Мистецтво проти юрби

Днями випала можливість відвідати театр імені Івана Франка. Прем'єра вистави "Коріолан" справила на мене дуже сильне враження. Я не знаю, мабуть, саме так має працювати сила мистецтва. Коли ти не думаєш про гру акторів, декорації, а просто йдеш за образами і розмірковуєш про те, що лежить в основі п'єси. Юрба безлика і безособистісна, без цінностей і хребта, натовп, який неможливо любити, і зерна, які втоптуються в багнюку.

Фото: Макс Требухов

Самообман і людська пиха, роль героя і маска героя, зрада і справжня зрада, підтримка і довіра... Нескінчений Шекспір у баченні Богомазова мені подарував цілий вирій емоцій та справжніх відчуттів. Я не міг перестати ні на мить думати про сучасний контекст. Політичні партії, які ведуть за собою політичні імпотенти, яким все одно на свою країну, політологи, псевдореформатори, футуристи та візіонери, які підуть на все щоб прийти на зміну цьому цинічному і безпринципному режиму, але вже приміряють на себе ролі цинічних і безпринципних... Бізнесмени, які б'ють себе кулаком в груди і доводять що вони найрозумніші, а все навколо не те, і люди не ті, просто їх - підприємців - ніхто не розуміє, міссіонери-волонтери, які рятують країну, виграють гранти, просять гроші на поїздки в зону АТО, публікують селфі із броніками, фотографії зі стратегічних засідань з приводу нашого спільного світлого майбутнього....

Саме така юрба виносить до влади не тих людей, саме така юрба не бачить відтінків не тільки кольорів, а й навіть сірого, саме така юрба в умілих руках є прекрасним інструментом для маніпуляцій. Придивіться до сучасних політичних партій - абсолютна більшість із них являє собою одну й ту ж саму сумну комбінацію - харизматичний лідер/лідерка, жменька помічників, або додаткових говірких голів, які вправно використовують повідомлення для своєї частки юрби. Прислухайтеся до риторики множини - виборці, народ, українська нація, вчителі, пенсіонери, молодь. Та чхати ці маніпулятори хотіли на наші потреби і наші інтереси - конкретних людей із їхніми болями та очікуваннями для них не існує. Це занадто складно - розбиратися, кому і що насправді потрібно. До того ж, політологи не радять.

Неважливо, хто створює юрбу. Важливо, хто не хоче вважати свій народ натовпом і готовий брати за це на себе відповідальність. В гідних зарплатах та стосунках між людьми, в складних рішеннях та виховуванні лідерства.

Наш великий надзвичайний дар, який подарувала нам сама природа - неможливість передати наступним поколінням знання про свої власні помилки. Саме він змушує спочатку всю націю, а потім і все людство потрохи ставати командою. Розвиватися, зростати та піклуватися про щось більше, ніж ми самі.

Саме так людство потрохи починає розуміти що таке нафта і отруєні води. Саме так часом перевіряються справжні герої і міць людських цінностей. Саме так формується наше справжнє усвідомлення незалежності нашої країни. Саме так, під кінець життя ми цінуємо своїх батьків і свої помилки. Від великого до малого. Від малого до великого. Але проблиски розуміння для нас можуть вибухнути майже випадково. Завдяки мистецтву. Книжкам. Фільмам. Виставам. Музиці.

Друзі, ходіть на добре кіно, дивіться гарні вистави, слухайте смачну музику. І в цьому світі буде трохи більше сенсу.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter