«Все добре. Живий, здоровий, цілую» - останні слова написані Героєм

«Коли хтось запитує про мого чоловіка, одразу згадується все найкраще, пов’язане із ним. Добрий та щирий, завжди відгукувався на прохання, допомагав. Дуже любив наших дітей і старався, аби вони були усім забезпечені. Через це, мало бував вдома, про що я трохи шкодую», - розповідає про свого загиблого чоловіка, бійця 93-ої окремої механізованої бригади Дмитра Ровенського його дружина Олена.

Майбутнє подружжя познайомилося одне з одним на пляжі у Кам’янському. Олені, Дмитро приглянувся одразу, коли вона його побачила. Він був дуже товариським і веселим. Любив дружні компанії. «Зустрічалися півроку, потім – певний час розставань, а потім – знову зійшлися та врешті - одружилися», - згадує той час дружина загиблого. Олена тоді працювала поваром, а Дмитро – монтажником. Жили молоді після весілля спершу в Олениних батьків, потім у дідуся і бабусі Дмитра, а потім – придбали власне житло. «Дмитро був дуже цілеспрямованою людиною. Життя та його бабуся і дідусь так навчили жити, адже вони були йому за батьків. Його тато покинув одразу після народження, а мати, у віці 3 років, завезла до дідуся і бабусі, а сама жила своїм життям. Тож Дмитро поставив собі за мету придбати власне житло і створити міцну та люблячу родину, що йому і вдалося», - говорить Олена Ровенська. А ще, жінка розповідає, що її чоловік дуже любив фотографувати. І таке його хобі переросло у роботу. Тож він часто їздив на заробітки, де виконував різноманітні зйомки. Коли приїздив, подружжя завжди проводило цей час разом. «Багато гуляли, ходили на природу, до друзів у гості. Активно відпочивали, намагалися не засиджуватися вдома», - каже дружина загиблого.

А незабаром, у подружжя народився довгоочікуваний син, якого назвали Ростиславом. Олена Ровенська пригадує, що тоді її чоловік взяв відпустку і впродовж місяця після пологів, глядів дитину і ні на мить від неї не відходив. «Ось так і жили. Звичайно, подумували і про другу дитину. Не приховували, що обидва хотіли дівчинку, проте вийшло як завжди – знову хлопчик, якого назвали Ярославом», - жартома каже Олена. Жінка зізнається, що Дмитро дуже любив проводити час із синами, а вони – відповідали взаємністю. «Часто ходили на риболовлю, їздили на машині. Але найголовніше - він навчив їх бути чоловіками та не брати чужого», - говорить дружина загиблого.

З початком АТО, Дмитро Ровенський, хотів йти захищати країну. Однак він перебував за кордоном на роботі і проект ще не завершився, тож одразу повернутися він не міг, та й дружина відмовляла. Коли ж приїхав, одразу пішов до військкомату. «Телефонує мені звідти і просить, аби я приготувала йому змінну білизну і склала зубну пасту, щітку, мило ну й все, що в таких випадках треба, бо на ранок він має від’їжджати у військову частину. Зізнаюся, я спершу в це не повірила, немов уві сні все це було. І лише коли він уїхав, а через декілька тижнів я приїхала до нього у частину, поступово приходило до мене усвідомлення всієї серйозності ситуації», - згадує Олена.

Востаннє, Дмитро бачився із дружиною та дітьми під час короткострокової відпустки. «Він був під аеропортом, а потім їх бригаду розформували. Одна частина лишилася там, а іншій - дозволили на три дні поїхати додому, а потім на них чекав Іловайськ. Ці три дні були найщасливішими у моєму житті», - згадує дружина загиблого.

Знаходячись у горнилі бойових дій, Дмитро завжди знаходив час і можливість якщо не зателефонувати додому, то відправити смс. Так і у переддень своєї загибелі, Олена отримала смс: «Все добре. Живий, здоровий, цілую». А наступного дня жінка вже не дочекалася звичної звістки.

Дмитро Ровенський загинув під час виходу з Іловайського котла так званим «Зеленим коридором» на дорозі в районі с. Новокатеринівка. Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Для нас звістка про загибель була страшним ударом. В момент, коли я це дізналася, старший син Ростислав був поряд, а молодшому Ярославу я вже сказала згодом. Пояснила, що тато загинув на війні і зараз він на небі. Вдома у нас стоїть його портрет, ми часто його згадуємо, діти пам’ятають і знають, що тато - герой», - говорить дружина загиблого.

Держава допомогла родині Дмитра Ровенського: дружині Олені та 19-річному Ростиславу і 6-річному Ярославу, надавши компенсацію і призначивши пенсію по втраті годувальника. Нині триває процес оформлення земельної ділянки.

Діти дуже сумують за батьком і важко переживають втрату. Ростислав зараз завершує навчання в металургійному коледжі, а Ярослав готується до школи, адже цієї осені він піде у перший клас. Тож давайте разом підтримаємо і допоможемо родині нашого героя Дмитра Ровенського.

Ровенська Олена Володимирівна 4188370022130721 (Райффайзен банк «Аваль»)

Люди допомагають людям! Кому допомагаэш ти?

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram