша Вікторія Якуша , Дизайнер, архітектор, керівник студії Yakusha Design
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter