ГоловнаБлогиБлог Станіслава Шуха

Самоізоляція - «вищий пілотаж» російської дипломатії

Запроваджуючи санкції проти європейських політиків, Російська Федерація намагалась хоч якось натиснути на позиції Європи, але на практиці досягнула діаметрально протилежного результату, віддалившись ще на кілька кроків в питанні врегулювання відносин між ЄС та РФ. Санкції, які фактично стали політичним «Оскаром» для європейських політиків, навряд чи покращать позиції офіційної Москви на міжнародній арені.

Фото: Макс Требухов

Зовнішня політика Російської Федерації періоду правління Путіна давно відома своєю ірраціональністю. Будучи практично необмеженим у владі, очільник Кремля зміг за кілька років розвернути величезну країну та змусити її «семимильними» рухатись в радянське минуле. Вже зараз цілком зрозуміло, що в кінці такого шляху стоїть трансформація північного гіганта в аналог Північної Кореї. В історії є своє почуття гумору і схоже на те, що танці на граблях неабияк подобаються російському народу, який сліпо вірить в істинну правильність шляху, яким в ці дні рухається країна. Хоча в даному питанні навіть основоположник всього комуністичного мотлоху Ленін навряд чи вичавив би з себе славнозвісне «верным путем…». Російська дипломатична школа сьогодні переживає серйозні метаморфози, які мають всі ознаки деградації, особливо яскраво це стало помітним після запровадження заборони на в’їзд для 89 європейських політиків. Звичайно, крок рішучий, але коефіцієнт корисної дії від подібної заборони рівний нулю. Уявіть собі, що у вашому будинку проживає неблагополучний сусід, який постійно конфліктує з іншими жителями. На вашу пропозицію: «час нарешті стати нормальною людиною!», сусід відповідає: «більше не приходь до мене в помешкання!». Ну і хто в цій ситуації програв? Ви, які не будете бачити п’янички-сусіда та його квартири, наповненої тарганами, пустими пляшками та іншим непотребом, чи сусід, який без належної допомоги рано чи пізно таки помре від цирозу печінки або просто викинеться з вікна? Відповідь очевидна.

Нев’їзними на терени Росії стали представники вісімнадцяти європейських країн, серед яких основні «локомотиви» ЄС – Франція та Німеччина, всі країни Балтії, скандинавські Швеція та Фінляндія, колишні члени ВД - Польща, Румунія та Болгарія, Великобританія та інші.

Не потрапили в список представники країн, які з моменту виникнення конфлікту відверто підігрують зовнішній політиці Москви. Так, громадянам Італії та Угорщини санкцій вдалось уникнути повністю, а в Греції під санкції не потрапив жоден політик – свій гнів російська сторона сконцентрувала на бізнесмені Теодорі Маргелосі.

Загалом список різноманітний. В нього увійшли як кадрові чиновники, так і люди, які не мають безпосереднього відношення до офіційних структур. Важко навіть уявити, що хтось із 89-ти номінантів російських «нагород» сильно засмутився через заборону в’їзду в РФ.

Ну не побачить Карел Шварценберг, Анна Марія Корацца Більдт чи Бернар-Анрі Леві чудових пейзажів Челябінська, Ростова-на-Дону, Омська… Не зможуть європейські політики постояти в пробках, очікуючи доки черговий кортеж російських можновладців, який паралізував пів міста, проїде вулицями Москви... Не вдасться європейцям побувати у справжньому князівстві – Чечні, де монарх, на відміну від своїх європейських колег, абсолютно необмежений у владі. Судячи з реакції багатьох фігурантів, посмішка це все, що можуть викликати подібні дії Кремля. Попадання в список російських санкцій чимось схоже з номінацією на «Оскар», тільки не в кінематографії, а в міжнародній політиці.

Дивує інше. В червні цього року Ангела Меркель анонсувала перегляд санкцій проти РФ, накладених на країну в зв’язку з подіями в Україні. Обставини, які складалися останнім часом навколо цього питання, свідчили про значні шанси офіційної Москви нарешті позбутися санкцій. Навіть попри те, що Росія та підтримувані нею бойовики абсолютно не виконують мінські домовленості. В Європі вже давно відчувають втому від перевиховання Кремля. Незважаючи на неадекватні завойовницькі амбіції і неабиякий геополітичний апетит, Росія залишається одним з найбільших торгових партнерів ЄС, з яким Європі потрібно працювати постійно. Водночас відверто ігнорувати нахабну поведінку Москви європейці не можуть. Тому Мінськ був для Росії шансом стабілізувати складну ситуацію, реставрувати повноцінні торгові відноси з ЄС, «Містралі» врешті-решт придбати… Ніхто б не звертав уваги на те, що російські маріонетки на Сході далі продовжують напади на позиції українських військових, стріляючи з усього, з чого тільки можливо, «всевидяче око» ОБСЄ і далі б курсувало по землях Донбасу, фіксуючи обстріли, але ніяк не впливаючи на ситуацію.

Проте, запроваджені російською стороною санкції, відкинули країну на кілька кроків назад, створивши шкідливий для Кремля резонанс.

Станіслав Шух Станіслав Шух , Журналіст
Читайте новости LB.ua в социальной сети Facebook