ГоловнаБлоги

Громадський бюджет-2020: демократія участі по-київськи?

Вже майже тиждень у Києві йде голосування за проекти, подані на «Громадський бюджет-2020» (ГБ), але пристрасті лише загострюються і незабаром можуть перерости в масштабне невдоволення організацією та проведенням голосування «Громадський бюджет – 2020» як учасниками команд так і тими, хто вирішив все ж таки віддати свій голос.

Дом по ул Артема 91, Киев
Фото: Wikimapia
Дом по ул Артема 91, Киев

Я є автором одного з проектів і хочу розібратися у ситуації, подивившись на неї з обох боків – і з точки зору виборця, і з точки зору лідера певного проекту.

Спочатку позитив. Перш за все хочеться подякувати організаторам «Школи ГБ», які, починаючи з лютого 2019, проводили заняття для авторів проектів, розказували про підводні камені та ділилися своїм досвідом з попередніх років. Для тих, хто не зміг туди потрапити, проводилися он-лайнові трансляції у Facebook, а також можна було подивитися їх у записі. Наразі організатори допомагають проводити спільні зустрічі для учасників ГБ і мешканців, знайти однодумців і створити команди.

По-друге, Facebook спільнота «Громадський Бюджет Києва: СПІЛЬНО» - майданчик, де автори проектів, представники КМДА та організатори (в т.ч. й Техпідтримка) можуть оперативно щось обговорити, запропонувати, вирішити і т.д.

По-третє, з кожним роком розмір виділених коштів, як і кількість проектів, збільшується. І це не може не радувати – зростає кількість свідомо активних киян, яким не байдужа доля міста і податків, які вони сплачують до місцевого бюджету.

І четверте, в поточному ГБ окремо виділені проекти, подані від імені організацій і від приватних осіб. На жаль, у розділі «Статистика» за 2019 рік такого поділу нема – і тому не можна проаналізувати хто виграв більше – організації чи приватні проекти.

Але увесь цей безсумнівний зовнішній позитив, принципово підривається внутрішніми негараздами, що ставить під загрозу загальну успішність ГБ як такого.

По-перше, згідно з даними Укрстату, станом на 01 березня 2019 року в Києві проживає близько 2 млн. 951 тис. людей, з них постійне населення – 2 млн. 910 тис., що приблизно дорівнює даним за 2018 рік. За неофіційними даними фактичне населення столиці – більше 4 млн. осіб. Беремо за основу офіційне «постійне населення». З них неповнолітніх (малюків, дітей, підлітків) – приблизно половина. Отже, залишається близько 1,5 мільйонів киян – потенційного «електорату» проекту. І ось тут починаються негаразди – минулого року за ГБ-2019 проголосувало лише 154 тис. 603 особи, що є десь 11% від дорослого населення міста. Наразі ситуація із ГБ-2020 ситуація виглядає так: за неповний тиждень проголосувало майже 56 тис. (станом на 17:52 20.05.2019р.), що дає лише теоретичну надію на збільшення числа охоплених киян до кінця голосування, яке швидко наближається.

Виникає питання – невже кияни настільки неактивні? Виявляється, що ні. Просто вони дуже мало поінформовані, що є «Громадський бюджет», – а тим більше про те, що проголосувати в ньому може і фактичний мешканець Києва (той, хто «зареєстрований, працює, навчається на території міста Києва»), який не має столичної прописки (одним з варіантів підтвердження є «Картка киянина», наказ про зарахування на роботу/навчання).

Навіть на Лівобережному масиві, зокрема Микільській Слобідці, де щороку за рахунок «ГБ» щось реконструюється, будується, покращується і т.д. дуже мало знають про цю подію, хоча все життя живуть тут, дивляться телевізор, спілкуються в соцмережах, прогулюються з друзями місцями, які отримали нове дихання і вигляд завдяки ГБ. Можливо, КМДА варто було б більше уваги приділяти інформаційно-пропагандистській складовій проекту – із активним (!) залученням медіа-ресурсів протягом року, а не пасивним (!) шляхом перекладання цієї турботи на лідерів та учасників команд, які вже в перші дні втратили голос, розповідаючи про проекти в цілому – і свій зокрема.

По-друге, в перші дні голосування виникла ситуація, яка повторюється і загострюється з року в рік – суто технічна (!) неможливість проголосувати. Загітована людина починає процес авторизації і кидає – сервери не витримують навантаження. Авторизація для голосування цього тижня – майже безвиграшна лотерея. З якої спроби зможе людина проголосувати – не знає ніхто. І це не залежить від шляху авторизації – ПриватБанк, ОщадБанк, Монобанк, інший асоційований банк… Всі вони періодично «лежать» – і люди втрачають мотивацію, а проекти – голоси. Водночас – на фоні усього цього – вже є проекти, які набрали більше тисячі голосів. І тут виникає питання – а якою «технологічною магією» вони користуються, що так успішно проходять «верблюже вушко» ідентифікації? Ось тут було б цікаво глянути на погодинні графіки голосування – а чи нема сплесків активності ближче до ранку, коли інші сплять, чи тоді коли надходить найбільше скарг на неможливість проголосувати? Чи може ще якісь будуть цікаві дані, які зможуть пролити світло на їхній успіх? Чи нема тут якихось певних «потойбічних» сил, які допомагають – сподіваємося, безкоштовно – проектам-лідерам?

Розчаровані автори проектів, які втрачають голоси, просять продовжити терміни голосування на той час, поки не працювали сервери або зараховувати скріни невдалої ідентифікації. Логічна постановка питання. Але як вирахувати, коли саме «лежали» сервери, якщо частина виборців все ж таки проголосувала? Чи може техпідтримка надати інформацію про майже повну нульову активність і пікові години? Введення інформації зі скрінів – також спірне питання – якщо один й той самий номер картки пришлють за 6 і більше проектів з різних електронних адрес, то які зараховувати? І чи дійсно людина хотіла за них проголосувати чи хтось просто скористався карткою чи майстерно володіє графічними редакторами?

Окрім того, фактично викреслені зі списку виборців і пенсіонери, інваліди (наприклад, з вадами зору), у яких діти/онуки/інші родичі, котрі володіють навиками роботи з комп’ютером, живуть далеко або занадто заклопотані своїми справами. Спеціально для таких категорій є Пункти голосування. Але їхні адреси невідомі не лише пересічним мешканцям столиці, а й частині авторів проектів. На сайті ГБ у розділі «База знань» інформація відсутня. Ось іще один шлях втрати голосів.

Альтернатива формально є, адже «голосування за проекти здійснюється шляхом паперового (у Центрі надання адміністративних послуг) або електронного голосування у Системі». Хтось знає про це, окрім тих, хто повністю прочитав Положення про ГБ?

По-третє, серед проектів є проекти з великим мобілізаційним потенціалом – соціально-адміністративні, зиск з яких мають окремі структури-бенефеціари (на кшталт навчальних закладів), а не всі мешканці міста. Також є просто соціальні, успіх яких повністю залежить лише від зусиль їхніх невеличких команд. Тому шансів виграти у останніх набагато менше, що призводить до зневіри у авторів проектів – і відмові від подальшої участі у ГБ, зважаючи на лише примарну вірогідність успіху. До речі, частина таких проектів – це якраз те, чим мають займатися міські служби – озеленення територій, розвиток інфраструктури, питання безпеки. Але у адміністрації руки не доходять, проекти не виграють – і всі залишаються «при своїх».

Можливо, варто встановити якісь квоти для проектів-переможців? Чи для перших зробити вищим прохідний бал? Тим більше, що є «малі проекти – це проекти, загальна вартість реалізації яких становить. до 400 тис. грн. На такі проекти виділяється 20% загального обсягу громадського бюджету»; і є «великі проекти - це проекти, загальна вартість реалізації яких становить понад 400 тис.грн. до 2000 тис. грн. На такі проекти виділяється 80% загального обсягу громадського бюджету.». Вартувало б також зробити серед проектів-переможців квотування за соціально-адміністративними та соціальними проектами незалежно від того, хто подав проект – організація чи приватна особа.

Всі проекти, зрозуміло, є рівними – але чи немає серед них «рівніших за інших»?

Ще один нюанс, на який хотілося б звернути увагу – ознайомлення з кошторисом та іншими документами проектів. Щоб переглянути бюджет проекту, висновки і т.д. система пропонує завантажити їх на комп’ютер. Цікаво, а багато є користувачів, які бажають заповнювати одноразовими файлами дисковий простір? Чи таких, які регулярно чистять диск від непотрібних файлів? І тому частина виборців просто орієнтуються на малюнки, фото і не вникають в сутність запроектованих робіт. Порівнюють малюнок (фото) і суму кошторису і видають свої «авторитетні» судження – «дерибан грошей», «та я таке зроблю за набагато меншу ціну», «розпил бюджету» і т.д. А скачати детальний кошторис і вчитатися в нього – то вже зайвий клопіт. Чому б не зробити, щоб прикріплені файли відкривалися в новому (спливаючому) вікні? Тоді частина питань до проектів і звинувачень авторів у бажанні привласнити (змарнувати) бюджетні кошти просто знімуться ознайомленням з запланованими роботами.

Наразі тут окреслені лише найболючіші питання, які підіймають автори та лідери проектів, і які можуть суттєво впливати на результати голосування. Що буде далі – побачимо…

Ірина ​Щиголь Ірина ​Щиголь , аналітик
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter