Наша громадська організація поцікавилася, як у центральних органах виконавчої влади розраховують додаткові матеріальні стимули працівників. У відповідь отримали докладний перелік законів, положень, наказів і критеріїв, через які до окладів чиновників начисляються десятки, а то й сотні тисяч гривень щомісяця. Ось, наприклад, Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Надбавку працівникам за інтенсивність праці тут встановлюють за якість і складність підготовлених документів, терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів, ініціативність у роботі.
У 2016 році додаткове матеріальне стимулювання за навички терміново та якісно готувати документи платили щомісяця лише деяким працівникам міністерства, а торік – усім без винятку. І хай не вводить в оману кількість разів встановлення надбавки в 2017-му – усього двічі. У відповіді на запит працівники міністерства вказали, що надбавку їм нараховували впродовж першого кварталу і з 1 квітня по 31 грудня – тобто, у перші три місяці та в наступні дев’ять. У грудні, до прикладу, зі 104 осіб керівного складу міністерства надбавку за інтенсивність не виплатили лише одному.
Як бачимо, 2017 рік енергетики вважали всуціль напруженим, тому не обійшлося без премій. Аби отримати її, кожен працівник має зробити особистий внесок у загальний результат роботи Міненерговугілля. Який саме – не визначено, але це має бути пов’язане із, ініціативністю в роботі, якістю і терміновістю виконання завдань. Преміюють також і за виконання додаткового обсягу завдань, як-от: участь у провадженні національних реформ, роботі комісій, робочих груп тощо. Фактично – за все те, що чиновники мали б робити щоденно в межах своїх повноважень та обов’язків за посадами. Проте саме за це 100 керівників підрозділів Міненерговугілля отримали премію. Лише троє працівників зустріли Новий рік з голим окладом.
У європейських країнах, на які прийнято рівнятися українським бюрократам, чиновник отримує зарплату, премія в якій складає не більше 15%. У нас же держслужбовці, не створюючи жодного продукту, почуваються членами елітарного клубу й виписують собі та наближеним підлеглим захмарні надбавки та премії. Високі зарплати чиновників пояснюють необхідністю підняти престиж державної служби та прищепити імунітет до корупційних пропозицій. Проте саме механізм додаткового матеріального стимулювання не можна назвати прозорим. Надбавки і премії, які нині становлять половину зарплати держслужбовця, залишаються в руках керівників дієвим інструментом оцінки не стільки професіоналізму своїх підлеглих, скільки лояльності чи мовчазного покривання корупційних злочинів.