Загалом висновок сумний – Україна не готова до зими.
Дуже важко не погодитися із згаданим висновком.
Однак, варто наголосити, що наприкінці липня-початку серпня пізно оголошувати тривогу, оскільки серйозно змінити щось в енергетиці на найближчі осінь-зиму вже занадто пізно.
У цьому контексті доцільно нагадати, що, зокрема, українські експерти ще ранньою весною цього року (а по деяких напрямках і раніше) майже одноголосно звертали увагу на проблеми і вказували шляхи їх вирішення. Ще був час для дій.
Зокрема, вказувалося, що брак антрацитного вугілля важко скомпенсувати за рахунок далекого імпорту, оскільки в Україні, окрім грошей, немає відповідної морської інфраструктури для доставки і розвантаження великих обсягів вугілля.
Звертали увагу на цю проблему і поляки, де теплова енергетика процвітає без антрацитного вугілля. Навіть до візиту в Україну Президента Польщі у квітні ц.р. офіційна Варшава виділила 50 млн Євро для дообладнання наших станцій, аби українські теплостанції, крім антрацитного, могли б ефективно спалювати вугілля з інших регіонів, зокрема Дніпропетровсько, Львівсько-Волинського, польського басейнів тощо. Однак, українські урядовці, зокрема Міністерство енергетики і вугільної промисловості, та всі причетні до згаданих галузей, на жаль, не звернули на це уваги. В результаті, залишається два варіанти: або купувати вугілля на окупованих шахтах, або – в РФ.
Але ж ще в лютому-березні пропонувалося розробити державну програму і розпочати її реалізацію з дообладнання наших теплових станцій з метою забезпечення їм вибору: або донбаське вугілля, або інше.
Те саме можна сказати і про газ. Адже ми не зробили нічого, щоби реалізувати так званий «великий реверс» аби відмовитися від російського газу. Крім цього, ми з вересня минулого року не зробили нічого, щоб укласти контракт з неросійським постачальником газу в Європі. І т.д.
Так само і про атомну енергетику. Живемо сьогоднішнім днем і нічого не робимо для виходу від російської залежності.
Гостро стоїть проблема залежності від РФ і по нафтопродуктах. Тут єдиним дієвим заходом міг би стати сучасний нафто-хімічний комплекс в Україні, про що кілька разів писалося, а в 2006 – 2008 роках всі деталі його створення були пророблені.
Як би виграли українські споживачі нафтопродуктів тепер, коли на світових ринках нафти з’являється дешева іранська нафта!
А без свого нафто-хімічного комплексу ми і надалі будемо залежні від російських НПЗ, або від НПЗ, які отримують нафту з РФ. І далі будемо боятися дефіциту нафтопродуктів, що може викликати велике народне збурення.
Усі названі питання слід також розглядати в площині національної безпеки.
Хочеться вірити, що у понеділок за результатами задекларованої Прем’єр-міністром України наради будуть зроблені правильні висновки і розпочнуться необхідні дії.
Cлава Україні!