В останні роки з України активно зростала міграція. Цьому сприяла погана економічна ситуація в Україні та зацікавленість наших європейських сусідів в українських заробітчанах. Це явище посприяло рекордному надходженню до країни іноземної валюти від заробітчан – 14 млрд доларів тільки за останній 2018-й рік. Українські заробітчани з року в рік стають найбільшими інвесторами в українську економіку. Фактично, стабільний курс гривні за стабільно високої інфляції та від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі забезпечується стабільним надходженням до країни валютної зарплатної виручки від власних громадян з-за кордону.
Цей показник складає приблизно 11% українського ВВП. Це номінально. В реальності гроші від мігрантів ще декілька разів обертаються в енокоміці України, кожен раз «збільшуючи» свою частку у ВВП.
Здавалось би, емігранти повинні бути дуже важливою групою в українській політиці, але насправді вони практично ні на що не впливають.
Закордонний виборчий округ
У нас прийнято окремо рахувати закордонний виборчий округ, хоча цього року на ньому змогли проголосувати всього 59830 виборців. Якщо перенести цей показник на мапу України, то мова буде йти про місто з близько 120-140 тисяч мешканців.
Участь у голосуванні цього разу взяли менше 1% від виборців, що фактично перебувають закордоном. Явка на закордонному виборчому окрузі стабільно низька, при тому що кількість українців закордоном стабільно зростає. Як таке може бути?
Чим більше українців буде закордоном, тим менша буде явка на українських виборах. Чому закордоном так важко підвищувати явку я розберу на прикладі голосування українців в Німеччині.
Згідно центрального реєстру іноземців (AZR), мова йде про 141 тисячу людей, з них приблизно 125 тисяч є потенційними виборцями. На всю українську громаду тут працює 5 виборчих дільниць – в українському посольстві в Берліні та в чотирьох приміщеннях генеральних консульств (Мюнхен, Гамбург, Дюссельдорф, Франкфурт-на-Майні), що розкидані по всій країні. В Німеччині 16 федеральних земель, тому одне консульство обслуговує одразу декілька такий територій.
Якщо вам повезе жити в столиці федеральної землі з українським консульством, то за вас можна тільки порадіти. Якщо ж ні, то цільком можливо, що вам доведеться подолати декілька сотень кілометрів, щоб дістатить до сусідньої федеральної землі, де у вас буде змога проголосувати.
Якщо взяти до прикладу українське консульство в Мюнхені, то воно працює на федеральну землю Баварія (13 млн населення) та Баден-Вюртемберг (11 млн). Фактично, одне українське дипломатичне представництво відповідає за «європейську країну» розміром з дві Чехії, чотири Словакії чи одну Румунію.
Якщо вам «пощастило» жити десь у Фрайбурзі чи Хайдельбергу, то дорога на виборчу дільницю в один бік займе 3-4 години автобаном. Тобто, щоб віддати свій голос у неділю, вам доведеться провести весь день в дорозі.
Навіть по Баварії в гіршому випадку вам доведеться або декілька годин їхати автобаном, або робити численні пересадки на потягах, щоб дістатись баварської столиці.
Цього разу в першому і другому турі була гарна погода, а фотографії з мюнхенської дільниці та відповідна дружня черга потрапили навіть до української преси. Черга довжиною у декілька десятків чи сотень людей все одно стояли перед будівлею консульства – працівники дипломатичної установи просто фізично не можуть працювати швидше, тому часто бувають черги. За найгіршого сценарію доведеться почекати годину-другу на вулиці.
Поговоримо окремо про явку. На консульському обліку в мюнхенському консульстві перебуває десь 35 тисяч наших співвітчизників, з них приблизно 25 тисяч мають право обирати президента. До них додаються ті, хто змінив адресу голосування на Мюнхен. На таке маленьке «містечко» приходиться всього одна виборча дільниця.
За день в Мюнхені за таких умов встигло проголосувати 1825 виборців, а загалом по всій Німеччині проголосувало близько 7 тисяч осіб – навіть дещо менше ніж у першому турі. Таким чином умовна явка в Німеччині склала приблизно 5%.
Як говорили з українськими виборцями закордоном?
Ніяк. Мені не відомо про жодну зустріч з представниками кандидатів на цих виборах. Практично всі кандидати у президенти говорили про українських мігрантів загальними фразами. Хтось обіцяв створити гарні умови, щоб вони знову повернулись. В програмі переможця цих виборів Володимира Зеленського був дивний пункт про «легалізацію» доходів.
Ця історія має певну передісторію. Ще на початку року депутат від БПП Оксана Білозір зареєструвала законопреокт 10153, що повинен був посилити права українських мігрантів закордоном. Мова йшла про створення «Фонду добробуту», куди повинні були б платити українські мігранти. Дивна ініціатива, особливо враховуючи близкість до виборів. Хоча поки що це залишається на рівні законопроекту.
Проте ще більше здивував Зеленський на вирішальних дебатах, де він несподівано прокоментував свою передвиборчу програму. На його думку українські заробітчани теж повинні легалізувати свої доходи, сплативши 5%: «Во-первых, среди наших законопроектов есть законопроект об амнистии капиталов. 5 % вы сказали маловато. 5 % - это в принципе должны быть условия для всех тех, кто не олигархи, те заробитчане, разные люди, которые привозят деньги и они боролись с бедностью, они просто прятали эти капиталы. Я понимаю, потому что они не были защищены, потому что было банкротство банков и так далее. Вот»
Вийшла скандальна заява, яку за день до виборів вже ніхто не встиг нормально обговорити. Проте питання залишається відкритим. Звичайно, Зеленський поки мало розбирається в своїй програмі та повноваженнях, але ніхто з українських мігрантів мовчки не збирається «легалізовувати» свої чесно зароблені гроші. І про цю ініціативу йому треба забути.
"Срачі" в Фейсбуці
Проте цю новину встигли обговорити в численних пабліках українців закордоном. В Фейсбуці є повно закритих та відкритих груп накшталт «Українці в НАЗВА_МІСТА» чи «Українська громада НАЗВА_МІСТА». Здебільшого обговорення в цих групах зводились до вирішення побутових питань – від де святити паски до порад знайомого перукаря.
Проте в останні місяці в групи додалась велика кількість українців з умовної «материкової» України, що жодним чином не мали відношення до Німеччини, німецькою не володіли. В коментах вони частенько поводились дуже агресивно, підтримуючи того чи іншого кандидата та постійно постили політичну рекламу.
Також боти дуже активно затикали рота опонентам, мовляв, якщо поїхали, то сидіть там в своєму НАЗВА_МІСТА і не заважайте нам будувати Україну. Я не знаю, хто у команді кандидатів додумався до такої тактики спілкування з українцями закордоном, але це дуже обурювало українські громади на місцях.
Також боти Зеленського довго не могли повірити в те, що їх лідер дійсно хоче за 5% «легалізувати» якісь статки заробітчан. Сподіваюсь, що його команда надалі не буде робити таких помилок.
Що робити
Загалом складається враження, що українські виборці закордоном не дуже цікавлять українських політиків. Вони не залежать від української влади, їх не підкупиш обіцянками субсидій чи низькими цінами на газ. Вони самі собі господарі і дуже критично ставляться до українських реалій, адже мають досвід життя та роботи закордоном і можуть порівнювати.
Здається, нашим кандидатам просто нема що запропонувати українцям закордоном і вони деякою мірою побоюються їх масового «волевиявлення», яке могло б якось впливати на українську політику. Тому, незважаючи на мільйони заробітчан, реально на виборах приймає участь тільки маленький відсоток, бо для цього не створенні умови. Зниження загальної явки на виборах підкреслює сильну міграцію з країни.
Для забезпечення кращої дипломатичної роботи Україні потрібно більше консульств. Це не діло, коли одне генеральне консульство повинно відповідати за територію більшу за деякі середні країни ЄС.
В один день просто фізично неможливо організувати голосування десятків тисяч виборців на одному виборчому відділенні закордоном. Тому треба розглянути можливість голосування поштою – така практика поширена на виборах в Німеччині.
Найлегше для української влади залишити все як є. Проте від українських мігрантів українська влада все одно нікуди не втіче. За декілька десятків років на пенсію почнуть виходити українські заробітчани, які почнуть повертатись в України, щоб тут витрачати свою зароблену закордоном пенсію. Вже зараз заробітчани активно будуються і вкладаються в нерухомість. А фінансова підтримка залишених вдома батьків частково вже зараз рятує мільйони пенсіонерів від бідності. Рано чи пізно заробітчани захочуть не тільки приймати участь в економічній відбудові країни, але і активно впливати на її політику. І партії будуть змушені відкривати для себе це неоране електоральне поле.