ГоловнаБлогиБлог Василя Яніцького

Протестні акції як дзеркало української реальності

17 жовтня біля Верховної Ради розпочалися протестні акції під загальною назвою «Велика політична реформа». Якщо порівнювати даний захід з усіма акціями, які відбулися в Україні після Революції Гідності, можна констатувати певну масовість. Але причина цього полягає не у тому, що українці, як у 2004 чи 2013 році, взяли та вийшли на вулиці. Причини нових протестів слід шукати у більш глибших процесах, які наразі відбуваються в нашій державі і віддзеркалюють сучасну українську реальність.

Фото: Сергей Нужненко

Якими мотивами не керувалися б організатори протестних акцій, на жаль, будь-який протест в сьогоднішніх умовах сприятиме внутрішній дестабілізації в Україні. Розхитати ситуацію, повалити владу, задати нові очікування для людей, які з високою ймовірністю не стануть реальністю, - усе це ланки протесту, який наразі спостерігаємо. Кінцева ж мета організаторів – перемога у боротьбі за владу, але не методами представницької демократії. Використовуючи простих українців, яких організатори протестів розглядають виключно як масу, певні групи впливу ставлять перед собою задачу, яка несе безпосередню загрозу суверенітету та незалежності України.

Так, навряд чи Європа й надалі буде підтримувати нашу державу у протистоянні з Росією. Європа чекає реформ. І такі реформи сьогодні приймаються. Зі скрипом, під вигуки учасників протестів, під популістичні гасла політичних авантюристів, але на сьогодні ми вже маємо і судову, і пенсійну, і зачатки медичної реформи. ЄС потрібна сильна, стабільна та відповідальна Україна, в якій вона бачитиме партнера, а не одвічне вогнище революційного спалаху. Проте дії політичних аутсайдерів, які не спромоглися у свій час зробити Україну великою, викликають запитання та острах серед європейців. Таким чином, тільки забезпечення мирного процесу передачі влади і є тим виміром української демократії, який хочуть бачити на Заході.

Те ж саме можна сказати і про США. Але в контексті офіційного Вашингтону ризики нинішніх протестів можуть створювати небезпеку припинення переговорів щодо надання Україні летальної зброї. Крім того, поширення нестабільності може спонукати США бути більш гнучкими та поступливими у переговорах з Москвою щодо тимчасово окупованих територій Донбасу.

І звісно ж, залишається ще й Росія. Саме Росія зацікавлена у постійній дестабілізації ситуації в Україні. Саме Москва отримує від такого процесу найбільші політичні вигоди. Тому, перш ніж підтримувати організаторів таких акцій, варто задатися питанням: хто від цього виграє? Те, що від таких акцій програє Україна, залишається поза усяким сумнівом.

Політичні авантюристи на кшталт Саакашвілі пропонують Україні швидкі рішення. Проте вони забувають сказати декілька важливих речей.

По-перше, що досвід Грузії і ситуації в Україні – не одне й те саме. В Україні проживає більше 40 мільйонів, а територія нашої держави є найбільшою у Європі. Крім того, фактор російської агресії ускладнює ситуацію реформ.

По-друге, в нашій державі апріорі не може бути швидких рішень. Занадто різними є люди, занадто довго Україну розкрадали та нищили.

І третій момент – це відповідальність. У тих, хто організовує протести, такої відповідальності просто не існує. Їхня мета – влада будь-якими засобами. А розбудова країни – це дещо інша справа. Без відповідальності та обов’язків нічого не вийде.

Тому, шановні українці, якщо вам будуть пропонувати швидкі рішення та рай вже завтра, задумайтеся. Як правило, ті хто це робить, думають виключно про свій егоїстичний інтерес і аж ніяк про долю держави. Будьте обережними у своїх вподобаннях та рішеннях! Саме від них залежить, якою бути Україні в майбутньому.

Василь Яніцький Василь Яніцький , Народний депутат
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter