Родичі загиблих в аварії малайзійського "Боїнга" на Донбасі звернулися з відкритим листом до громадян Росії.
Вони передали лист до редакції "Новой газеты".
Відзначають, що лист з підписами родичів надіслав Джон О'Брайєн, батько 25-річного Джека О'Брайєна, який загинув 17 липня 2014 року. Від імені сімей загиблих він попросив опублікувати їхнє послання росіянам.
"Ми постаралися описати неослабний вплив тієї трагедії на наші будні і наше прагнення знайти правду. Написати листа нас підштовхнув той факт, що Чемпіонат світу з футболу пройде в Росії, а відкривати його будуть лідери, яких ми вважаємо відповідальними за загибель наших близьких, - пише О'Брайєн. - Знаєте, я грав у футбол більшу частину свого життя і кинув через рік після загибелі Джека. Він грав у футбол з 7 років. Гра ця була його найбільшою пристрастю. І тепер я спантеличений тим, що чемпіонат проходить тут, а Джека вже немає".
У супровідному листі О'Брайєн повідомив, що планував сам перекласти текст листа російською мовою. Однак російський перекладач відмовився від виконання замовлення через побоювання за свою безпеку. Редакція "НГ" переклала лист самостійно й опублікувала його повну версію.
Чемпіонат світу з футболу в Росії - як нам реагувати?
У червні світ спрямує свої погляди в бік Росії на чемпіонат світу з футболу. Це буде довгоочікувана і радісна подія. Для більшості росіян це також буде привід для великої національної гордості.
Дехто з нас, авторів цього листа, теж є пристрасним шанувальником футболу, хоча хтось і ні. Однак ніхто з нас не зможе стати частиною цього чемпіонату світу, як це могло б бути раніше. У всіх нас, авторів листа, є щось спільне, що надає цьому чемпіонату і місцю, де він відбудеться, зовсім іншого, похмурого сенсу.
17 липня 2014 року рейс MH17 "Малайзійських авіаліній" був збитий над Україною. Загинули 298 осіб. Серед тіл, що лежали в уламках і полях соняшників, були наші діти, наші чоловіки і дружини, наші брати і сестри, наші батьки.
Як це вплинуло на наше життя
Минуло вже майже чотири роки з того моменту, як були зруйновані життя наших сімей, але ми все ще намагаємося усвідомити, що ж сталося. Наші кохані і любі були вбиті у війні, в якій навіть не брали участі, у війні, до якої не мали жодного стосунку. Ми знаємо, що вони не єдині жертви цього протистояння. Було вбито більш ніж 10 тисяч осіб, здебільшого мирних жителів. Їхні сім'ї сумують так само, як і наші, не розуміючи, за що були відібрані життя їхніх близьких. Найтрагічніше - незворотність смерті. Навіть роками ми могли б жити в розлуці, якби знали, що вона завершиться.
Ми, сім'ї загиблих на борту MH17, все ще дихаємо, але того дня наші життя теж стали ближчими до кінця. Ми стали іншими. Наш світ став похмурішим і тепер не дарує надій. Щосили ми намагалися зберегти віру в людську доброту. Можливо, хтось із нас знову знайде щастя і мету в житті. Але ми назавжди будемо позначені жорстокою і раптовою смертю тих, кого любимо.
Бездушний акт торкнувся людей, яких ми любимо. Ми більше не можемо співпереживати, ми можемо тільки пам'ятати. Наша пам'ять говоритиме про вбитих близьких, вона закликатиме до відповідальності винних. Адже люди, яких ми любимо, більше не можуть говорити за себе.
Ми знаємо, що взаємини Росії і України мають довгу історію і є різні погляди на те, що призвело до конфлікту 2014 року. Немає ідеальних держав, не бездоганні в тому числі і наші. Усі народи мають право на процвітання, якщо не порушують прав інших. І всі сторони повинні бути готовими подивитися правді у вічі про свою роль у війні.
Але незалежно від передісторії й обставин, ніщо не зможе виправдати атаку на пасажирський літак і вбивство людей на борту.
Як нам реагувати на це?
Питання ненависті і відповідальності
Як і в тих, хто пережив убивство близьких, у нас виникає спокуса відповісти ненавистю. Але ми повинні відокремлювати простих росіян від відповідальних осіб - тієї системи управління, яка призвела до атаки на MH17. Більшість із нас не дуже добре знають росіян. Ненависть і недовіра частково є наслідком невігластва, але коли ми дізнаємося про людей більше, це здатне змінити і наш погляд. Вважаємо, що народ Росії має право на процвітання, точно так само як і наші близькі. Думати про це нелегко. Знадобиться час, щоб наше ставлення хоч якось змінилося. Однак ми знаємо: якщо поступимося горю і ненависті, вони поглинуть нас - і неконтрольована ворожнеча між народами знищить людське життя на цій планеті.
Легшає, якщо пригадати, що всі ми люди і маємо дещо спільне. Ми бачили обличчя російських сімей після того, як у жовтні 2015 року над Єгиптом підірвали рейс 9268 авіакомпанії Metrojet і загинули 224 особи. Вони були вражені горем, намагаючись зрозуміти, що сталося. Ми розуміємо ці зневіру і жах, коли жорстоко і без жодного попередження відбирають життя ваших близьких. Якби ми зустрілися з цими сім'ями, напевно, ми змогли б почати розмову, тому що ми вже знали б головну правду про життя одне одного.
Ні, ми не звинувачуємо російський народ у тому, що трапилося. Ми не проти вас. Ми вважаємо, що Російська держава і її лідери несуть у підсумку відповідальність за загибель членів наших сімей. На це вказують усі достовірні докази. Ми чекаємо вже довго, але коли-небудь у майбутньому Спільна слідча група нарешті представить свій фінальний звіт і імена відповідальних буде названо. Тоді справа буде за судом у Нідерландах, який ретельно зважить усі докази і вирішить, хто несе відповідальність.
Важливість істини
Ми впевнені в ретельності та неупередженості роботи, що її проводить Спільна слідча група, яка складається з представників Малайзії, Австралії, Бельгії, України та Нідерландів. Чого не можна сказати про повідомлення з приводу розслідування MH17, які надходили від російських державних ЗМІ. У перші місяці наші сім'ї були спантеличені численними, часто суперечливими версіями, що надходять із Росії, про те, що ж сталося з літаком.
"MH17 був збитий українським штурмовиком". "Боїнг" атакований ракетою, випущеною з літака президента РФ". "Літак уже був набитий мертвими тілами і був навмисне збитий". "Його збила ракета "Бук", але не російського походження".
Ці приголомшливі, тривожні і суперечливі відомості були потім тисячоразово розтиражовані в постах у різних соціальних мережах. Усі ці матеріали дуже стурбували. У декого з нас виникали сумніви. Але тільки згодом ми зрозуміли, що саме в цьому і була мета. Така практика [інформаційних вкидів] є частиною скоординованої державної кампанії дезінформації з метою відвернути увагу і заплутати, створити альтернативну реальність, у якій правда відносна і жодній інформації не можна довіряти.
Всеосяжна гуманність
В останні місяці зросла напруженість у світі. В атмосфері ворожості і недовіри нам потрібна міжнародна система відносин, заснована на верховенстві закону, де кожен упевнений у наявності правосуддя і справедливості. Що ще необхідно, то це відновлення гуманізму та єдності людства. Зрештою, ми разом перебуваємо на одній маленькій блакитній планеті.
У 2014 році наші діти і сім'ї лежали мертві серед полів соняшнику. У 2015 році російські діти і сім'ї лежали мертві на каменях і піску в єгипетській пустелі. У смерті ми не такі різні. Мовні і культурні бар'єри, расові чи релігійні відмінності перестають мати значення. Залишаються лише почуття втрати і любов.
Цей чемпіонат світу
Ми думаємо про це зараз, напередодні чемпіонату світу в Росії. Футбол називають світовою грою. У неї грає більше країн, ніж у будь-яку іншу. У своєму найкращому прояві футбол відображає те чудове, що є в нас - наші різні стилі гри, нашу культуру, наш спів і вбрання, нашу пристрасть або сталеву дисципліну, нашу майстерність, мужність і творчість, щиру радість гри, бажання боротися і випробовувати себе до межі, повагу, яку ми виявляємо до тих, з ким змагаємося.
У своєму найгіршому прояві футбол відображає неподобство, на яке ми також здатні. Він може опуститися до консервативного й агресивного націоналізму, посилюючи розбіжності і забобони, розкриваючи старі рани і завдаючи нових.
Чемпіонат світу з футболу може бути святом нашої спільної гуманності. Він може бути прикладом, хоч і скороминущим, нашої здатності жити один з одним у мирі. Якщо це так, то ми могли б дивитися в майбутнє з якоюсь надією.
Нехай цей чемпіонат світу пройде в дусі добра. Ми сподіваємося, що він обернеться успіхом, від якого прості росіяни зможуть отримати задоволення і відчути гордість. Але ми не можемо заперечувати, що, на наш погляд, над цією подією залишається тінь. Нам боляче усвідомлювати похмуру іронію в тому, що російські лідери, які будуть вітати світ з відкритими обіймами, - це ті, хто головним чином винен у руйнуванні нашого світу. Що це ті самі лідери, які наполегливо прагнули приховати правду, які ухилялися від відповідальності з того жахливого дня в липні 2014 року.
Нагадаємо, Boeing 777 "Малайзійських авіаліній", що здійснював рейс за маршрутом Амстердам - Куала-Лумпур, був збитий 17 липня на території України в районі населеного пункту Грабове в Донецькій області. У результаті авіакатастрофи загинули всі 298 осіб на його борту. Більшість пасажирів - близько 200 - були голландцями.
Одразу ж після падіння літака в пабліку сепаратистів "Сводки от Стрелкова Игоря Ивановича" (Гіркін) у соцмережі "ВКонтакте" з'явилося повідомлення, що бойовики в четвер збили літак у районі падіння "Боїнга".
У липні 2015 року родичі загиблих пасажирів подали позов проти Гіркіна на 900 млн доларів і виграли суд.