Хто нас штовхає в обійми ЮВТ?

Багатьох моїх друзів та симпатиків ПДМШ непокоїть моя співпраця з лідером ВО "Батьківщина" Юлією Тимошенко. Частина з них вважає таку співпрацю неприйнятною незалежно від предмета співпраці. Я дотримуюсь протилежної думки, яку неодноразово озвучував: політиків слід розглядати як інструмент досягнення легітимних цілей замість закохуватися і розчаровуватись у них. Чим швидше українське суспільство усвідомить справжній функціонал та призначення політиків, чим швидше припинить ставитись до них як до зірок шоу-бізнесу, чим швидше опанує мистецтво досягати через політиків доброї мети, – тим краще буде і суспільству, і політикам.

Фото: надане Геннадієм Друзенком

А тепер кілька слів про те, хто штовхає нас в обійми Юлії Володимирівни. До того, як звернутись до неї по допомогу у розв’язанні проблеми офіційного залучення наших медиків-добровольців до ООС, я ініціював вісім чи дев’ять аналогічних звернень до Міноборони, Генштабу і навіть особисто Верховного головнокомандувача ЗСУ від народного депутата Ольги Богомолець, Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я та Апарату РНБОУ. Це – не рахуючи мої прямі звернення до військового керівництва країни. Відповіді на всі ці звернення вражали своєю суперечливістю, необґрунтованістю та непослідовністю.

Так з’явилося на світ депутатське звернення Юлії Тимошенко до Начальника Генштабу Віктора Муженка. Відповідь Головнокомандувача ЗСУ, як ви вже знаєте, була лаконічна: або підписуйте контракт або забирайтесь із фронту. Тоді я пішов на Банкову до одного із впливових депутатів БПП, наближеного до Петра Олексійовича, і особисто попросив його допомогти нам легалізувати наших медиків на фронті. Невдовзі написав йому дослівно таке: «Навіть розставатись можна по-різному. Можна було публічно подякувати нашим медикам-добровольцям – і провести з фронту з орденами та медалями. Можна і так, як зробив Муженко. Напевно у Петра Олексійовича рейтинг зашкалює? Що ж, він знайшов ще кілька сотень «прихильників» (у лапках). Навіщо нас заганяти в обійми конкурентів?».

Це було за 10 днів до безпекового форуму, який організувала ЮВТ. Оскільки справа за цей час ані на крок не зрушила з мертвого місця, 30 жовтня я попросив надати мені слово під час круглого столу. Говорив максимально щиро та конкретно про наболіле. Не тільки про ПДМШ, а й про метастази «радянщини» в українському війську. Наскільки мені вдалось донести до авдиторії мій біль і мої сподівання, судити вам. Так само, як і оцінювати, наскільки доречною була моя участь у форумі. Але перш, ніж вчергове затаврувати мене агентом ЮВТ, просто пам’ятайте, що між нашим першим зверненням до Муженка щодо легалізації медиків-добровольців в ООС та моїм виступом на Форумі минуло більш як півроку. А хура й досі там…

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter