Тон і зміст грудневої прес-конференції президента РФ Володимира Путіна підтвердили, що Кремль продовжить послідовно використовувати низку інструментів для дестабілізації України.
Про це йдеться в статті EUtoday.
Путін згадав інцидент у районі Керченської протоки, коли Росія захопила українські військові судна і взяла в полон їх екіпаж; розповів про ситуацію на Донбасі, де російські терористи нібито захищають місцеве населення, і про своє неприйняття недавно створеної Автокефальної Православної Церкви України.
Російське керівництво продовжує рухатися курсом, взятим одразу після підписання Мінських угод. Це поєднання широкого спектру внутрішніх і зовнішніх засобів, спрямованих на розвал українського уряду, який Москва вважає «русофобським» через його небажання здатися під натиском російської агресії, що прагне знищити все українське і повернути промосковських маріонеток у владу.
Росія продовжує комбінувати невійськові методи дестабілізації з іншими гібридними формами агресії, щоб забезпечити сприятливу "виборчу базу" на президентських виборах у березні і парламентських у жовтні.
Намагаючись дестабілізувати оборонний потенціал України, Москва має намір і далі зміцнювати бойові можливості своїх військових сил, розгорнутих уздовж російсько-українського кордону і в Азовському морі. Поряд з посиленням військової присутності проводиться дезінформаційна кампанія з метою приховування фактичної кількості розгорнутих ракетних систем і їх розміщення на тимчасово окупованій території Криму.
Для дестабілізації української зовнішньої торгівлі Кремль тисне на фінансово-промислові групи в країнах СНД, погрожуючи їм бойкотом на російському ринку, якщо вони продовжать співпрацю з Києвом. Кремль також тисне на Білорусь, щоб домогтися припинення постачань нафтопродуктів в Україну з білоруських НПЗ. Кремль вважає, що це має сприяти різкому стрибку цін на паливо і зашкодити економіці напередодні виборів, тим самим зігравши на руку популістам.
У політичній сфері Росія продовжує використовувати своїх агентів впливу для внесення розколу в українське суспільство. Йдеться про відродження кремлівського «плану Шатун», розробленого провідним кремлівським стратегом з питань України Владиславом Сурковим.
Президентські і парламентські вибори 2019 року дають нову можливість установити в Україні режим, більш лояльний до сьогоднішньої російської влади. Москва виділила сотні мільйонів доларів на дестабілізацію України та сіяння політичного хаосу. Очікується, що всі ланки виборчого процесу стануть об'єктами масового втручання. Громадську думку будуть бомбити пропагандою, дезінформацією, кібератаками і явним підкупом виборців.
Метою Кремля на парламентських виборах є створення потужної проросійської фракції. Тож очікується застосування цілого арсеналу брудних прийомів, включаючи наклепницькі кампанії, використання компромату, поширення "вірусних" чуток про "Зраду", перебільшення внутрішніх проблем і залучення інтернет-тролів. Експерти Європейської служби боротьби з дезінформацією підрахували, що 2018 року з 1000 зареєстрованих випадків дезінформації, поширених через російські ЗМІ, 461 новина була пов'язана з Україною.
Сьогодні ми бачимо, як проросійські агенти наполягають на "мирі за всяку ціну" і стверджують, що всі проблеми в Україні будуть вирішені, щойно відновляться політичні та економічні зв'язки з Росією. Кремль вкладає величезні кошти у створення і загострення релігійної, соціальної та етнічної напруженості в регіонах України, використовуючи надійні, випробувані методи.
У Закарпатській області Кремль прагне зіграти на проугорських сантиментах місцевих русинів, намагаючись загострити українсько-угорські відносини і створюючи в ЄС уявлення про те, що Україна порушує права угорської меншини.
Сьогодні Росія дорого платить за свою агресію - міжнародні санкції залишаються чинними, кремлівська дипломатія постійно зазнає поразок, а міжнародні суди виносять рішення проти російських компаній. У США переважають антиросійські настрої, тоді як ЄС і більшість країн-членів ЄС засуджують агресію РФ. В умовах міжнародної ізоляції, санкцій і неприйняття Кремль покладає великі надії на зміну влади в Україні, що на цей момент є пріоритетом зовнішньої політики Росії.