ГоловнаБлогиБлог Романа Кабачія

Журналісти під вартою Януковича: чим заслужили таку честь?

Перед черговою зустріччю із трійкою опозиційних лідерів 23 січня Віктор Янукович виступив із низкою заяв, котрі мали би бути козирем у розмовах. По-перше, він звинуватив Миколу Азарова у «моральній незрілості» за твердження про загиблих на Грушевського, мовляв «самі винні». По-друге, запропонував голові Верховної Ради Володимиру Рибаку провести позачергове засідання парламенту, і той радо погодився, сказавши, що «вже на початку наступного тижня» таке засідання можливо провести. По-третє, заявив, що дав доручення розібратися із затриманими журналістами і відпустити їх на свободу. При цьому Янукович два рази відсував термін зустрічі із опозиціонерами, котрі день перед тим оголосили йому «ультиматум».

Фото: facebook/maria.andreeva

Втім, наскільки щирим був президент, можна було судити із коментаря Олени Лукаш після зустрічі із «трьома богатирями», розміщеного на сайті офіційного представництва президента. Зокрема, вона заявила: «вдруге лідери опозиції відмовилися від оголошення заяви про засудження екстремістських дій. Також ними не були засуджені факти захоплення будівель місцевих органів влади».

Себто, так насправді владі йдеться про одне – визнати Майдан екстремістським (з подальшим якнайжорсткішим засудженням активістів), і виставити рахунок за захоплення приміщень органів держвлади. Про ці наміри свідчать уже мільйонні цифри, оприлюднені Голубченком і навіть Поповим, а щодо прагнення знайти і покарати «екстремістів» достатньо послухати осіб побитих «Беркутом» – їх били, випитуючи хто відповідальний за підпали автобусів, хто керує Майданом. Прийнятий закон про амністію торкнеться лише «мирних» протестувальників, а де межа поміж ними і «екстремістами», знають вочевидь доблесні судді, котрі висувають звинувачення у захопленні адмінбудівель телеоператорам і журналістам.

Звільнення журналістів, яке мало статися «негайно», досі не сталося. Натомість кілька журналістів мають наразі рішення судів по «запобіжному заходу» - два місяці арешту. Це, наприклад, Андрій Лоза з газети ВО «Свобода» в м. Артемівську на Донеччині, йому висувають звинувачення в організації масових заворушень (бо вискочив на автобус фотографувати атаку «Беркута» і був звідти скинутий). Під вартою знаходиться викрадений з Грушевського і вивезений спершу десь в поле фотокор зі Львова Мар’ян Гаврилів, котрому, за словами його брата, підкинули іншу зброю ніж він мав (право користування також).

Володимир Карагяур («Спільнобачення»), який купував бензин на автозаправці для генератора палатки «Спільно.ТВ»,інкримінують постачання пального для коктейлів Молотова, «відпущений» під домашній арешт. Те саме з запорізьким оператором Євгеном Удовиченком, котрого спершу побили тітушки, забравши камеру і документи, а потім на додачу ще й міліція. При побитті йому кричали: «Западенєц? Бандеровєц??» Домашній арешт знов-таки це «відстрочка», котра може після суду закінчитися ув’язненням.

Чому за ґратами опинилися також журналісти? Чому журналісти одними із найбільш чисельно постраждалих груп під час подій на Грушевського? Журналісти, від самого початку Євромайдану, або як дехто його оцінює, «антикримінальної революції» є мішенню для влади. Не тільки тому, що деякі з представників цієї професії опинилися у витоків Майдану. Якщо владі невигідне саме слово Майдан (і не дивуйтеся якщо завтра ви почуєте про ініціативу перейменування Майдану Незалежності в якусь приміром Площу Стаханова), коли в офіційних звітах МВС Майдан проходити з окресленням «так званий євромайдан», то будь-яка картинка з місця протестів працює на поширення правди. Навіть якщо це картинка з подачі оператора російського державного телебачення. Тому журналісти автоматично є ворогами влади. Не тому, що хтось із них спричинився до появи Євромайдану, - а тому що журналіст відмовляється бездумно транслювати все що йому накажуть, тому що він має власну думку.

Політтехнолог Сергій Гайдай у коментарі «Телекритиці» сказав: «Правоохоронці ненавидять журналістів і відчувають у журналістах небезпеку. Їм не подобається, а) що на відміну від них, котрі знаходяться на службі у держави і їхній достаток залежить від достатку держави, ви собі дозволяєте проти цієї держави працювати; б) ви (журналісти) фотографуєте (!!), вони з’являються десь у ЗМІ і над ними сміються і їх тролять у друзів, знайомих. Вони щиро вас ненавидять. Оце вам «Європа», оце вам «журналістика». Якщо взяти до уваги, що до силовиків додадуться ще й тітушки - як нові «дружинники» влади (про це свідчить як мінімум напад тітушок на фото кора «LB.ua» у Києві, на Тетяну Чорновол в Черкасах, напади в Дніпропетровську і Запоріжжі під час мітингів під обласними адміністраціями), то професія журналіста потрапляє у розряд ризикових для життя.

За законом про амністію у версії Мірошниченка людей спершу фактично мають засудити, а потім «амністувати», щоб вони – в тому числі вже затримані журналісти, ходили з неприглядним штампом у паспорті. І дякували, що їх «всього-на-всього» побили до струсу мозку, а не посадили на 15 років. І це ще в випадку підписання Януковичем скасованих парламентом «законів 16 січня». А він може й передумати – після експертних оцінок міністерства юстиції…

Роман Кабачій Роман Кабачій , Публіцист, історик, журналіст
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter