ГоловнаСвіт

Чи стане успішним у Сербії діалог про долю Косова

Щоб знайти розв’язання давньої сербської проблеми – Косова - президент Сербії Александар Вучич запросив еліту країни до внутрішнього діалогу. І хоча початок дискусії заплановано на вересень і не всі запрошені ще відгукнулися, у суспільстві цей заклик викликав широкий резонанс та хвилю обговорень, які не вщухають вже кілька тижнів.

Александар Вучич у парламенті, Белград, 31 травня 2017
Фото: EPA/UPG
Александар Вучич у парламенті, Белград, 31 травня 2017

Запрошуючи громадськість до діалогу щодо Косова, президент Сербії в авторському тексті написав: “Час перестати ховати голову в пісок. Будьмо реалістами, не допустімо втрати того, що маємо, але й не варто чекати, що нам у руки впаде те, що ми давно втратили (...) Рішення полягає не в наших міфах і конфліктах, але й не в запереченні наших державних і національних інтересів (...) Розв’язання проблеми передбачає гарячу від постійних роздумів голову, серце – холодне і без надмірних емоцій, руки – вимащені компромісами”. Повний афоризмів текст одразу ж взялася аналізувати широка громадськість, якій він і був адресований. Багато хто між рядків прочитав готовність до капітуляції.

Сербська православна церква, яка в питаннях Косова ніколи не стоїть осторонь, виступила зі зверненням до державників не дозволити відчуження Косова, мовляв, “те, що заберуть силою, можна повернути, а от подароване – то втрачене назавжди”. До полеміки підключилися і депутати, аналітики, громадський сектор і навіть політики з-за кордону, фактично розпочавши таким чином діалог до його офіційного старту.

Чи не першим виступив зі своїм баченням міністр закордонних справ Сербії Івіца Дачич, запропонувавши вирішити питання колишньої сербської автономії чітким розмежуванням на сербську й албанську частину. Однак це абсолютно неприйнятно для влади у Приштині. В адміністрації Хашима Тачі відразу ж закликали утриматися від таких «застарілих ідей, які аж ніяк не сприяють регіональній стабільності», і принагідно схвалили ініціативу Вучича розпочати внутрішній діалог з надією, що це «допоможе керівництву та народу Сербії усвідомити той факт, що Косово - незалежне».

Люди переходять міст через річку Ібар, яка відділяє північну Косовську Митровицю, населену сербами, від півдня Митровиці, населеного албанцями, Косово, 4 березня 2017 року.
Фото: EPA/UPG
Люди переходять міст через річку Ібар, яка відділяє північну Косовську Митровицю, населену сербами, від півдня Митровиці, населеного албанцями, Косово, 4 березня 2017 року.

Що будь-яке перекроювання кордонів веде до нового конфлікту - вважають і деякі експерти у Сербії, а наскільки дражливе це питання для Косова, свідчить той факт, що падінню уряду тамтешнього прем’єра Іси Мустафи у травні цього року значною мірою сприяла жорстка політична дискусія щодо мінімального перенесення кордону з Чорногорією.

«Косово – серце Сербії»

Розмежування, яке передбачає, що північ Косова, де компактно проживають серби, підпаде під контроль Белграда, могло б вирішити адміністративний аспект проблеми. Однак Косово – це не лише територія. Якраз усі матеріальні та духовні блага – найдавніші сербські храми та монастирі – розташовані на південному березі річки Ібар. А сказання про битву на Косовому полі 1389 року проти турецького війська, коли було взято в полон і страчено сербського князя Лазара, вже віками інтегровано в національну ідею сербів. Хоча поразка війська під керівництвом князя стала кінцем Сербського царства, вважається, що цей бій дозволив зупинити експансію Османської імперії. В народному епосі загибель сербського монарха оспівана як свідома жертва задля збереження свободи народу та держави.    

Поділена опозиція

Власне до давньої легенди апелює колишній соратник Вучича, лідер сербських радикалів Воїслав Шешель. На запрошення до дискусії від заявив: «Ніякого діалогу, тільки клятва Лазара!» Колишній в’язень Гааги вважає, що по допомогу в розв’язанні проблеми Косова треба звернутися до Росії, а переговори з ЄС негайно припинити.

Загалом опозиція скептична щодо запрошення Вучича. Мовляв, для політика з усіма рисами автократа, який не звик прислухатися до думки інших і поважати позицію опонента, це досить дивний крок. Наприклад, у партії «Двері» вважають, що президент вже прийняв рішення зректися Косова, а діалог потрібен для того, щоб розділити з усіма відповідальність за непопулярне рішення.

Опонент Вучича на президентських виборах Саша Янкович від участі в дискусії відмовився, тоді як Ліберально-демократична партія, яка вже давно закликає Сербію визнати незалежність Косова, одразу ж відгукнулася на запрошення президента. У правлячій коаліції кажуть, що час взяти ініціативу у свої руки і в питанні Косова бути провідником, а не сліпо слухатися когось. На що досвідчені парламентарі з лав опозиції звинувачують владу у створенні ілюзії, начебто Сербія вирішує питання статусу Косова, і нагадують, що Белград втратив суверенітет над своєю провінцією ще 1999 року.   

Перед святкуванням Дня незалежності Косова, Приштина, 16 лютого 2014
Фото: EPA/UPG
Перед святкуванням Дня незалежності Косова, Приштина, 16 лютого 2014

Розбити опозицію, запобігти об’єднанню проєвропейських і прокосовських сил, на думку деяких політтехнологів, і є справжньою метою внутрішнього діалогу. На їхнє переконання, тому Вучич і не виніс жодної конкретної пропозиції, щоб можна було в затінку спостерігати, як твої противники ламають списи довкола діаметрально протилежних ідей, послаблюючи себе і зміцнюючи тим самим владу. 

Внутрішній і зовнішній діалог

З іншого боку, про серйозність намірів Вучича знайти вихід із глухого кута косовської проблеми свідчать кілька фактів:

  • У своїй інавгураційній промові Александар Вучич підкреслив необхідність позбутися міфів, які гальмують поступ країни, і проанонсував конституційну реформу. Вважається, що вона стосуватиметься саме Косова, а рішення, народжене в суперечці «широкого діалогу», буде внесено до головного закону країни.
  • За Вучича переговори між Белградом і Приштиною, що відбуваються в Брюсселі за посередництва ЄС, піднято на президентський рівень.

Тим часом у Косові ентузіазм щодо перемовин вичерпується. Політичні сили, які саме перебувають у процесі формування уряду, неодноразово заявляли про необхідність припинити будь-які переговори із Сербією, однак уже найближчим часом стане зрозуміло, чи не була це всього лише передвиборна риторика, адже нормалізація відносин є однією з головних умов вступу до ЄС і для Белграда, і для Приштини.   

Александар Вучич після виголошення присяги перед парламентом, 31 травня 2017
Фото: EPA/UPG
Александар Вучич після виголошення присяги перед парламентом, 31 травня 2017

«Сербський Крим»

Наприкінці 90-х років репресії з боку сербів щодо албанського населення в Косові почали набувати ознак етнічних чисток. Це стало причиною бомбардування Югославії силами НАТО. Після виводу сербських військ із Косова контроль над територією взяла ООН. 2008 року Косово проголосило незалежність, яку визнали вже 108 країн-членів ООН, 23 з яких - країни ЄС. Україна не визнала Косово як державу, а після анексії Криму це питання набуло нового значення. Із дипломатичних джерел вдалося дізнатися, що існує певний тиск, аби Україна визнала Косово. Визнати самопроголошену республіку все частіше закликають і окремі громадські діячі в Україні, однак їхній мотив продиктований або звичайнісінькою помстою сербам, чиї бойовики одні з перших підключилися до сепаратистів на сході України, або ж бажанням показати солідарність з ЄС.

Однак у самому Євросоюзі немає спільної позиції з цього питання. Зокрема, Іспанія, Греція і Кіпр не визнають незалежності Косова саме через проблеми із сепаратизмом у цих країнах, тож було б дивно, якби це зробила Україна, це означало б небагато-немало – зректися Криму. Ще до 2014 року за визнання Косова можна було б сподіватися на якусь винагороду, однак тоді Україна не мала чітких євроатлантичних прагнень, тепер же це питання фактично вирішене і все менше цікавить ЄС, тож навіть якби сама Сербія визнала реальність у Косові, це навряд чи гарантувало б їй членство в Європейському Союзі. 

​Ирина Джамич​Ирина Джамич, Журналист (Сербия)
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter