«Псевдопатріотизм» як метод конкурентної війни

Останніми роками на ринку навчальної літератури, завдяки діям одіозного міністра освіти Табачника, закріпилися декілька призначених «лідерів» у видавництві держзамовних підручників. Усім вони добре відомі, тому немає сенсу їх називати. Достатьно подивитися, які видавництва у 2011–2013 роках несподівано, але дуже організовано, як за командою, отримали переважну більшість держзамовлення на підручники. Саме вони, отримуючи левову частку багатомільйонних державних коштів, ініціювали заборону продукції інших видавництв, які могли скласти і становили їм реальну конкуренцію на ринку навчальної літератури.

Фото: Макс Левин

Ані вчителі, ані батьки, ані видавці не забули, як уся навчальна література, окрім виданої у афілійованих з Табачником та його командою видавництвах, водночас опинилася під найсуворішою забороною, а у рекомендованих для використання у навчальному процесі підручниках «лідерів ринку» траплялося по кілька помилок на сторінці. Зараз це звучить безглуздо, але навіть Конституцію України та «Кобзар» Шевченка, що вийшли друком у видавництві «Ранок», використовувати в школах заборонялось. Учителі були вимушені ховати ці книжки від контролюючих осіб під загрозою втратити роботу.

У 2015 року школи нарешті отримали можливість самостійно обирати підручники, за якими будуть навчатися діти. Завдяки конкурсу більшість педагогічних колективів шкіл проголосувала за підручники дійсно високопрофесійних авторів, серед яких були і автори видавництва «Ранок». Це не сподобалося «постійним і незмінним друкарям» шкільних підручників. Зрозуміло, діяти за допомогою замовних статей простіше й звичніше, ніж покращувати власні посібники та чесно боротися за прихильність учителів.

Тому, не встигло минути багато часу з оголошення підсумків конкурсу 2016 року, як почали розповсюджуватися брудні наклепи про наше видавництво. Розміщуються вони на спеціально створених для цього інтернет-ресурсах, до яких не можна навіть застосувати судові санкції, бо сервери, де вони розташовані, знаходяться за кордоном. 

У цих наклепах навіть немає автора. Він ховається під маскою громадської організації «Культурний спротив», зареєстрованої (зауважте!) місяць тому. Чому ж автори, які так наполягають на своїй активній громадьській позиції, сховалися під абстрактною назвою «прес-група»? Нічого дивного. Розуміють, що чекає на них за наклеп і образу честі й гідності колективів двох видавництв. Це питання для подальшого розгляду в суді. Взагалі так завжди роблять ті, хто боїться відповідальності за свої брудні пасквілі. Не бачите аналогії з доброзичливцями, які в 30-ті роки ХХ ст. здавали сусідів як ворогів і шпигунів, аби отримати їхню кімнату? Якщо у видавництв «Ранок» відібрати можливість друкувати підручники, на цьому можна добряче нажитися.

Але більш за все в цих псевдопатріотичних наклепах вражає публічне приниження жителів сходу України і, передусім, Харкова, розташованого поблизу воєнних подій. Заявляти, що на заході України живуть патріоти, а на сході — сепаратисти, є прямим посяганням на єдність країни та її територіальну цілісність. Саме Харків першим приймає до себе і поранених, і переселенців зі сходу нашої країни. Саме в Харкові створено найпотужнішу волонтерську організацію. Саме харків’яни узяли на себе велику щоденну допомогу нашим воїнам, їхнім сім’ям, переселенцям. Якось незручно в такий складний для країни час говорити про себе. Та якщо нас звинувачують в інфікованості бацилами сепаратизму, нам є що розповісти про наші волонтерські та благодійні акції. Ми ніколи не хизувалися цим, а просто допомагали тим, хто цього потребує.

Так, ми багато років експортуємо книжки в Казахстан, Польщу, Прибалтику, Молдову, Білорусь, Ізраїль, США і Канаду, також і в Росію. Це не просто валютна виручка для країни у той час, коли дехто її вимиває. Експорт українських книг — продукту співпраці українських авторів і українських художників — це експорт української культури та ідеології. Своїми книжками ми не тільки підтримуємо 2 млн українців, що офіційно проживають на території РФ, а й формуємо позитивний імідж України за кордоном.

Так, ми не поділяємо країну та український народ на своїх і чужих. Так, нам не байдужа доля маленьких українців, що опинилися на тимчасово окупованих територіях і які також хочуть навчатися за нашими українськими підручниками. Ви будете надзвичайно здивовані, але ми дійсно безкоштовно надсилали електронні версії наших українських підручників і методичної літератури на прохання окремих сміливих керівників шкіл Донецької та Луганської областей. А в Криму й Донецьку роздавали всім бажаючим українські книги, що залишилися після закриття наших філіалів на окупованій території.

Неодноразово ми намагалися реалізувати ідею створення дистанційних курсів для дітей, що живуть на окупованих територіях, з метою забезпечити їм можливість подальшого навчання у школах і вищих навчальних закладах України. І зараз ми підтримуємо новий проект дистанційного навчання, завдяки якому вони зможуть не лише навчатися за українськими програмами, а й отримати свідоцтво про навчання в Україні.

Звинувачувати нас у тому, що 2004 року ми підтримали відкриття інформаційного центру для вчителів у Донецьку — непорядна і ница маніпуляція. Можливо, якщо б таких центрів української книги у Донецькій, Луганській областях і в Криму було більше, то не склалася б нинішня ситуація.

Патріотизм визначається не за ім’ям людини, не за місцем проживання, не за одягом. Патріотизм визначається за діями. Патріотизм означає не кричати, а мовчки робити щось корисне для країни. Робити все, що можеш. А спекуляція на тему патріотизму вбога, неприпустима й злочинна.

Виктор Круглов Виктор Круглов , Генеральний директор видавництва "Ранок"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter