Корисність державного апарату: тижневий аналітичний огляд №14 (62)

Тиждень, що минув, мабуть, не випадково був ознаменований Днем космонавтики. Невагомість, в якій Україна перебуває добрих півроку, а також відірваність від Землі та потреб виборців представників влади, які визначають нашу з Вами участь, близька до цієї галузі, як ніколи.

Фото: Макс Требухов

Визначення понять лицемірство (поведінка, що прикриває нещирість, негативна моральна якість, що полягає в тому, що завідомо аморальним вчинкам (що здійснюються заради егоїстичних інтересів, за низькими мотивами і заради антигуманних цілей) приписують псевдоморальне значення, піднесені мотиви і людинолюбні цілі) та блюзнірство (зневажливо-знущальне, образливе, глузливе ставлення до чого-небудь шанованого і шанобливого) дозволяють максимально лаконічно охарактеризувати ту тираду, яку ми спостерігали протягом останніх шести–семи днів. Полонені різними прізвищами «комплектації» умовного нового Кабінету Міністрів України, думки пересічних українців відкинули на другий, третій і ще більш дальній плани.

Нагадаємо, необхідність комплектування нового Уряду виникла внаслідок того, що коаліція, яка його формувала, де-факто та згодом і де-юре, припинала своє існування, породивши парламентську кризу.

У прагненні її подолати, було анонсовано розгляд питань щодо надання оцінки діяльності Уряду Яценюка та його відставки.

Втім, особливий національний колорит дозволив за відставку не проголосувати, але роботу визнати незадовільною. Це, щонайменше, протирічить правилам формальної логіки, розумності та знищує стереотипи мислення адекватної людини про причинно-наслідкові зв’язки природних явищ.

Чи можна вважати вирішенням парламентської кризи створення коаліції за участю двох політичних сил, рейтинг підтримки однієї з яких в суспільстві не перевищує 2 %, а другої (завдяки помилкам, допущеним при розкладанні політичних та бізнес-пасьянсів її номінального очільника, а за сумісництвом – гаранта Конституції) – 15 %?

Очевидно, з точки зору принципів демократії так вважати некоректно, оскільки порушується принцип репрезентативності, коли політику та правила життя в країні визначають сили, позицію та принципи яких в кращому випадку підтримує 1/6 населення країни.

Чи можна вважати вирішенням парламентської кризи штучне нарощення кількості штиків у фракція за рахунок позафракційних чи представників інших фракції? Очевидно, так, якби мотивами таких міграцій були б зміни політичних поглядів, ідеології та переконань. Втім, як би це не подавалося за формою, нутро народних обранців за версту віддає лицемірством.

Таким чином, сформований у стінах парламенту ситуативний союз із людей, які ще декілька місяців тому не могли досягти консенсусу в елементарних питаннях, у першу чергу необхідний не українцям, а саме тим, хто входить до цього союзу. Адже шансів потрапити під купол за умови дострокових виборів у щонайменше половини просто немає. Вони чудово це розуміють і, під прикриттям благородних мотивів ззовні, всередині полонені думками про «розпил» чергових, виданих під новий Уряд, позик та кредитів, через можливість впливати на процеси приватизації, робитимуть все та йтимуть на будь-які аморальні та неприйнятні для суспільства дії та рішення, бо… дивись перший абзац.

Стосовно Уряду, який формує цей союз. Якщо базис хиткий, то якою може бути побудована на ньому конструкція – логічно, такою ж.

Пригадайте: декілька тижнів тому в риториці політиків часто в контексті теми формування Уряду звучало поняття «технократ».

Дивлячись сьогодні на верстку складу Кабінету Міністрів України, таке поняття можна застосувати тільки умовно, оскільки технократи, виявляється, виключно або походженням із Вінничини, або ж належать до орбіт БПП та Народного Фронту. Не говорячи вже колишнього представника «Свободи», який свій «технократизм» продемонстрував на посаді голови НБУ, надаючи необґрунтовано великі кредити для підтримки ліквідності банківським установам, які потім виводилися пані Гонтаревою з ринку через неплатоспроміжність та розбазарювання тих самих позик від НБУ. Просто людина дочекалася, поки пам’ять про його «#перемоги» зітреться з пам’яті нації.

Візьмемо, до прикладу, очільників таких відомств, як Міністерство аграрної політики, фінансів, інфраструктури. При всіх плюсах і мінусах, чи можна говорити, що за минулий рік вони не впоралися або провалили довірену їм ділянку роботи в Уряді? Об’єктивно – ні. Чи раціональним, виваженим та послідовним було б рішення надати можливість їм перебувати на попередніх посадах, з точки зору державного будівництва, продовження розпочатих ними перетворень? Так.

Втім, чомусь, цього тижня мова про це навіть не йшла. Чому? Вони перестали бути технократами? Ні. Вони вже не належать до когорти «своїх», а їх професійні риси до уваги не беруться та обмежаться подякую, не більше. Життя циклічне, і не так давно, років три тому, ми з Вами спостерігали, що відбувається, коли на ключові посади розставляють «своїх» за принципами відданості, а не професіоналізму – мабуть, цикл розпочинається знову.

Підбиваючи умовні підсумки трагікомедії, на жаль, доводиться констатувати, що й парламентська коаліція, і запропонований нею Уряд, не є ключем чи засобом для вирішення накопичених протягом останніх двох років запитів суспільства. Це свого роду ребрединг, такий собі фейсліфт при тій самій начинці.

У подальшому нас, ймовірно, очікують у кращому випадку квартальний період введення новопризначенців у курс справ щодо ввірених їм ділянок, створення цих самих ділянок під відповідні міністерства та віце-прем’єрів, напружене проходження ініційованих законопроектів органами виконавчої влади в парламенті. Зважаючи на чисельність коаліції в 226 мандатів, для провалу голосування нормативного акта достатньо буде відлучитися двом депутатам у буфет – хоч бери та й закривай його. Усі ми розуміємо, що з дисципліною в нардепів приблизно так само, як і з виконанням передвиборчих обіцянок. Водночас, що більш вірогідно, за законопроекти голосуватимуть ті фракції в парламенті, які хоч і не увійшли в коаліцію, але на рівні ситуативних-фінансових домовленостей робили це й раніше, –«Воля народу» чи «Відродження» під гучний шквал звинувачень радикалів та «Батьківщини», «Самопомочі» про утворення олігархічних «широк».

При цьому, судячи з усього, за кожне голосування необхідно торгуватися аргументом на користь може слугувати цитата з повідомлення Антона Геращенка, оприлюднена в неділю: «Де-юре, премьером будет Владимир Гройсман. Де-факто – Главой Правительства Украины станет Петр Алексеевич Порошенко. Президент хотел больше власти и полномочий для себя и своей команды – теперь он их получил. Как теперь он их использует – на благо народа Украины, для проведения кардинальных экономических и социальных реформ, или в других целях – время покажет. В первом случае, 81 депутат из фракции Народного фронта подставит плечо Президенту. В другом случае, “Народный Фронт” будет гарантом предотвращения сползания Украины к авторитаризму». Після такої цитати переконливо прошу знову звернути увагу на поняття, визначення яких наведено на початку.

Більше того, ймовірно до початку повноцінної роботи парламенту нас очікуватиме пауза на декілька тижнів, оскільки необхідно, щоб склали присягу народного депутата України, кандидатів, наступних у списках, позаяк частина коаліціантів переїде на Грушевського та має скласти свої мандати, а при 226 штиках у складі коаліції кожен мандат – на вагу золота. За цією паузою – Великодні й Травневі свята, за час яких обранці повинні набратися сил після виснажливих пленарних дебатів. Тобто, повноцінна робота, якщо така взагалі розпочнеться, очікується не раніше, ніж у середині травня.

Чому я акцентую увагу саме на процесі голосування? Та чи інша реформа, хороша чи погана, потребує правової бази, відповідного закону, а тільки потім підзаконного акту від Кабінету Міністрів. Пригадайте, що було каменем спотикання при виконанні умов стосовно надання українцям можливості безвізового відвідування країн ЄС? Саме нормативні документи, закони, які необхідно приймати і впроваджувати.

Якщо вже мова зайшла про скасування віз для українців, варто відмітити певні причинно-наслідкові зв’язки того, що відбувається в парламенті з позиціонуванням України на міжнародній арені. Пригадайте, в неділю відбулось урочисте зречення Яценюка; в понеділок Президент заявив, що дедлайн у формуванні коаліції та уряду – вівторок до 18:00, інакше розпуск (блеф, в який не вірив навіть сам Президент, благо, і більшість українців теж, виходячи з того, що озвучував ці слова екс-міністр внутрішніх справ –потенційний єдиноспроможний кандидат у генпрокурори). У той же час у понеділок ЗМІ повідомили, що пропозиція скасувати візи для України буде передана Раді ЄС вже 14 квітня. Втім, настала середа, яка не призвела ні до розпуску, ні до розуміння ситуації щодо коаліції чи уряду, і повідомлення в ЗМІ автоматично перенесли строк скерування відповідної законодавчої рекомендації Європейської комісії до Ради ЄС на 2 тижні. У цьому випадку вбачаються дві можливі причини таких подій: 1) ці повідомлення поширюються саме владою задля годування пігулками позитиву для народу, що маловірогідно, враховуючи джерела повідомлень; 2) тільки самонадіяна та обмежена людина може вважати, що ті політико-корупційні, деструктивні процеси, які мають місце в Україні, є непомітними для Заходу. Насправді величезний кредит довіри до України після революції 2013 року був розтриньканий саме такими безвідповідальними діями наших обранців.

Підсумки консультативного референдуму в Нідерландах щодо Угоди про асоціацію України, проведеного 6 квітня, є красномовним підтвердженням попереднього судження. Офіційні результати, оприлюднені Виборчою радою Нідерландів, засвідчили, що проти асоціації проголосувало 61 % виборців (2 509 395 осіб), за асоціацію – 38,21 % (1 571 874); 0,79 % бюлетенів були порожніми (32 344 голосів), недійсними визнано 0,92 % бюлетенів (38 тис. голосів). У цих результатах можна шукати чию завгодно «Руку» і говорити про неповну репрезентативність і т. ін., але такий підсумок голосування ставить риску під станом реформ у країні та нашому представленні на зовнішній арені, а завдячуємо ми цьому виключно нашим теперішнім політикам.

12 квітня, у вівторок, представник міністерства фінансів США під час прес-конференції заявив: «Вкрай важливо, щоб будь-який новосформований український уряд боровся з корупцією, щоб прогрес тривав і надалі, щоб МВФ та Україна тісно співпрацювали, а Україна здійснювала кроки для подальшого викорінення цього явища та втілення структурних реформ. Слід також вживати заходів для стабілізації макроекономічної ситуації».

Цивілізований світ мало не кричить в офіційних повідомленнях (важко уявити риторику у форматі зустрічей з нашими лідерами без фото, відеофіксації) про те, що потрібно припинити «дерибан», але чи чують їх наші вельможі?

За шість місяців «простих» питань, необхідних економіці країни, в Раді накопилось чимало. Наслідком їх відтермінування (щонайменшим) буде неотримання двох траншів кредитів від МВФ у минулому році на суму близько $ 3,5 млрд та згідно з графіком ще одного в І кварталі 2016 року (із декількох запланованих на увесь поточний рік).

Ця бездіяльність має наслідками постійні погіршення прогнозів відновлення економічної ситуації в країні. Судіть самі: Міжнародний валютний фонд у Світовому економічному прогнозі (World Economic Outlook) погіршив прогноз зростання ВВП України з 2 % до 1,5 % в 2016 році при інфляції на кінець періоду в 13 %.

У той же час зазначається, що економіка України почне відновлюватися в 2016 році за рахунок поліпшення споживчих та інвестиційних настроїв, поступового підвищення реальних доходів, а також поступового послаблення умов кредитування.

Зростання ВВП країни за підсумками 2017 року прогнозується на рівні 2,5 %, а за підсумками 2018-го – 4 %. Інфляція на кінець 2017 року очікується на рівні 8,5 %. Раніше Світовий банк прогнозував зростання ВВП України в 2016 році на 1% і на 2% в 2017 році, що залежатиме від прогресу реформ.

Про що свідчать ці цифри? Ймовірно, кожного кварталу та за підсумками року ДФС зможе констатувати перевиконання планових показників наповнення бюджету, оскільки відбуватиметься це в першу чергу за рахунок інфляційних показників, які, за прогнозами МВФ, вже вищі, ніж ті, які закладені до бюджету. Крім того, маловірогідним вбачається пожвавлення споживчих настроїв та підвищення рівня реальних доходів у поточному році, оскільки щонайменше для малозабезпечених та пенсіонерів рівень індексації їх доходів не покриватиме рівня зростання цін. Інвестиційну привабливість продемонструють перші кроки на шляху до приватизації, заплановані на травень-червень поточного року.

У цьому контексті хочеться навести слова Ганса Тіммера, головного економіста Регіонального управління Світового банку із питань Європи та Центральної Азії: «Україна одержувала перевагу від високих цін на сировину, мала доступ до міжнародних фінансових ринків, одержуючи також перекази від гастарбайтерів. Але тепер необхідно перекваліфікуватися та переорієнтувати свою економіку. Китай змінюється та втрачає конкурентні переваги, які мав багато років. Зміни в китайській економіці стануть реальним демпфером для країн, яким, як і Україні, необхідні зміни. Також процесу допоможе, нехай і болюча, девальвація національних валют.

…кожен уряд упевнений, що його проблеми – унікальні. А ситуацію завжди треба розглядати значно ширше. І вихід полягає в тому, щоб працювати над вирішенням поточних проблем, при цьому рухаючи економіку в майбутнє.

А для того, щоб досягти успіху, потрібна максимальна цілеспрямованість. Особисто я вважаю, причому не тільки щодо України, а й інших країн регіону, що головна мета має полягати в тому, щоб створювати робочі місця насамперед в секторах, які виробляють товари, конкурентні на зовнішніх ринках…

Якщо якісь певні монополії заважають розвитку малого й середнього бізнесу в секторах, що цікавлять нас, ці монополії потрібно прибирати, хоч би що ви про цю боротьбу думали. Якщо в процесі боротьби ви виявите, що вам не вистачає професіоналів, змінюйте систему освіти, створюйте умови, здатні зацікавити кваліфіковані кадри й втримати їх у країні. Продумуйте кожен крок. Якщо ви бачите, що ваші банки дають кредити тільки великим або пов'язаним компаніям, а зв'язків багато, — змінюйте це. Не можу сказати вам, що потрібні саме такі от структурні реформи, особливо з урахуванням істотних недоліків у системах управління. Але я все ж таки запропонував би вам спрямувати всі сили на створення нових робочих місць.

Я згодний з вами, що на тлі падіння зростання (мова про прогнозний показник зростання ВВП) лише в 1% бентежить. Щоб зрозуміти глибину проблеми, слід сказати, що зниження ВВП на 10% торік показує тільки частину історії. Тому що зниження доходів у країні через скорочення зовнішньої торгівлі — значно більше. Падіння ВВП на 10% супроводжується 20-відсотковим падінням споживання й 30-відсотковим провалом імпорту — це шок… Зараз як ніколи важливо прискорювати прогрес, динамічно реагувати на ситуацію, боротися з корупцією, здійснювати реформи… Та при цьому треба бути сміливими у своєму намірі боротися з усіма перешкодами, які постануть у вас на шляху. Вам доведеться бити по чиїхось інтересах. Інакше не вийде».

До цих слів складно щось додати – потрібно тільки дослухатися та працювати. Чи робитимуть це оновлені за формою, але старі за змістом Уряд та коаліція? Щиро розраховую помилитися в своїх негативних очікуваннях.

Стосовно розвитку внутрішнього виробництва та зростання зайнятості цього тижня була одна непогана новина, втім тільки наполовину непогана, оскільки невідомо, якими будуть відносини нового міністра фінансів із міжнародними фінансовими інституціями. Так, Міністерство фінансів залучило в Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) кредит у розмірі 400 млн євро на кредитну підтримку реального сектору економіки та розвиток малого й середнього бізнесу (МСБ).

Відповідно до умов кредиту, позичальником коштів буде Україна в особі Міністерства фінансів, яке надаватиме кредитні кошти відібраним банкам-учасникам для подальшого фінансування ними кредитних проектів клієнтів. У частині розподілу коштів агентом виступає державний «Укрексімбанк».

Кошти можуть спрямовуватися на кредитування комерційними банками середньо- та довгострокових інвестиційних потреб (до 10 років) та середньострокового обігового капіталу (від 2 років) підприємств приватного сектора економіки України. Розмір кредитів, на які можуть претендувати компанії, – від 25 млн євро (для малих і середніх підприємств) до 50 млн євро для компаній із кількістю працівників понад 3 тис. осіб.

Хоча основним напрямом кредитування, як вбачається з анонсу, є енергоефективність, а також не повідомляються ставки кредитування, можна припустити, що вони будуть меншими за поточні.

Якщо зазначені кошти будуть якісно освоюватися, а не привласнюватися та виводитися, то логічним наслідком повинні стати: створення робочих місць; модернізація потужностей; потенційне зменшення споживання енергетичних ресурсів, що в кінцевому етапі полягатиме в покращенні показників платіжного балансу.

Знову ж таки, напрацювання та старт хороші, але змінено тих, хто керуватиме безпосереднім процесом освоєння, розподілу, відбору проектів, реалізації, і наскільки ідеальний варіант співпадатиме з реальністю, сьогодні прогнозувати важко.

На сам кінець, якщо мова зайшла про енергоефективність, паливні ресурси та платіжний баланс, важко не пригадати, що днями Андрій Коболев відзначав другу річницю перебування на посаді голови НАК «Нафтогаз України». З нагоди такої події в ЗМІ було опубліковано декілька його інтерв’ю, в яких були цікаві моменти, якими варто поділитися з читачами.

1. На питання стосовно того, що різні учасники ринку час від часу фіксують нереальні показники споживання, як-то споживання релігійними організаціями 1 млрд куб метрів на рік.

«Это не "разбаланс", это манипуляции с объемом потребления газа - очень сложно контролируемая вещь. Мое глубочайшее убеждение, что единственный способ ее решить – это единая цена».

Найпростіший метод, який не враховує платоспроможність. Хоча, в певній мірі він правий – не буде необхідності завищувати показники одного споживача, який оплачує той самий товар за ціною меншою, за фактом продаючи цей товар іншому споживачу за ринковою ціною. Як топ-менеджер компанії мислить керівник НАК «Нафтогаз України» правильно, адже його завдання – беззбитковість компанії та подальша прибутковість. Втім, єдина ціна має й інші аспекти – соціальні. Зрозуміло, знову ж таки формально, це не його головний біль, втім Мінсоцполітики спільно з Міненерго могли б запропонувати альтернативний варіант, який би не накладав повноту вирішення питання обліку споживання на плечі населення, нездатного забезпечити себе станом на сьогодні предметами першої необхідності.

2. Щодо нарощування видобування природного газу в Україні, його собівартості: «Из-за того, что государственные добывающие компании обязали продавать газ по заниженной цене, они не имели возможности развиваться.

….возможные объёмы добычи напрямую связаны с ценой на газ, так как себестоимость добычи зависит от конкретного типа скважины. При нынешней цене в $25–30 за тыс. куб. м, по которой продаёт газ Укргазвыдобування, возможна добыча лишь традиционными методами из уже существующих скважин. Эти старые скважины постоянно истощаются, поэтому объёмы неминуемо падают. При цене $50–80 можно говорить о разработке новых месторождений и эффективной интенсификации старых, при $180–280 — о добыче газа из плотных пород.

Когда политики говорят о себестоимости газа, они зачастую просто не понимают концепции полной себестоимости. Добывающая компания должна вернуть не только текущие затраты, но и затраты на разведку и бурение новых скважин. К примеру, скважина может оказаться неэффективной, а на её подготовку уже затрачены немалые средства.

Украине выгодно, чтобы разрабатывалось всё, что конкурентоспособно по сравнению с импортом. Например, разработка сланцевых месторождений, по предварительным оценкам, требует цены реализации на уровне $250–350 за тыс. куб. м, это уже дороже сегодняшних цен на газ в Европе. Но у нас есть возможности наращивать добычу и без сланцевого газа. Украина по объёмам разведанных запасов традиционного газа занимает третье место в Европе. Поднять цены реализации для Укргазвыдобування до рыночных планировали к апрелю 2017 года. Но это потребует повышения цен на газ для населени».

Очевидним є бажання нарощувати власний видобуток, і це добре принаймні тому, що кількість людей, задіяних на кожній новій свердловині, зростатиме. Цілком вірогідно, що й рівень оплати їхньої праці також, а це – добробут їхніх сімей. Із негативу – зниження тарифів для населення навіть не розглядається, їх зростання завершиться рівнем вартості імпортного природного газу з урахуванням витрат на транспортування та постачання в 2017 році, а отже, вкотре переконуємось у тому, що такі явища, як норми споживання без приладів обліку, пільговий тариф на 200 кубів щомісяця, доживають останній рік.

3. Про субсидії та плани на майбутнє:

«… не спорю, существующая система субсидий несовершенна, её надо улучшать. К примеру, само гражданское общество должно следить за тем, чтобы субсидии на газ получали действительно нуждающиеся люди, а не обеспеченные граждане с зарплатами в конвертах».

Мы сейчас анализируем возможность стать прямым поставщиком газа для населения, альтернативой облгазам, посмотрим, что из этого выйдет. Сейчас облгазы зарабатывают на поставках газа очень мало — около 10 грн за тыс. куб. м … Рынок газа ещё не до конца реформирован. Профильный закон в полной мере заработает лишь к 2017 году. Когда все ограничения по ценам для населения будут сняты, рынок станет очень интересным. У нас будет как на Западе, где за потребителя соревнуются много компаний».

Таким чином, після доведення тарифу до рівня ринкового, «Нафтогаз» розглядає можливість стати трейдером не тільки для промислових споживачів, а й для населення. Для бізнесу стратегія правильна, коли ти можеш продавати без прокладок у вигляді облгазів за ринковою ціною, яка не несе для твого підприємства ризиків. Більше того, ймовірно, НАК запропонує домогосподарствам, які укладатимуть з компанією прямі договори, гнучку систему знижок на зразок тієї, яка сьогодні існує для промислових споживачів, виходячи з обсягу споживання, передоплат тощо.

Стосовно інститутів громадянського суспільства, які повинні самостійно відстежувати недобросовісних отримувачів субсидій, щось схоже було в першій редакції постанови КМУ про порядок надання субсидій, коли могло прийматись рішення про їх скасування на підставі відомостей про невідповідність способу життя декларованим доходам, як-то свідчення сусідів. Про що це говорить? Верифікація, яка цього року стосуватиметься виключно внутрішньо переміщених осіб, починаючи з 2017-2018 року плавно перекине свій погляд на інших отримувачів соцвиплат: вона ж неспроста має назву «верифікація соціальних виплат» як узагальненого поняття.

Андрій Вігірінський Андрій Вігірінський , Правник, аналітик
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter