Кого амністовуємо? Або вірний шлях до Майдану 3.0

Уряд досі вважає, що терористів, що діють на сході слід погладити по голівці і грізно помахавши пальчиком відпустити через амністію. А якщо ні, то чому завтра у порядку денному ВРУ стоїть законопроект 4667-3?

Фото: Макс Левин

Генеалогія

Одразу після Великодня, з легкої подачі Мінюсту, як урядовий, на сайті ВРУ з’явився законопроект за № № 4667-3 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час масових акцій громадського протистояння, що розпочалися 22 лютого 2014 року». Для знавців проблеми слід зауважити, що загалом таких схожих законопроектів було 4:

1. Авторства регіонала Д. Добкіна (молодшого брата всім відомого одіозного Харківського екс-губернатора, нині кандидата в Президенти України – М. Добкіна);

2. Авторства іншого регіонала – С. Тігіпка (який останній з невідомих причин відкликав з розгляду)

3. Авторства Д. Рудьковського

4. Авторства Кабінету Міністрів України, який саме завтра і голосуватимуть депутати.

Як виявилося, навіть опісля місяця, бойових дій, коли низка організацій офіційно визнана терористичними (хто не знає, що за це світить – дивіться учорашній виступ О. Баганця в «Подробицях на «Інтері») урядовці і далі вважають, що учасників акцій на сході, яких язик не повернеться назвати мирними, слід звільнити від кримінальної та адміністративної відповідальності. Мовою оригіналу, підписаному главою Мінюсту це зумовлено так: «…потребою пошуку шляхів виходу з існуючої в Україні ситуації, коли масові протести на півдні та сході України перетворюються у масові безпорядки, супроводжуються використанням заборонених предметів та насильства, захопленням та блокуванням роботи адміністративних будівель та транспортних комунікацій…».

Цікаво, а що думають з цього приводу безпосередні учасники АТО? Чи поділяють вони, цитую далі: «…Одним із можливих шляхів нормалізації існуючої ситуації може стати звільнення від кримінальної відповідальності та покарання за ряд злочинів та адміністративних правопорушень учасників мирних зібрань, що гарантуватиме неможливість їх подальшого переслідування та стане важливим чинником для припинення ними протиправних дій…»

Кого амністовуємо? Хто тепер учасники мирних зібрань?

Один з моїх знайомих у соцмережах Назар Олексюк провів блискучий дискурс нововведень, запропонованих 4667-3. Саме його матеріалами я послуговуватимусь у цьому блозі для тих, кому лінь читати законопроекти, експертні висновки та пояснювальні записки до них.

Законопроект, який ВРУ розглядатиме завтра, 20.05.2014 року, є винятковим саме в тому, що звільняє за загальними правилами амністії не тільки від покарання, а й від кримінальної відповідальності. Але Бог з ним, з тими викрутасами.

Куди промовистішою буде наступна графічна діаграма. Отже перше порівняння – із відомим усім «майданівським» правозахисникам Законом України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування і покарання з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», прийнятим 29.01.2014 р.

за матеріалами Назара Олексюка
за матеріалами Назара Олексюка

Випливає, що тодішня «злочинна влада» куди менше переймалася учасниками мирних спротивів аніж теперішня. Гуманніші прийшли, скажете Ви? Та ні, безвідповідальніші, мали б відповісти ті, хто вникне у перелік статей.

Отже спочатку ніби все правильно. Законопроектом 4667-3 повністю продубльовано статті амністії січня 2014 року, за винятком статті 110-1 КК України, яку було декриміналізовано одразу після перемоги революції. Отож, 24 статті було перенесено у Законопроект. Проте, наступні 57 – це повний «жестяк»!!! Перед тим, як читати сам перелік, подумайте, яке відношення до мирних акцій має стаття приміром 113 (Диверсії), котра передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, що робить злочин безальтернативно тяжким, а тому амністія неможлива. Заінтригувало, проте читати всі 81 статтю справа нудна? Ту то подаємо найбільш знакові та незрозумілі:

Отже, окрім переліченого, пропонується застосувати амністію до таких злочинів:

 ст.112 КК – посягання на життя державного чи громадського діяча (від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі)

ст.121 КК – умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень (від 8 до 10 – за кваліфікуючих обставин);

ст.129 КК – погроза вбивством – (від 3 до 5 років);

ст.146 КК – незаконне позбавлення волі або викрадення людини (від 5 до 10 років); - ст.147 КК – захоплення заручників ( від 7 до 15 років).

Мало? То нічого. В переліку статей, за яких терористів та їх посібників планують амністувати є ще: 185 КК – крадіжка; 186 КК – грабіж; 187 КК – розбій; 189 КК – вимагання.

Для особливо мирних чекає «десерт» у вигляді:

ст. 255 КК – створення злочинної організації (від 8 до 12 років);

ст.257 КК - бандитизм(від 5 до 15 років);

 ст.258 КК – терористичний акт ( від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі); ст.258-3 КК – створення терористичної групи чи терористичної організації ( від 8 до 15 років);

ст.258-5 КК – фінансування тероризму ( від 10 до 12 років);

ст.263 КК – незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами чи вибуховими речовинами (від 3 до 7 років);

А ще єст.286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ДТП)), ст. 289 КК – незаконне заволодіння транспортним засобом.Що, у Ваших знайомих на Донбасітерористиконфісковувалитранспортнізасоби? Подумаєш, яка дрібниця.

Зрештою для тих хто кожного дня біля телеекранів ставить собі питання, чому їх досі не посадять, дивлячись як виступають куплені Росією політики, є ще і ст.436 КК – пропаганда війни.

Quid?

Отже констатуємо, що держава (точніше представники, обтяжені участю у центральній виконавчій владі) і далі вважають, що диверсантів, рекетирів, бандитів котрі за російські срібняки стали на шлях терору слід амністувати і таким чином вони припинять протиправні дії? І це опісля втрат, опісля загиблих героїв українських силовиків у ході АТО рахунок яких йде на десятки ? Відповідь «Так!», тому що урядовці не спромоглися його відкликати. Проте питання «Чому?» залишається .Чому напередодні президентських виборів влада йде на те, щоб розглядати цей законопроект, який був сумнівним ще на етапі його творення, не кажучи про сьогодення. Сподіваюся, народні депутати знайдуть на це відповідь завтра. Інакше шлях до амністії таких як Болотов, Абвера і іже, «достойна» поведінка яких не має сумнівів може раптом дуже прямим і коротким.

Післямова

Звичайно хотілося оглядів від корифеїв права. Таких як кілька місяців тому описали особливості Закону про амністію, точніше його першої редакції, котру влада відмовлялася виконувати.

Та ще більше хотілося б іншого. Хай би владці трохи читали історію. Приміром тут. І брали приклад не тільки з Лаврентія Павловича Берії. 

Ми вже сьогодні бачимо «крен» в сторону залишити без покарань «звірів у погонах», як виконавців, так і тих хто віддавав накази на побиття і знищення учасників Революції Гідності. Пройшло вже 3 місяці, а на лаву підсудних ще нікого не посадили. Вкупі з цим, якщо сьогодні амністувати тих хто захопив і взяв в руки зброю на Сході, запровадив Мордор на вулицях міст Донбасу і Луганщини, то Майдану 3.0 чекати залишиться недовго.

Олександр Ганущин Олександр Ганущин , Голова Львівської обласної ради