ГоловнаБлоги

20-й тиждень дипломатії Зеленського

Складні часи для дипломатії Зеленського не завершуються, а водночас продовжує лихоманити і позиції України в світі. Буревію нових викликів могла б зарадити чітка зовнішньополітична стратегія гри. Однак очікувати на її появу виявилося справою невдячною. За двадцять тижнів спостереження можна з достатнім ступенем імовірності говорити про одне: перемогти можна лише надійною і злагодженою грою цілої команди, яку треба ще створити. Як почався тиждень з контроверсійної новини - погодження Україною формули Штайнмайєра, так і закінчився - черговим визнанням президента Трампа, що він «і не збирався розмовляти з Зеленським». Оприлюднена на тижні переписка між командами Трампа та Зеленського пролила світло на два важливих неприємних факти для українськї дипломатії. По-перше, як з'ясувалося, рушійною силою дзвінка американського президента було не прагнення привітати і підтримати новообраного українського президента, ані щире бажання підтримати Україну. Він вирішив поспілкуватися, аби вирішити власні політичні проблеми шляхом втручання у правову систему іноземної країни. По-друге, вкотре МЗС України було усунуто від українсько-американського досьє. Це підтверджує думки більшості аналітиків, що українське дипломатичне відомство сьогодні не викликає довіри у команди президента. Варто пам'ятати: державницька стратегія гри і цілісна команда - це гарантія успіху і для дипломатії Зеленського, і для України. В іншому разі ми і далі спостерігатимемо те як непрофесійно грає українська команда «на результат» у відстоюванні національних інтересів. А те як «грають» українською командою і цілою державою немов м’ячем. Від слова «всі». Жодного задоволення ні від процесу, ні від результату.

Фото: Офис президента

Плюси:

1. Позитивним сигналом стала продемонстрована готовність президента реагувати на суспільний резонанс, який виник у відповідь на погодження сумнозвісної формули Штайнмаєра. Як брифінг, так і подальше відеозвернення до українського народу мали б запевнити у щирості прагнення глави держави заспокоїти суспільство і закликати до єдності, яка є критичною в умовах російської агресії. Варто продовжувати діалог з суспільством на чутливі теми життя країни.

2. Важливим досягненням стала підготовка Європейським Союзом для своїх консулів детальних інструкцій для правильного прочитання «паспортних указів» російського президента Путіна. Йдеться як про ідентифікацію власників незаконно виданих паспортів на Донбасі, так і про відповідне реагування на заявку на отримання візи. Хотілося б так само побачити докладну інформацію про рішення та результати реалізації ініціатив, які були анонсовані Банковою у відповідь на «путінські паспортні укази», включаючи запровадження національних санкцій.

3. Попри формальну відсутність у залі ПАРЄ, Україна добре про себе заявила у Страсбурзі. Немає сумнівів, що символічна неучасть України та дружніх делегацій на святкуваннях 70-річчя організації, включаючи виступ президента Франції Макрона, добре прочитався тими, кому був адресований цей демарш. Як і створення неформальної групи «Балтика+» в ПАРЄ підтверджує наміри України і партнерських делегацій грати в довгу та пропонувати власний порядок денний.

4. Звертає на себе увагу й визначення президентом Зеленським реінтеграції тимчасово окупованих територій як одного із пріоритетів для Комісії з питань правової реформи. Йдеться про розроблення та ухвалення перехідного правосуддя для подолання наслідків російської агресії, включаючи відшкодування збитків жертвам агресії, притягнення винних до відповідальності. Однак, питання відшкодування збитків має йти паралельно із подальшим опрацюванням консолідованої претензії до Росії і реалізації її міжнародно-правової відповідальності, що, зокрема, передбачено Законом "про реінтеграцію Донбасу", ухваленим у 2018 році.

5. Окрім оприлюднення дати наступного раунду тристоронніх газових консультацій (28 жовтня), варто звернути увагу й на призначення Канцлером ФРН Меркель уповноваженого уряду щодо забезпечення газового транзиту Україною. Важливо, що активний діалог щодо загроз реалізації Північного потоку 2, який вівся з Берліном на попередніх етапах, отримав окрему контактну особу в Німеччині. Києву варто якомога оперативніше встановити з ним ефективний контакт для захисту своїх енергетичних інтересів.

6. Позитивом слід вважати рішення Державного департаменту та неформальну згоду Конгресу США на продаж Україні додаткової партії протитанкових систем Джавелін. Йдеться про 150 протитанкових ракет і дві ракетні установки, які, у разі безпроблемного завершення процедури, доповнять існуючий арсенал Джавелінів. Новина про цей розвиток прийшлася дуже на часі, особливо на фоні триваючої стенограмної саги Зеленський-Трамп. Подальше проходження цього питання владними коридорами Вашингтону буде мати вирішальне значення для розуміння якості і рівня стратегічного партнерства між Україною та США, а також наскільки далеко Білий дім готовий іти у безпековій і оборонній підтримці нашої держави.

7. Вчасною стала спільна вимога України та ЄС, виголошена під час засідання Постійної Ради ОБСЄ, виконати наказ Міжнародного трибуналу з морського права та повернути Україні три кораблі, захоплені Росією. Варто продовжити практику таких спільних демаршів та незабувати про мобілізацію міжнародних дій з метою забезпечення свободи судноплавства в районі Азовського та Чорного морів.

Мінуси:

1. Негативним трендом дипломатії Зеленського стає гонитва за "фішечками", акцент на формі, а не на змісті, наївне сподівання, що достатньо домовитися про проведення заходу, а там все буде вирішено. Так було у випадку з прагненням будь-якою ціною провести Нормандський саміт чи організувати зустріч в Білому дому без розуміння того, чого ми реально можемо досягти. Дипломатія - це не концерт. До того ж ми поки не можемо грати "на класі". Дивно виглядали переможні реляції у зв'язку з погодженням формули Штайнмайєра як виконання російської передумови для проведення Нормандського саміту. Вдумайтеся лише: Україна йде на стратегічні поступки не заради відновлення миру на Донбасі, а лише заради проведення заходу! Хочу нагадати, що проекти рішень та домовленостей за результатами подібних заходів готуються заздалегідь експертами і експромти, на які є сподівання у діалозі з Путіним, не проходять. Росія дуже добре відчуває слабкість та невпевненість. Відчувши присмак поступок від Києва, РФ прогнозовано піднімає ставки та висуває нові вимоги, натякаючи на імплементацію «формули» у національне законодавство та встановлення офіційним Києвом прямого діалогу з окупаційними маріонетками. Не припиняючи обстрілів, Кремль підштовхує Україну до контроверсійного розведення сил і засобів на Донбасі.

Фото: EPA/UPG

2. Вже досить багато було сказано про реальні загрози, а не "страшилки", внаслідок формалізації (йдеться і про форму реалізації, і саме формулювання) згоди України на «формулу Штайнмаєра». Одним із базових умов переговорного процесу є побудова ефективної системи ув’язок у вигляді "дорожньої карти", яка має стати найефективнішою гарантією виконання домовленостей, передусім у безпековій сфері. З ухваленням «формули» Україна втратила один з ключових важелів впливу в переговорах з Росією, через який могла вимагати суттєвіших кроків на безпековому треку, з урахуванням питання контролю над кордоном та виведення російських військ.

3. М'яко кажучи невиразною є й стратегічна комунікація команди Зеленського щодо зовнішньополітичних питань, у тому числі щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Ця інформаційна "какофонія" особливо яскраво проявилися минулого тижня. Лише кілька прикладів. Спочатку робиться резонансна заява, яка сколихнуло суспільство, про звільнення українських заручників вже наступного тижня. Однак це негайно спростовується російською стороною. Потім заявляється Києвом, що вже у вересні, потім вже в жовтні буде Нормандський саміт, що заперечується Москвою. Робиться заява про можливе відновлення залізничного сполучення з ОРДЛО. Тут вже глава українського уряду заперечує цю інформацію. Потім бравурно заявляється, що в України є "плани Б, С та інші радикальні" щодо врегулювання на Донбасі. Москва відповідає, що жодні плани "Б" неприйнятні. Представники української влади заспокоюють, що ось-ось відбудеться візит президента України до Білого дому. Але тут же президент Трамп називає українців "жахливим народом", відкидаючи будь-які шанси на швидкий візит. Вже неодноразово зверталося увагу на важливість чіткого визначення кола осіб, які мають право висловлювати офіційну позицію держави з питань зовнішньої політики, та більш ретельно ставитися до достовірності публічних заяв. Інакше ми дискредитуємо самі себе перед міжнародним співтовариством.

4. На фоні кризових ситуацій на американському і мінському треках, на серйозну резонансність претендує і відставка Олександра Данилюка з посади секретаря РНБО. Йдеться не лише про першу серйозну кризу та відчутний удар по цілісності нової команди мрії Зеленського. Більш тривожні побоювання викликають зв'язок цієї відставки із ситуацією навколо «Приватбанку», збереженням незалежності НБУ, подальшою співпрацею України з МВФ та марофінансовою допомогою з боку ЄС. Стало явним те про, що всі давно знали. Фактично маємо непряме підтвердження застережень місії МВФ, яка завершила свою роботу в Україні минулого тижня. Ця відставка чітко поставило питання, що президенту варто раз і назавжди вибрати: інтереси України, чи інтереси одного олігарха.

5. Як і прогнозували, маємо перші негативні наслідки «турборежиму» у роботі Верховної Ради України. Витік у ЗМІ листа нового генсека Ради Європи Марії Пейчинович-Бурич і подальша критика ЄС реформи судочинства є тривожним дзвінком. По-перше, починаємо розтрачувати ту моральну перевагу, яку отримали через неправомірне повернення Росії до ПАРЄ. З такими темпами уже скоро перейдемо у розряд тих, хто виправдовується. По-друге, понижуємо ті стандарти, які змогли за минулі роки закріпити в Україні. Українська влада має усвідомлювати: якщо надалі буде ігноруватися занепокоєння наших стратегічних партнерів, це може призвести до рекордно швидкого закриття вікна можливостей для України.

6. Втраченим шансом стала також відсутність високопоставленого повноважного представника президента України на церемонії прощання із Жаком Шираком. Окрім вшанування пам’яті французького президента, це також була нагода підкреслити поважливе ставлення до французького народу і, будьмо відверті, можливість певною мірою згладити перед президентом Макроном ефект оприлюдненої телефонної розмови з Трампом. З огляду на дивну історію з церемонією вшанування 78-их роковин трагедії Бабиного Яру, очевидно, що президент Зеленський поки недооцінює значення участі глави держави у важливих протокольних заходах, які мають міжнародний вимір.

Поради небайдужого:

1. Наразі потрібна серйозна антикризова стратегія мінімізації негативних наслідків "справи Байдена" з одночасним посиленням посольства України в США і призначенням досвідченого і професійного посла, здатного менеджувати кризові ситуації.

2. Готуючись до нормандського саміту, варто ще раз уважно провести аналіз зовнішньополітичної парадигми. Окрім розбалансування проукраїнського крила у США, маємо політично вмотивоване бажання Європи якнайшвидше закрити тему російської агресії та повернутися з Москвою до business as usual і позбутися санкцій. Маємо обережно підійти до підготовки належного ґрунту напередодні Нормандського саміту. Треба бути готовими до шаленого тиску з боку як Росії, так і західних партнерів. Маємо чітко дотримуватися класичного переговорного принципу: "нічого не погоджено, поки все не погоджено". У гонитві за самітом як за мега-концертом не повинні загубити найголовнішого – національні інтереси. Очевидно, що глава держави перебуває перед серйозною дилемою: якою має стати ціна припинення російської агресії на Донбасі. Для її розв’язки необхідно пам'ятати, що на плечах у президента не лише припинення агресії, але й відповідальність за майбутнє усієї країни. Так само не варто ототожнювати відновлення територіальної цілісності і суверенітету. Збереження суверенітету зберігає в перспективі можливість повернення територій. Однак, скомпрометований суверенітет може поставити під загрозу збереження територіальної цілісності як такої.

3. Кремль продовжує висувати нові умови для проведення Нормандського саміту. З іншого боку, Путін дає пряника, розхвалюючи Зеленського. Кремль добре прорахував усі слабинки і зговірливість української влади. Варто пам'ятати золоте правило для спілкування з Москвою: даси палець - відкусять руку. Аби вискочити з російської пастки, Київ має максимально зосередитися на відновленні своїх попередніх позицій, включаючи принцип "спершу безпека", наполягання на виконанні Росією безпекових положень (відновлення лінії від 19 вересня 2014 року, забезпечення сталого припинення вогню, створення прикордонних безпекової зони, зони, вільної від озброєння в районі Маріуполя тощо). Маємо також активізувати дискусію і про розробку всеосяжної дорожньої карти, яка мала б включати міжнародний миротворчий компонент під егідою ООН. У контексті підготовки до виборів Київ мав би наполягати на виконанні статті 10 Закону України про особливості місцевого самоврядування, яка містить перелік важливих умов для гарантування «чистоти» виборчого процесу. Крім того, до проведення місцевих виборів треба наполягати на поверненні Україні захоплених Росією українських підприємств на території ОРДЛО і відновленні українського податкового поля та банківської системи. Нагадаю, що це також передбачено "Мінськом".

4. Небезпечним, хоч і очікуваним, став сигнал з Нідерландів, де на тижні, що минув, вирішили знов вивчити питання про роль України у причинах трагедії з рейсом МН17. Не виключаю, що як і в ситуації з нідерланським референдумом щодо ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС, не обійшлося без втручання Росії. Важливе значення у цьому контексті матиме візит міністра закордонних справ Нідерландів в Україну. Ми повинні спільно зробити все можливе, аби залагодити справу Цемаха.

5. Не повинні залишати поза увагою заяву Трампа що "українці - жахливий народ". Маємо відреагувати не лінійно, а креативно. Наприклад, українська влада могла б підготувати потужний відео ролик (як вона це вміє добре робити), яким спростувати цю неприйнятну тезу, показавши, як українці захищають демократичні цінності, будують найкращі літаки (пам'ятаю, як Трамп був вражений, коли на зустрічі у 2017 році дізнався, що Україна виробляє літаки, включаючи транспортні), роблять внесок у світову культуру, науку, кінематограф тощо. Маємо мотивувати українську діаспору також відреагувати на принизливі заяви американського лідера.

6. Варто звернути уваги на баталії навколо призначення комісара ЄС з питань розширення та можливе призначення на цю посаду представника Угорщини. Хоча євродепутати і змушують Віктора Орбана змінити кандидатуру, але світоглядні підходи обох угорських кандидатів складно назвати сприятливими для нашої держави. Попри задекларовану готовність до нормалізації двостороннього діалогу, варто докласти зусиль для збалансування впливу Будапешта на визначення політики розширення щодо України. Зокрема, доцільно вибудовувати містки довіри з Брюсселем, зокрема з Президентом Єврокомісії, Президентом Європарламенту та його депутатами.

Незалежно від політичних уподобань і кольорів всередині України єдність та солідарність на зовнішній арені – це запорука нашої перемоги!

Сподіваємось на наступний тиждень.

Костянтин Єлісєєв Костянтин Єлісєєв , Щоденник Костянтина Єлісєєва
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter