Звісно, реформи йдуть. Зокрема, так вважають на печерських пагорбах, хоча про успіхи модернізації та трансформації перважно мовчок. Важко з’ясувати, які саме із зазначених 62 вже набрали безупинних обертів, але деякі дуже навіть на слуху. Наприклад, освітня , медична, перехід на цифрові відносини тощо. Мабуть, ще робиться купа реформ, про які пересічний українець не відає, але за які хтось в якихось офісах отримує чималі гроші і звітує щоквартально уряду і іншим високопосадовцям, подаючи яскраві графіки з діаграмами. Щоправда, українські громади зачекались тих реформ, які, зрештою, зможуть їм дати можливість заробляти пристойні гроші. Так, не отримувати вимучену подачку від влади в 3723 грн, а саме можливість адекватно заробляти і відчувати себе гідними громадянами.
Нещодавно трапилась на очі розповідь про ще одну програму, розраховану до 2020 року. Називається вона «Бачення 2020». І реалізує її уряд невеличкої африканської країни Руанда. Ще недавно (в середині 90-х років минулого століття) це була одна з найпроблемніших точок планети — йшла громадянська війна між племенами тутсі і хуту. Вісімсот тисяч загиблих за 100 днів. Навіть ООН опустила руки — не змогла втихомирити непримиренних африканців.
Країна змінилась з обранням на пост президента Поля Кагаме. Він запропонував політику довіри і перспективи. Йому повірили і тутсі, і хуту. Зараз Руанду називають «комфортною Африкою» Потоки туристів підтверджують це щорічно. За відсутності значних природних багатств в країні, Кагаме запропонував «інтелектуальну економіку» - розвиток ІТ-технологій та сфери послуг і глобальних сервісів. Якщо ствердяться очікування і Руанда стане реальним високотехнологічним регіональним хабом, країна тоді матиме перспективи вийти на рівень потужного міжнародного гравця. Вже нині їй пророкують славу майбутнього Сінгапуру.
Звісно, без проблем не обходиться, вони присутні в різних сферах країни, і різної потужності. Але загрози для поступу держави і розвитку суспільства не представляють.
Підстави ж для оптимізму є і досить великі — реформи податкової, митної сфер, заохочення підприємницької ініціативи, легкість реєстрації підприємства, доступність отримання кредиту (друге місце у світі), закон про захист інтелектуальної власності — всі ці та інші заходи зробили країну привабливою для інвесторів всіх рівнів. Варто сказати, що майже 40 відсотків доходів у бюджети країни нині формуються за рахунок іноземних вкладень. Викликає щирий подив те, що руандійці масово користуються інтернет-банкінгом і в країні вже впроваджується мережа 4G. (В Україні про це досі тривають посадові теревені, бо не скрізь в країні є хоча б 3G. До того ж, експерти стверджують, що бенефіціаром у системах зв’язку наразі є капітали, походження яких пов’язують із глобальним агресором путінським режимом.) Ідуть реформи і в таких сферах як освітня. Яка ефективність цього процесу, сказати наразі не можна, але те, що переважна більшість школярів отримала від держави персональні комп’ютери для навчання — свідчить про реальні наміри уряду добитись швидкого прогресу в країні і загалом на африканському континенті.
...Прем’єр-міністр України на днях, за результатами поїздки на Івано-Франківщину, заявив про “цифрову дискримінацію” жителів гірських районів. В гірських районах немає відповідної інфраструктури, наприклад, нормальних доріг, щоб місцеві мешканці могли добратись до лікарень, шкіл, магазинів тощо. Немає часто і інтернету, люди таким чином відрізані від цивілізації. І це в центрі Європи.
Гадаю, немає різниці, як називається документ — Стратегія сталого розвитку "Україна — 2020" чи просто «Бачення 2020». Важливо, як і хто буде його реалізовувати. І як це буде робитися — з бажанням зробити свій народ спроможнішим, а значить заможнішим і щасливішим чи зробити заможнішим і щасливішим лише себе та «вірнопідданих».