Україна не денонсувала Договір про дружбу, співробітництво і партнерство з РФ, тому що не може собі дозволити втратити правові важелі для притягнення Росії до відповідальності за порушення пунктів про гарантії цілісності і суверенітету України.
Про це на погоджувальній раді заявила віце-спікерка Верховної Ради України Ірина Геращенко, передає кореспондент LB.ua.
"Ми побачили дуже небезпечну риторику, коли, по суті, був озвучений план і сценарій Кремля, який насправді давно розірвав Великий договір про дружбу між Україною і Росією. І в українському парламенті багато депутатів намагалися українськими руками це реалізувати. Розірвати договір, щоб потім у міжнародних судах для України не було ключової вимоги до Росії виконувати пункти цієї угоди", - заявила вона після промови лідерки "Батьківщини" Юлії Тимошенко.
Геращенко підкреслила, що "є дві великі різниці між денонсацією угоди і непролонгацією договору".
"Хотілося б, щоб наші політики, особливо коли мова йде про кандидатів у президенти, які претендують на найвищу посаду в державі, знали свої обов'язки. Тому що основним обов'язком буде проведення зовнішньої політики. Тому про жодну денонсацію мова не йде, щоб ми могли вимагати від Росії відповідальності в міжнародних судах, у Гаазі за те, що вони порушили цю угоду", - додала віце-спікер.
Вона нагадала, що голова держави Петро Порошенко вже доручив робочій групі в МЗС України не готувати документи про пролонгацію угоди з Росією, яка настає автоматично.
"Пролонгація та денонсація - це різні речі", - підкреслила вона.
Нагадаємо, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ був підписаний 31 травня 1997 року строком на 10 років і з автоматичним продовженням на наступні десятирічні періоди за відсутності заперечень сторін. У ньому закріплюється принцип стратегічного партнерства, визнання непорушності наявних кордонів, поваги до територіальної цілісності та взаємні зобов'язання не використовувати свою територію на шкоду безпеці одне одного.
Термін відліку першого десятирічного періоду починався з дати набрання договором чинності (з 1 квітня 1999 року) і добігав 1 квітня 2009 року. Тоді жодна зі сторін не виявила бажання припинити дію договору до 1 жовтня 2008 року, тому його дія автоматично продовжилося на наступний десятирічний період.
Згідно зі ст. 40 договору, його дія автоматично продовжується на наступні десятирічні періоди, якщо жодна зі сторін не заявить іншій стороні про своє бажання припинити його дію шляхом письмового повідомлення не менш ніж за шість місяців до закінчення чергового десятирічного періоду.