ГоловнаСвіт

Азовське протистояння. Дії, реакції, наслідки

Росія продовжує загострювати ситуацію в Азовському морі: блокує українське судноплавство, вилов риби українськими рибалками, а також накачує регіон Азовського моря військовими кораблями - зараз угруповання кораблів ВМС РФ налічує 120 одиниць. На деструктивні дії Москви нарешті звернули увагу в ЄС, прийнявши резолюцію, яка закликає ввести санкції проти Росії в разі ескалації в Азовському морі.

Будівництво Керченського моста
Фото: EPA/UPG
Будівництво Керченського моста

Після анексії Криму та зведення Керченського мосту РФ значно змінила безпекову ситуацію в азово-чорноморському басейні. Абсолютно нехтуючи міжнародним правом, створюючи «кримську військову фортецю» та вчиняючи будь-які дії в регіоні, базуючись виключно на праві сильного, Москва створила абсолютно нову реальність, яка далека від передбачуваності та стабільності. Реальність, де Азовське море може стати наріжним каменем і причиною ескалації чергового протистояння.

Суть питання

Як відомо, використання акваторії Азовського моря, яке є внутрішнім морем України та Росії, досі регламентується двома договорами між країнами: 1993 року – угода про так зване квотування вилову риби - та 2003 року - договір між Україною та РФ про співробітництво та використання Азовського моря та Керченської протоки. Свого часу документи фактично визначили формат взаємодії двох країн у регіоні. Однак ключовим аспектом цих документів стало те, що вони абсолютно не визначали поняття «територіальні води» і «зона виключних економічних інтересів». Тобто, по факту, кожна сторона-підписант могла робити, умовно кажучи, будь-що в будь-якому місці Азовського моря: українці - виловлювати рибу десь у районі Темрюцької затоки, а росіяни - поблизу Кирилівки.

Однак після окупації РФ Криму ситуація на Азові серйозно змінилася. Кремль почав нарощувати власні можливості у складі ЧФ і підрозділів ФСБ РФ. За словами секретаря РНБО О. Турчинова, Москва створила в Азовському морі флотилію, посилила додатковими кораблями прикордонні війська ФСБ РФ, перекинула в регіон десантні та ракетні катери, в тому числі з Каспійського моря. Загалом за даними української розвідки, присутність РФ в Азовському морі зросла на близько 40 катерів і бойових катерів. Кремль, мотивуючи свої дії бажанням «забезпечити безпеку судноплавства та щойно побудованого мосту», паралельно з цим створив умови для проведення десантних операцій проти України. Звичайно, таке нарощування сил у регіоні не може сприйматися спокійно. І точно не свідчить про добрі наміри сусідньої держави.

Фото: АиФ

Грубим порушенням норм Міжнародного морського права і Конвенції ООН про свободу мореплавства стало будівництво РФ Керченського («Кримського») мосту, висота прольоту якого не дозволяє великим вантажним суднам класу Panamax проходити до Азовського моря. Від 24 травня 2017 року прохід таких суден повністю припинено. Через такий крок Україна почала втрачати мільйони гривень і робочі місця, що дестабілізувало ситуацію в українських портах у Маріуполі та Бердянську. Наприклад, сьогодні до Маріуполя не можуть пройти 144 судна, з якими раніше працював порт. За попередніми оцінками, зазначене обмеження означає втрати лише експорту українського металопрокату до США на 1 млн тонн щорічно.

Також це негативно впливає на розподіл руху експортної аграрної продукції. Так, лише у 2017 році Бердянськ втратив 448,7 тис тонн вантажопотоку, а Маріуполь – 705 тис тонн.

міністр інфраструктури України Володимир Омелян— Українські порти зазнали більш ніж мільярд гривень збитків через дії Росії в Азовському морі

У результаті значно погіршилася зернова логістика і перевізники були змушені фрахтувати судна менших розмірів, що однозначно призвело до подорожчання перевезень кожної тонни вантажів.

Фактично РФ штучно обмежила мореплавство Керченською протокою та доступ до українських портів на Азовському морі, через які Україна здійснює торгівлю із 120 країнами світу. За даними Міністерства інфраструктури України, вже спостерігається зменшення кількості заходжень суден до портів Маріуполя і Бердянська, наслідком чого є падіння економічних показників місцевих підприємств.

Одночасно з цим РФ не зупинила свої агресивні дії. Кораблі ЧФ постійно проводять біля українських берегів Азовського моря демонстративні дії для підтримання напруженості. Здійснювалась активна розвідка, в т.ч. з використанням сил спеціального призначення.

Спровокована агресором «Азовська криза» з 19 травня 2018 року почала набирати обертів і чітко визначених якісних змін, а саме: нібито у відповідь на затримання українськими прикордонниками кримського риболовного сейнера «Норд», який порушив законодавство, росіяни розпочали скоординовану кампанію із системними зупинками і тимчасовими затриманнями всіх без винятку торговельних суден, які прямують до портів Маріуполя і Бердянська. Так, за даними Моніторингової групи Майдану закордонних справ, Інституту чорноморських стратегічних досліджень і BlackSeaNews, російські прикордонники зупиняли судна і на вході до Азовського моря, і на виході, і поблизу Керченської протоки, і впритул до українських портів. При цьому тривалість зупинки суден, які йшли до портів Маріуполя і Бердянська, без пояснення причин, сягала від двох до одинадцяти діб, а то і більше.

Фото: samara.kp.ru

Насправді ніхто не забороняє російським, так само як і українським, прикордонникам перевіряти судна в будь-якій точці Азова. Врешті, це їх функція і вони мають на це право. Однак не слід ним зловживати. Адже для перевірки судна не потрібно, скажімо, десять днів. Це реально робиться набагато швидше. А тому дії РФ, безумовно, є кроком до чергової ескалації наявної напруги у відносинах між країнами.

Ще одним важливим моментом є вилов риби в Азовському морі, який до сьогодні є лімітованим і кожного року розподіляється між країнами в рамках діючої угоди 2003 року. Однак і тут спостерігається цікава деталь, яку також помітили фахівці Моніторингової групи Майдану закордонних справ і їхні колеги. До окупації Криму Росія видобувала в Азово-Чорноморському басейні в середньому близько 30 тисяч тонн біоресурсів. Це сумарні об’єми вилову підприємств Краснодарського краю, Ростовської області, Ставропольського краю, Волгоградської області та Республіки Адигея. Об'єм вилову залишався майже стабільним упродовж семи років – з 2007 до 2013 (30 тис. тонн). Однак після окупації Криму рибальська галузь РФ в азово-чорноморському басейні різко зросла: 2014 - 51, 2015 - 102, 2016 - 103, 217 - 90 тис. т.

На думку експертів це відбулося за рахунок збільшення рибалок, які прийшли з інших регіонів РФ і навіть із Північного Кавказу. І це безпосередньо зачіпає і Азовське море, яке, за оцінками екологів і фахівців риболовної галузі, кожного року стрімко втрачає біоресурси. З близько 30 видів риб, які колись виловлювалися в цьому морі, сьогодні превалює лише три: хамса, тюлька і бичок. І з кожним роком їх кількість зменшується через різні причини, серед яких і масовий вилов. Якщо не вживати відповідних кроків, то Азов поступово взагалі може стати мертвим морем.

Фото: kp.ru

Натомість українська сторона скорочує вилов риби в тому ж Азовському морі. За даними Державної агенції рибного господарства, в першому півріччі 2018 року вилов риби та водних біоресурсів в азово-чорноморському басейні та внутрішніх водоймах України впав на 24,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року. При цьому це падіння відбулося за рахунок падіння вилову саме на Азові. При цьому це відбувається не лише через те, що риби банально стало менше, а також тому, що українські рибалки не хочуть бути раптово арештовані та потрапити у руки ФСБ РФ, яка контролює ситуацію на морі.

Цілі агресора

Цілі Росії в цьому випадку достатньо прозаїчні.

По-перше, взяти під контроль шляхи цивільного судноплавства до наших портів у Бердянську і Маріуполі через Керченську протоку. Це дозволяє Москві в потрібний для себе момент, на кшталт проведення військової операції проти України, просто перекрити протоку, зменшивши ризики випадкових втрат серед цивільних суден іноземного походження.

По-друге, позбутися свого одного з ключових конкурентів на ринку експорту аграрної зернової продукції. Вже зараз суднобудівні підприємства зі складу концерну «Калашніков» будують цивільні суховантажі.

По-третє, дестабілізувати ситуацію в українських портових містах. Адже блокування портів приносить багатомільйонні збитки українській економіці, втрату тисяч робочих місць у Запорізькій і Донецькій областях (це і робота портів, рибалок, і всіх секторів, пов'язаних з морським експортом-імпортом). Зростатиме напруження серед населення, з’являтиметься все більше незадоволених, яких можуть підняти на протести закинуті в Україні диверсанти, а також проросійськи налаштовані місцеві сили.

По-четверте, що цілком ймовірно, здійснити асиметричний вплив на керівництво України з метою змусити його в обмін на послаблення режиму судноплавства в Азовському морі відкрити Південнокримський канал і дати воду в Крим, де на сьогодні через дії Кремля фактично відбувається екологічна катастрофа. Своєрідний шантаж.

Кроки у відповідь

Безумовно, Україна в такій ситуації змушена реагувати. До початку російського захоплення Криму на Азовському морі взагалі не було кораблів ВМС чи Державної прикордонної служби України. Втім 2 березня 2014 року, щоб запобігти захопленню росіянами, 11 кораблів і катерів Керченського загону Державної прикордонної служби України прорвалися з Криму і, подолавши кригу, прибули спочатку до Бердянська, а потім і до Маріуполя. Вони фактично започаткували морську складову українських сил на Азові.

З початком активної фази АТО морські прикордонники почали патрулювання узбережжя і прикриття його з морського напрямку. Їх присутність виявилася дуже корисною, адже через формальну невизначеність на Азові державних кордонів противник намагався перекидати диверсійні групи та зброю. Відомо щонайменше про кілька випадків затримання таких вантажів українськими прикордонниками, в т.ч. один - в районі Бердянська, де ФСБ планувала створити сепаратистський осередок.

Не випадково кораблі прикордонників зазнавали обстрілів з втратами в особовому складі. Так, 31 серпня 2014 року російські війська обстріляли з використанням високоточних снарядів два катери ДПС України, що перебували на чергуванні у Азовському морі на відстані 3 миль від берега біля с. Безіменне. А 7 червня 2015 року вже біля Маріуполя катер ДПС України типу «Калкан» підірвався на саморобному плаваючому вибуховому пристрої і отримав пошкодження. В обох випадках були жертви і постраждалі серед особового складу.

Катер берегової охорони ДПС України, який патрулював акваторію моря в Приморському районі Маріуполя, підірвався на невстановленому вибуховому пристрої 7 червня 2015.
Фото: 0629.com.ua
Катер берегової охорони ДПС України, який патрулював акваторію моря в Приморському районі Маріуполя, підірвався на невстановленому вибуховому пристрої 7 червня 2015.

З огляду на таку ситуацію, РНБО України 6 вересня 2018 року затвердила комплекс заходів, спрямованих на захист національних інтересів у південних регіонах, акваторіях Азовського і Чорного морів. Зокрема, йшлося про посилення військово-морської присутності в Азовському морі, створення там корабельно-катерного угруповання ВМС ЗСУ, розвиток відповідної інфраструктури, забезпечення підрозділів берегової оборони новітньою високоточною ракетною зброєю тощо. Кабінету Міністрів України було доручено невідкладно прийняти Морську доктрину України та вдосконалити нормативно-правову базу захисту національних інтересів в акваторії Азовського та Чорного морів.

У рамках виконання цього рішення до Бердянська наземним шляхом у вересні було перекинуто два артилерійські бронекатери типу «Гюрза-М», а морським - пошуково-рятувальне судно A500 «Донбас» і морський буксир A830 «Корець», які здійснили похід з Одеси до Маріуполя через Керченську протоку. Останній, до речі, відбувся абсолютно несподівано для росіян, які вважали, що українці побояться пройти протоку і скористатися своїм правом, визначеним угодою 2003 року. Усі ці кораблі увійдуть до складу українського угруповання сил на Азовському морі, де до кінця 2018 року має бути створена військово-морська база ВМС Збройних Сил України.

Пізніше, вже в жовтні, Україна провела масштабні військові навчання на азовському узбережжі з використанням всіх наявних наземних, повітряних та морських сил.

Безумовно, рішучі дії української сторони мали свої наслідки. За даними Моніторингової групи Майдану закордонних справ, Інституту чорноморських стратегічних досліджень і BlackSeaNews, із середини вересня 2018 року помітно скоротилася затримка росіянами суден в Азовському морі. Район затримання суден посеред моря під час руху змістився на 30 миль (50 км) на південь, ближче до окупованого Криму. А в 1-й половині жовтня 2018 затримань посеред моря не було зовсім. Але пізніше ситуація відновилася з новою силою. Тож якщо середня затримка судна в липні становила 28,4 години, у серпні - 73,1, а у вересні - 47,0, то 1-15 жовтня - 98,0, тобто 4 доби. Максимальна ж затримка одного судна в першій половині жовтня склала 186 годин, майже 8 діб (судно EEMSLIFT NELLI (Нідерланди). Це тоді коли в липні цей показник становив 150, у серпні - 176, а у вересні - 155 годин.

Командно-штабні навчання ВМС ЗС України 'Шторм - 2018'
Фото: flickr/ministryofdefence
Командно-штабні навчання ВМС ЗС України 'Шторм - 2018'

Безумовно, Україна сама не вистоїть проти РФ, і посилення українських військових потужностей у регіоні - це лише мінімально необхідні кроки для забезпечення захисту території країни від військової агресії. Ключову і важливу роль тут має зіграти міжнародна спільнота.

Реакція сильних світу цього

Незважаючи на активність спочатку громадськості, а потім української влади на міжнародній арені, тривалий час азовське питання не було в порядку денному ні в Європі, ні у США. Багато разів наголошувалося на можливих ризиках і наслідках, однак, напевно, і в Брюсселі, і у Вашингтоні в цьому питанні не бачили можливих наслідків, допоки прогнози та заяви української сторони не почали здійснюватися.

Першими в серпні відреагували США, які на офіційному рівні закликали Росію припинити провокації в Азовському морі, вказуючи на деструктивний і дестабілізаційний характер дій росіян у контексті затримки суден, що прямують до українських портів на Азові. Однак Кремль відреагував у характерній для нього манері, порівнявши чомусь українських прикордонників, які виконують свої функції згідно із законом, з піратством судна-порушника «Норд». Надалі взаємні заяви з цього питання були, однак вони не дали суттєвих результатів.

Пізніше у вересні спочатку особисто Президент України під час 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, а потім на початку жовтня українська делегація в ООН публічно звинуватили російську сторону в порушенні Конвенції ООН з морського права через її самочинні дії в Азовському морі. Однак РФ знову проігнорували закиди і продовжила зловживання своїм правом на Азові.

Фото: прес-служба президента

Європа ж тривалий час відмовчувалася. Якщо на експертному, неофіційному рівні азовське питання неодноразово обговорювалося в рамках форумів і конференцій, то офіційно конкретних меседжів не надходило.

Врешті ситуація змінилася вчора. Нарешті на дії РФ звернули увагу в Європейському парламенті. 24 жовтня, виступаючи під час пленарного засідання, віце-президент Європейської Комісії - Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні акцентувала увагу на загостренні напруження в регіоні та достатньо жорстко «пройшлася» по діях РФ в Азовському морі, засудивши їх та ставши на бік народу України. Під час подальших дебатів депутати Європейського парламенту визнали факт порушення Росією міжнародного права в Азовському морі та застерегли Москву від подальших агресивних дій. До деяких представників ЄП нарешті прийшло розуміння, що агресія Росії в Азовському морі загрожує усьому східному флангу НАТО і може призвести до ескалації нового конфлікту в Європі. І що єдиною відповіддю на грубе порушення міжнародного права з боку РФ є запровадження додаткових санкцій проти Кремля, а також європейських компаній, фізичних осіб і навіть країн, які співпрацюють з Росією, порушуючи режим санкцій.

Післямова

Звичайно, прямолінійного вирішення ситуації в Азовському морі немає. На сьогодні РФ, на жаль, не бажає повернутися в міжнародне правове поле і продовжує деструктивну політику. А тому важко розв’язувати конфлікт з країною, яка цього насправді не прагне.

Чого ж очікувати далі? Об’єктивна реальність підказує, що Україні необхідно односторонньо денонсувати Договір про спільне використання Азовського моря, а Верховній Раді – терміново прийняти закон України «Про внутрішні води, територіальне море та прилеглу зону» для юридичного закріплення міжнародно визнаної 12-мильної зони територіальних вод України на Азові. При цьому слід зазначити, що українськими, але окупованими РФ, вважатимуться води Азовського моря, що прилягають до кримського узбережжя. Все це дозволить Україні чітко визначити межі своїх вод відповідно до міжнародного права.

Однак з іншого боку, з’явиться проблема з виловом риби для українських рибалок на решті частини моря. РФ, особливо в контексті нещодавнього непідписання між країнами лімітів на вилов риби на 2019 рік і користуючись своїми силовими можливостями, просто буде арештовувати наших моряків за незаконний водний промисел. Але ж у відповідь те саме можемо робити і ми… Крім того, спірні питання після розірвання поточних угод з РФ будуть вирішуватися вже в міжнародних інстанціях, а там правда, як то кажуть, не на російській стороні.

Фото: Наша газета

Звичайно, можна сказати, що РФ однаково все проігнорує, адже вона фактично контролює Керченську протоку. Але знову ж таки, в такому разі, напевно, необхідно дослухатися до закликів представників Європейського парламенту, які вчора були озвучені, і розширити моніторинговий мандат ОБСЄ на територію Азовського моря та запобігти ескалації ситуації. А міжнародній спільноті - врешті почати арештовувати російські судна-порушників, які незаконно відвідували Крим.

Тим не менш, точно прогнозувати, як буде розвиватися ситуація на Азовському морі, дуже складно, однак на сьогодні вона достатньо серйозно загострюється. Очевидно одне, що Україна не зацікавлена у початку військового протистояння, адже є розуміння складності протидії такому противнику, як РФ. Українська влада схильна використовувати дипломатичні інструменти для вирішення ситуації. Натомість невідома подальша реакція Москви, яка до сьогодні не демонструвала жодних кроків до нормалізації відносин на Азові. РФ де-факто своїми діями підтверджує, що продовжує і надалі діяти у фарватері своєї стратегічної мети – дестабілізації України, зокрема в Азовському регіоні, для отримання повної гегемонії в регіоні. Однак чи вдасться це їй зробити, залежить не лише від Києва, а також від рішучих дій Брюсселя і Вашингтона.

Антон ​Міхненко Антон ​Міхненко , Редактор англомовного журналу "Ukrainian Defense Review"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter