Платити будуть українські споживачі російським енергетикам і тим “таємним посередникам”, які будуть намагатися “рятувати Україну від віялового відключення та повного знеструмлення усієї країни”. Ніхто не знатиме, за яку ціну Україна купуватиме електроенергію, і навіть прем’єр-міністр, якщо його не включать учасником даного процесу, як це сталося з А. П. Яценюком у 2015 році, який і до сьогоднішнього дня не володіє повною інформацією стосовно контрактів щодо закупівлі електроенергії у Росії та продажу у Крим.
Станеться це з наступних причин:
• Відсутність не тільки керівного початку, але навіть елементарної координації роботи паливно-енергетичного комплексу;
• Практично усі підприємства електроенергетики, гідроенергетики, ядерно-промислового комплексу, нафтогазового комплексу, вугільної галузі працюють як партизанські загони у тилу ворога з надзвичайно низьким рівнем технологічної та адміністративної дисципліни та мінімальною відповідальністю перед тими, для кого вони були створені та на кого вони повинні працювати – споживачами!
• Алогічна тарифна політика на усі види енергоресурсів як первинних, так і вторинних. Небачений обсяг неплатежів.
• Заборгованість за електроенергію перед генеруючими компаніями, яка складає близько 30 млрд грн.
• Заборгованість за газ перед НАФТОГАЗОМ в обсязі 42 млрд грн. При цьому заборгованість безпосередньо споживачів набагато менша. Розрив складає більше 10 млрд грн без джерела компенсації. НАФТОГАЗ та ЕНЕРГОРИНОК залучають колосальні кредитні ресурси, що є причиною подальшого підвищення тарифів для споживачів.
2015 рік для державних органів, від яких залежав стан паливно-енергетичного комплексу, минув під знаком нівелювання теплової генерації, яка виробляла понад 60% електроенергії багато років та забезпечувала регулювання графіку навантажень.
• Пам’ятаємо епопею з вугіллям та «маски-шоу» у Центренерго.
• Дискримінаційна тарифна політика та штучна затримка розрахунків за електроенергію перед групою компаній ДТЕК та Донбасенерго, які призвели до закриття програм реконструкції основного обладнання та скорочення ремонтної програми, що значно знижує надійність роботи обладнання.
• Необґрунтовані, протизаконні рішення регулятора і органів юстиції заблокували розрахунки з ДОНБАСЕНЕРГО і поставили компанію на межу виживання. І тільки завдяки героїчним зусиллям персоналу Слов’янської ТЕС та жителів Миколаївки станція була відновлена і увімкнена у мережу після жахливого руйнівного артилерійського обстрілу.
Стосовно теплоелектроцентралей (ТЕЦ), окрім фантастичних ідей їхнього переходу на вугілля, нічого конструктивного більше ніхто й не запропонував.
Вугільну галузь взагалі вивели за дужки.
До чого це та багато іншого призвело?
На початку 2016 року теплова генерація виробляє уже не 50%, а 25%-30% електроенергії від загального обсягу. Цим обсягом уже неможливо утримувати 75% енергоблоків, які не затребувані, простоюють та виходять з ладу
Атомні станції уже сьогодні виробляють більше 60% електроенергії.
Гідроенергетика з відновлювальними джерелами від 10% до 15% від загального обсягу!
Що ми бачимо у 2016 році?
При абсолютній бездіяльності, як мінімум, але при потуранні та з відома вищих органів державної влади, компанію ЕНЕРГОАТОМ, котра експлуатує 4 атомні електростанції з 15 енергоблоками, віддали на розтерзання компаніям, які промишляють перетворенням маленьких сумнівних боргів у дуже великі та стягують через судові органи. Витрат небагато – ефект колосальний, прибутки шалені. Інакше як пояснити накладений Президентом мораторій на закон, підготований депутатами фракції БПП та проголосований парламентом, що унеможливлює банкрутство ЕНЕРГОАТОМу, та примусове стягнення коштів з рахунків найбільш стратегічної і технологічної державної компанії України. У результаті рахунки ЕНЕРГОАТОМу заблоковані та арештовані ще з початку року, а виробнича діяльність підприємства, що, у першу чергу, повинна забезпечувати ядерну безпеку, паралізована.
Сотні мільйонів гривень боргу підрядчикам за виконані роботи та надане обладнання. А це – невиплачені заробітні плати десяткам колективів, які не роки, а десятки років своєю працею найвищої кваліфікації забезпечували ефективність, надійність та безпеку роботи атомних станцій України. Не виконані регламентні роботи з продовження строку експлуатації енергоблоків. Зростає заборгованість по поставкам свіжого ядерного палива та за вивіз відпрацьованого. З’явились борги за ядерне паливо за програмою диверсифікації компанії ВЕСТИНГАУЗ та загроза зриву такого необхідного Україні проекту, про який з такою гордістю та пафосом так багато говорили вищі чини нашої держави.
Усе це призведе до значного зниження обсягу виробництва ЕНЕРГОАТОМом електроенергії у загальному балансі. З відомих причин теплова генерація не зможе компенсувати дефіцит виробництва.
І ще до початку осені, спочатку боязко, а потім сміливіше та голосніше з’являться голоси, які переконуватимуть, а згодом вимагатимуть, що для уникнення віялових відключень та повного погашення України від електроенергії, для уникнення повної катастрофи необхідно домовлятися та купувати електроенергію в Росії.
А рятуватимуть ті, хто повністю відповідає влучному висловлюванню Томаса Джозефа Даннінга: «Забезпечте капіталу 10% прибутку, і капітал згоден на будь-яке застосування, при 20% стає жвавим, при 50% однозначно готовий зламати собі голову, при 100% зневажає усі людські закони, при 300% немає такого злочину, на який він не ризикнув би піти, хоча б і під загрозою шибениці».
І 300% будуть привалювати навіть над таким поняттям, як незалежна європейська Україна!
А таких у нас дуже багато, особливо у вищих ешелонах влади!