Енергоефективність, енергоінвалідність, чи енергетичне рабство?!

У внесеному урядом на розгляд Верховної Ради України проекті Закону «Про державний бюджет України на 2017 рік» на енергомодернізацію передбачено лише 800 млн грн, з них лише 400 млн грн - на «теплі кредити» та компенсації заходів з енергоефективності. Це вдвічі менше, ніж фактично витрачено у 2016 р. При цьому на субсидії населенню в 2017 р. планується спрямувати 52 млрд грн, що в 1,5 разу більше, ніж у 2016 р. Така бюджетна кон’юнктура не стимулює енергозбереження, а навпаки – сприяє марнотратству енергоресурсів за бюджетний рахунок.

Рубаємо яблуню, яку нещодавно посадили, і яка вже дає плоди?

У 2014 р. уряд, за підтримки парламенту, пішов на радикальний крок – нарешті, запровадив механізми стимулювання енергозбереження, які десятками років застосовуються в Європі. Було прийнято Державну цільову програму енергоефективності, відому в народі як «теплі кредити». У 2014-2016 рр. у бюджетах на ці цілі було передбачено фінансування. Кошти невеликі, але вони відіграли важливу мотиваційну роль для започаткування загальнонародної боротьби «за енергоощадність». За два роки учасниками реалізації програми стали:

-понад 160 тис домогосподарств на суму 2,7 млрд грн, в т.ч. - 1 млрд грн компенсовано державою;

-понад 500 ОСББ/ЖБК на суму 64,5 млн грн, в т.ч. - 10 млн компенсовано державою;

-400 підприємств та 70 тис робочих місць – виконавців заходів.

Крім державної програми, додатково запрацювали:

-207 місцевих програм із обсягом фінансування на суму 68 млн грн;

-Програма розвитку ООН на суму 24 млн євро;

-Програма кредитування ЄБРР на суму 75 млн євро;

За короткий період була створена інфраструктура енергоефективної індустрії, виник новий підприємницький сектор, зароджується система енергосервісних контрактів (ЕСКО).

Але головне – в програму повірили люди. З двох тисяч опитаних - 94% вказали на позитивні наслідки, 84% - відчули поліпшення комфорту, 65% - отримали скорочення витрат на послуги ЖКГ.

Завдяки цьому громадяни почали самі інвестувати в ринок безвуглецевих енергетичних ресурсів (біопалива, пелетів тощо) та в енергозбереження (утеплення будинків, квартир, безгазові котли тощо). На кожну вкладену державою гривню залучили дві гривні приватних коштів. Внутрішні інвестиції в економіку склали 3 млрд грн, що очікувано дасть 600 млн грн економії енергоресурсів. І ці всі кошти будуть продовжувати працювати на економіку країни.

Але два роки тому запустити цю програму було дуже непросто. Люди не вірили. Органи місцевого самоврядування теж не вірили. Грошей було мало.

Проте, отримали чудовий ефект. Споживання природного газу в комунальній сфері за 2015-2016 рр. скоротилось більше ніж на 7 млрд куб.м, що, в свою чергу, залишило в країні від 30 до 40 млрд грн.

У людей проявився великий інтерес до програми. Передбачені в бюджеті 2016 р. кошти - трохи більше 800 млн грн – освоєні за півроку.

Сьогодні особливо прикро, що таку ефективну програму, замість того, щоб суттєво розширювати, починають згортати.

Виходить, рубаємо яблуню, яку всього два роки тому посадили, і яка вже дає плоди?!

Що заохочуємо: енергозбереження чи енерговитратність?

Нині багато людей на місцях запитує: чому держава може знайти 52 млрд грн на субсидії населенню, а 1-2, а краще - хоча б 3-5 млрд грн, на заохочення населення до енергозбереження – немає. Відповісти на ці питання неможливо.

Тим більше, що в 2016 р. уряд вдвічі підняв ціни на природній газ. Це дало можливість отримати додаткові надходження в бюджет. Чому з тих надходжень не можна взяти достатню кількість коштів – 3-5 млрд грн - для того, щоб громадяни могли вирішили свою енергетичну проблему?

Українці зрозуміли, що «теплі кредити» і компенсації дійсно стимулюють енергозбереження по всіх напрямах: пряма економія; заміна енерговитратного обладнання; заміна вуглецевих енергоносіїв.

Між тим, субсидії нічого не міняють: просто замість людей платить держава. Субсидії працюють на соціальний аспект, але дуже однобічно. Менше з тим, субсидії пригнічують ініціативу людей до енергозбереження. Через субсидії громадяни, по суті, усуваються від боротьби за енергозбереження. Невже уряд цього не розуміє?

Але замість того, щоб фінансувати з бюджету енергозбереження, він субсидує енерговитратність.

Треба розширити застосування мультиплікативного механізму фінансування енергозбереження

Варто особливо наголосити, що субсидії мають прямий витратний характер. Натомість, бюджетна підтримка фінансування енергозбереження має мотиваційно-інвестиційний та інноваційний характер.

На жаль, ситуація тут не тільки не поліпшується, а погіршується. Якщо у 2015-2016 рр. співвідношення обсягів фінансування «теплих кредитів» та компенсацій до обсягів субсидій становило 2%, то на 2017 р. передбачено - менше 1%.

А має бути навпаки. Мотивація субсидування енергоефективності має заміщати соціальне субсидування вартості послуг ЖКГ.

Треба сповна задіяти потужний мотиваційний механізм субсидування енергозбереження, який має істотні переваги:

-Залучається додатково приватний капітал, чого немає в субсидіях.

-Забезпечується пряма економія вуглецевих енергоносіїв, чого немає в субсидіях.

-Ефект від державної підтримки енергозбереження значно більший, ніж від підвищення цін на енергоносії та субсидії.

-Фінансування енергоефективності - це опосередкована економія бюджетних коштів на оплату послуг ЖКГ бюджетної сфери.

-Створюються додаткові робочі місця та нові індустрії виробництва та обслуговування енергоефективних технології.

-Зростають податкові надходження до бюджету.

Враховуючи зазначені переваги, треба дати людям доступ до інструментів мотивації енергоефективності в широкому плані: від наукових досліджень до широкої підприємницької діяльності в цій сфері.

Водночас, доцільно зробити апгрейд цих програм, змінити акценти, повернутися до проблеми монетизації субсидій і економії субсидій, принаймні, в частині субсидій на енергетичні ресурси.

Суспільству і владі, нарешті, треба визначитись, яким шляхом йти: шляхом енергоефективності, шляхом енергоінвалідності, чи шляхом енергетичного рабства.

Якщо влада не зробить такого вибору через реформи, рано чи пізно це станеться, але через кризу. Саме зараз потрібно не допустити трагічної помилки державного бюджету на 2017 та передбачити необхідне фінансування заходів та програм енергоефективності. Уряд має показати людям свою підтримку та віру у зростання економіки, і точкою опори у такому зростанні може стати підвищення енергоефективності країни.

Для справедливості, варто зазначити, що уряд вніс на розгляд парламенту проект Закону «Про фонд енергоефективності», що безумовно є позитивним сигналом. Створення такого фонду дасть змогу розширити державну підтримку підвищення енергоефективності. В державному бюджеті на його фінансування закладено 400 млн грн, крім того, планується залучити додатково 100 млн євро грантів і технічної допомоги від міжнародних партнерів. Комітет ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки підтримує створення Фонду. Це один із ключових інструментів реформи енергоефективності. Але потрібно пам’ятати, що закон ще повинен пройти голосування у парламенті, вступити в силу і почати діяти, а це все вимагатиме часу та зусиль.

Інтенсифікуючи роботу зі створення Фонду енергоефективності, в 2017 році потрібно паралельно посилювати програму «теплих кредитів». Одне не повинне виключати інше. Це мають бути взаємодоповнюючі та активно працюючі державні ініціативи, спрямовані на досягнення енергетичної незалежності України.

Олександр Домбровський Олександр Домбровський , Народний депутат, в.о. Голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter