І ось за Комісією почали створювати обласні антирейдерські штаби, розпочалися активні розмови про напрацювання і втілення широкого антирейдерського законопроекту, який би встановив ряд фільтрів для вчинення реєстраційних дій, увів би обов’язкове нотаріальне посвідчення окремих видів майнових договорів, посилив би кримінальну відповідальність реєстраторів за незаконні дії тощо. Не відставали і правоохоронці: багато керівників обласних управлінь Нацполіції звітували у ЗМІ про те, що з рейдерством покінчать, а винних притягнуть до відповідальності. І ось пройшло достатньо часу від тих солодких заяв та «рішучих» кроків влади, а віз і нині там. Саме згадана Комісія при Кабміні під головуванням Першого віце-прем’єр-міністра – Міністра економічного розвитку і торгівлі України Степана Кубіва повинна була стати вінцем боротьби із рейдерством у нашій державі. Проте, наразі, оглядаючись на пройдений Комісією шлях тривалістю у майже 5 місяців, можна впевнено говорити, що покладені на неї надії не були виправдані. Як би прикро це не звучало, за майже піврічний час існування Комісії було проведено всього 4 її засідання, на яких представлено 9 випадків рейдерських атак на підприємства сільського господарства та харчової промисловості. Усе літо звідусіль приходили повідомлення про захоплення агропідприємств, за даними Асоціації фермерів та землевласників України зафіксовано більше 600 випадків рейдерства, а урядова Комісія розглянула всього 9 ситуацій. При цьому все нові і нові підприємства звертаються і до сьогодні, а тільки від початку 2018 року я, як народний депутат України, отримав 4 звернення від громадян про рейдерські захоплення їх бізнесу. Після цього заяви Генпрокурора, що рейдерство в Україні подолане вкупі із коментарями Мін’юсту про те, що кількість рейдерських атак суттєво зменшилася, виглядають, як мінімум, дивно.
Що тут говорити, якщо за півроку так і не було повноцінно налагоджено організаційне забезпечення роботи Комісії. Досі не продемонструвала свою роботу Аналітична група при Комісії, яка би мала здійснювати первинне опрацювання отриманих заяв про рейдерство. До того ж, суттєво шкутильгає система інформування членів Комісії про наступне її засідання. Досить часто повідомлення про це приходили за 2-3 дні до чергового засідання. Несистематичність роботи, попри оголошені плани про проведення засідань кожні 2 тижні, ще більше ставить питання про професійність та ефективність виконання Комісією свої завдань.
Було створено інтернет-сторінку Комісії на сайті Уряду, проте, її вміст нагадує сухе звітування держорганів. На сторінці є згадка про гарячу лінію, на яку повинні були б телефонувати громадяни та повідомляти про випадки захоплення власності, а секретаріат мав би оперативно інформувати членів Комісії та призначати наступне засідання. Проте, окрім самих слів «Гаряча лінія», «Секретар Комісії», «Регіональні комісії», «ЦОВВ» і гіперпосилання, ніяких контактів немає! Ще більшої комічності додає той факт, що втілення ідеї про створення гарячої лінії зайняло близько 2 місяців.
То куди ж повинні звертатися громадяни у випадку, якщо на їхнє підприємство уже прийшли тітушки зі зброєю та виставили законних власників за двері? Збирати купу паперів і надсилати поштою в Київ?
У Комісії заявляють, що невелика кількість проведених засідань і розглянутих справ пов’язана із тим, що було подано мало заяв, проте, як вони повинні подаватися, якщо сама ж Комісія не забезпечує найпростіші шляхи для звернень громадян? Звісно, демонструвати те, що у державі мало випадків рейдерства досить зручно і вигідно, але слід дивитись правді в очі – наразі просто немає бажання і волі для розгляду і ефективного вирішення ситуацій із рейдерськими атаками. Сама Комісія, виходячи з її повної назви (Міжвідомча комісія з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств), повинна займатися не тільки рейдерством. Невже у нашій державі за 5 місяців ні одне підприємство не мало проблем із тиском фіскалів, правоохоронців, контролюючих органів та й просто різних осіб, які мають жагу до збагачення? Питання риторичне. Те, що до Комісії не звертаються, говорить не про ефективну дію механізмів забезпечення права власності, інструментів притягнення до відповідальності чи високого рівня захисту ринкових цінностей, а про те, що Комісія виглядає слабкою, неефективною у своїй роботі, а також важкодоступною і маловідомою для широкого загалу.
Варто зауважити, що звітування державних органів на засіданнях про проведену роботу за вказівками від Комісії виглядало скоріше як формальні відповіді щодо удаваної діяльності та обіцянки допомогти у майбутньому. По суті, ні одну із 9 проблем, заслуханих Комісією, не було вирішено, нікому не повернуто законні майнові права, ба більше, у деяких випадках ситуація навіть погіршилася, а рейдери почали поводити себе нахабніше. Складається враження про те, що Голові Комісії Степану Кубіву не створюють належних умов для забезпечення ефективної діяльності цього органу. Такий підхід висловлює глибоке занепокоєння як у громадян України, які не можуть бути впевненими за недоторканість свого майна, так і іноземних інвесторів, які все більше бояться вкладати кошти у нашу державу.
Тому я, як народний депутат України, член урядової Комісії, Голова Ради ГО «Бізнес-Варта» рішуче заявляю, що слід припинити грати в імітацію боротьби з рейдерством та захисту бізнесу в Україні. Як член Комісії та від імені ГО «Бізнес-Варта» я вимагаю негайного проведення її засідання, на якому слід зробити наступне:
1) заслухати звіт державних органів, яким були дані доручення щодо розглянутих раніше випадків рейдерства, на предмет того, які конкретно дії були ними вчинені за останні 5 місяців, які рекомендації Комісії були враховані, чи в повному обсязі, які невраховані і чому?
2) запросити усіх реєстраторів, нотаріусів, працівників органів Нацполіції, прокуратури, а також їх прямих керівників, які своїми діями сприяли проведенню рейдерських атак, або подальшому саботуванню розслідування у рамках кримінальних проваджень за фактам рейдерства на вже розглянутих Комісією підприємствах. За участі представників постраждалих підприємств необхідно поставити конкретні запитання щодо мети та змісту вчинення незаконних дій, особливостей проведення слідства, причин його затягування тощо;
3) розглянути нові заяви від підприємств, які скаржаться на рейдерські атаки;
4) розглянути пропозицію щодо проведення виїзних засідань Комісії у регіонах, у яких знаходяться підприємства, які постраждали від рейдерства, на базі місцевих державних адміністрацій;
5) провести проміжні підсумки роботи Комісії з моменту її створення.
Я вважаю, що ті слова, якими розкидалося керівництво держави влітку та восени, повинні нарешті знайти своє підтвердження та корелювати із реально здійсненими владними кроками і впровадженими ініціативами.