ГоловнаБлогиБлог Станіслава Шуха

Зберегти Маріуполь. Терористи намагатимуться взяти морський форпост в кільце, прорвавши оборону на Волноваському напрямі

З моменту підписання «Мінську-1» минув вже майже рік, а ситуація на Сході України залишається такою ж напруженою. Всі спроби вирішити ситуацію в мирній площині руйнуються постійними атаками та обстрілами зі сторони проросійських бандформувань та регулярних військ РФ. Такі тенденції вказують, що в планах Кремля пункт «мир» відсутній взагалі, натомість головна увага російських стратегів направлена на подальшу дестабілізацію ситуації в Україні.

Фото: EPA/UPG

Маріуполь – одна з головних цілей російської експансії. Місто цікаве кремлівським стратегам в будь-якому вигляді. Якщо проросійським силам вдасться в короткі терміни захопити такий значний стратегічний об’єкт, то сепаратисти отримають колосальний бонус у вигляді величезної кількості стратегічних підприємств та зручну базу на надважливому для Москви шляху між окупованим Кримом та континентальною Росією, натомість залишивши Україні тільки незначну смугу азовського узбережжя. У випадку ж запеклого опору українських сил російська артилерія, яку тільки зараз починають помічати спостерігачі ОБСЄ, за лічені дні перетворить півмільйонне місто в руїну, змусивши стати біженцями сотні тисяч людей. За будь-якого сценарію, падіння найбільшого південного форпосту України стало б черговим подарунком для окупаційних сил, значно масштабнішим за Іловайськ, ДАП чи Дебальцеве. Навряд-чи кремлівські стратеги наважаться на «лобовий» удар – Маріуполь надто міцний горішок аби його взяти потужним штурмом.

Удар з моря малоймовірний – навіть сліпі гаранти українського суверенітету змушені будуть реагувати на гарцювання російського флоту в Азовському морі, а без значної кількості десантних суден атаку легко подавлять українські сили. Значно простіше обійти маріупольський плацдарм з півночі, ударивши на «волноваському» напрямі. За умови успішності такої операції російська сторона уникає значних втрат, отримуючи все і одразу. Величезне місто не зможе довго опиратися в умовах блокади і українське керівництво знову змусять підписувати черговий «Мінськ», як це вже було після Іловайська. Атака на Старогнатівку могла бути одним з початкових етапів на шляху до реалізації наймасштабнішої наступальної операції російських сил за весь 2015-й рік. Зараз сепаратисти намагатимуться перевіряти на міцність систему першої лінії української оборони, атакуючи та постійно маневруючи по всій лінії зіткнення поблизу Маріуполя. Проросійські сили необмежені дефіцитом боєприпасів, палива чи людей, можуть дозволити собі атаки одразу по кількох напрямках, шукаючи слабкі місця в обороні українців.

Допускати розвитку такого сценарію, який може бути реалізований ще до осені, не можна в жодному разі – ДАП і Дебальцеве стали фінальними точками в довірі більшої частини українських військових до свого ж командування. Падіння Маріуполя керівництву АТО вже просто не пробачать.

Успішність дій 72-ї ОМБР при обороні Старогнатівки показали, що активна оборона з чіткими контратаками є значно ефективнішою, ніж «вгризання» в лінію оборони. Українська артилерія не повинна мовчати там, де «заговорили» російські «заборонені калібри» - за більш ніж рік війни українські артилеристи довели свою боєздатність і такий талант не можна відкидати на десятки кілометрів від лінії – там, де він найбільш необхідний. Сумний досвід Іловайська був цьому гірким доказом. Мінські домовленості давно не працюють - з першого дня їх підписання це було зрозуміло. Керівництву країни, а в першу чергу Головнокомандувачу потрібно нарешті переходити до радикальних мір – в державі війна, АТО давно скінчилася.

Висновки потрібно робити негайно.

Адже більш ніж рік українсько-російської війни Петро Порошенко так і не став українським Маннергеймом, і навіть не зумів привести в Міноборони українського Анрі Гізана, який би побудував нормальну систему оборони. Натомість ми отримали Гелетея і сотні українських життів на руках цього «стратега».

Першочергову увагу необхідно приділити системі оборони на всіх трьох лініях. Випадки розкрадання коштів при будівництві оборонних споруд, про які все частіше повідомляють в ЗМІ, повинні бути прирівняні до найважчих злочинів проти держави, а винуватці повинні назавжди забути про свободу. Україні сьогодні потрібна своя потужна лінія – свій «Національний Редут», на кшталт швейцарського. Потрібна професійна контрактна армія – армія, яка чітко і мовчки робитиме свою роботу. Десятки тисяч мобілізованих - це вихід, але тільки в короткостроковій перспективі. Потрібний новий підхід до кадрового набору – нова чиста генерація в керівництві всіх силових відомств. Бойові офіцери середньої ланки повинні стати командним центром реорганізованого силового блоку – пузатий кабінетний генералітет повинен стати сірою сторінкою історії. Periculum est in mora.

.

Станіслав Шух Станіслав Шух , Журналіст
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram