Рецензії
Матеріали по темі
-
У прокат вийшов фільм Алекса Гарленда про уявну громадянську війну в США, показану очима журналістів. Режисер намагається відділити їх етичну позицію від політичної. Що з цього вийшло - розповідає кінокритик Сергій Ксаверов.
-
Що спільного мають європейські міста з історією української мови?
-
Сьогодні в прокат виходить новий фільм Софії Копполи про дружину Елвіса Преслі. «Прісцилла» — оповідь про дівчину, що потрапила до розкішної в'язниці, але зуміла знайти з неї вихід.
-
Збірка «За київським часом» містить тексти про культуру й соціум України, написані у 1995–2023 роках. Колись вони можуть увійти до джерельної бази для дослідників нашої бурхливої доби.
-
У фільмі Саніна є перша в українському популярному кіно сцена, яка називається set piece: найретельніше прорахований епізод, найсильніший за своїм емоційним впливом.
-
Потішна меланхолійність героїв стрічки присвячена прихованій тривозі на початку Холодної війни. Але поверхові жарти на тему атомної загрози у 2023 році вже не здаються кумедними.
-
У прокат вийшла нова стрічка Антоніо Лукіча – мізантропічна комедія дорослішання, яку розберуть на цитати.
-
Фільм-призер Канн “Корсет” про австрійську імператрицю Сіссі виходить в український прокат. Псевдобіографічна стрічка винахідливо наближає досвід культової гранд-персонажки Австрії до сучасного досвіду.
-
Фільм «Щедрик» можна назвати історією однієї квартири в Івано-Франківську в жахливий період з 1939 по 1944 рік. В обгортці різдвяної фантазії він розповідає історію української родини, яка пережила низку радянських і німецьких окупацій.
-
Фільм Рубена Естлунда, що цьогоріч здобув «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі, вийшов в український прокат.
-
Якщо ви сучасна людина, справжнього оперативного смислу усього написаного в книзі ви не вхопите. Але саме тому й варто спробувати його осягнути.
-
Художня практика швидко стала способом говорити про війну, розповідати про агресію Росії, осмислювати травмуючі новини.
-
Сфокусована на радянській добі виставка в Музеї історії міста Києва має на меті дослідити та переосмислити колекцію музею.
-
Фільм є адаптацією роману Роберта Гарріса — письменника, що працює в жанрах альтернативної історії та політичного трилера. У фільмі, як і в книжці, вигадані персонажі входять в історичні події,
щоб нагадати, переосмислити та зрозуміти їх.
-
Містифікація від письменника Юрія Андруховича та художника Нікіти Кадана втілюється в “реконструкції” модерністської виставки 1931 року та “відтворенні” радіорепортажу про неї.
-
Лаконізм виставкового простору, фокус на знакових роботах та акціях Ройтбурда продовжують новий етап розвитку OFAM. Музей, який показує картинки, упевнено перетворюється на лабораторію, за якою
цікаво спостерігати далі.
-
Напередодні виходу нової “Матриці” згадуємо, як попередня трилогія стала класикою, і аналізуємо її вплив на кіно, філософію та культуру.
-
Натхненні молоді герої «Футуромарення» мали амбітні претензії до майбутнього і творили новітні світи. Вони наново досліджували кольори і форми, возвеличували динамічну композицію і множинність
перспектив, обґрунтовували свої візії теоретично…
-
Виставка “Живопис з надлишком: київське мистецьке відродження, 1985-1993” у музеї Зіммерлі, демонструє унікальні роботи з приватного зібрання Ненсі та Нортона Доджів, а також зі збірок українських
колекціонерів та самих митців.
-
Фільм став культовим, однак досі немає відповіді: це геніальний твір, чи заплутана дурниця.
-
Лейтмотив виставки: бінарність почуття/розум виявилася теоретично хибною та вичерпаною, а уявлення про раціональне Просвітництво — упередженим та заангажованим.
-
Музична вистава на сім книг Opera Lingua стала першим програмним проєктом лабораторії сучасної опери Opera Aperta.
-
Режисерці вдалося схопити саму суть ніжного віку. Поки триває кіно, настільки підключаєшся до героїв, що ні на мить не сумніваєшся в правдивості.
-
Усі спортивні історії зазвичай закінчуються великим тріумфом. Фільм Надя, батерфляй канадського режисера Паскаля Планта руйнує канон — це парадоксально антиспортивний фільм про спорт…
-
Виставу можна назвати успіхом – за цікаві формальні прийоми, за музикальність, за сміливість, зрештою, взяти на себе ношу говорити про радянське (не)минуле.