ГоловнаСвіт

Рівність, солідарність, модерність. Хто ввійшов у французький уряд Макрона

Французи зробили свій вибір. Макрон не міг підвести своїх виборців і запропонував прем’єра від правиці й консолідований та максимально збалансований уряд. Прозорість, модерність і зрозумілість критеріїв є головною перевагою формування уряду президента Макрона і прем'єра Едуара Філіпа.

Андрій Шкіль Андрій Шкіль , український політик і журналіст, проживає у Франції

Президент Франції Еммануель Макрон (4й зліва) та члени уряду після першого засідання кабінету в Єлисейському палаці, Париж, 18 травня 2017
Фото: EPA/UPG
Президент Франції Еммануель Макрон (4й зліва) та члени уряду після першого засідання кабінету в Єлисейському палаці, Париж, 18 травня 2017

Вранці 18 травня Еманюель Макрон очолив своє перше засідання кабінету міністрів. Встановлення «дорожньої карти» п'яти років його правління обговорюють нові члени уряду на чолі з прем'єр-міністром Едуардом Філіпом. Команда "солідарності"і ґендерного паритету, що складається з 11 жінок і 11 чоловіків, враховуючи міністрів і державних секретарів (за винятком прем'єр-міністра). Але трьома державними міністрами серед чотирьох є представники сильної статі, і лише одна жінка, Сільві Гуляр, очолює міністерство оборони.

Новий уряд сформовано на основі принципів проголошених Еманюелєм Макроном у своїй передвирборчій програмі тав короткому рішучому виступі після інавґурації. «Цілий світ слідкував за нашими президентськими виборами, — казав тоді Макрон — І всі переймалися, чи французи віддадуть перевагу ілюзорному минулому й розриву із загльним рухом вперед, чи спокусяться на недовідру до демократичних цінностей, піддадуться духові разділення та повернутся спиною до світла? Чи ж, навпаки, вони виберуть майбутнє й новий колективний прорив, потвердять свою приналежнісь цінностям, завдяки котрим вони стали великим народом?…». 

Французи зробили свій вибір. Макрон не міг підвести своїх виборців і запропонував прем’єра від правиці й консолідований та максимально збалансований уряд. Чи стане він автором “колективного прориву” покаже час.

Фото: EPA/UPG

Прозорість, модерність і зрозумілість критеріїв є головною перевагою формування уряду президента Макрона і прем'єра Едуара Філіпа. Серед критеріїв рівності: окрім 11 чоловіків/11 жінок, дотримано також розподіл 50/50 політиків і представників громадського сектору, приблизно порівну, за значенням посад, а не арифметично, розподілені і праві з лівими. “Правими” є прем’єр та міністр економіки. Міжпартійно уряд розподілено так: 2 члени правої партії «Республіканці», 4 соціалісти, 2 лівоцентристи і 3 центристи. Ліві критикують уряд за правизну, праві просто називають його "лівим", але це нормально для уряду центристів. Принцип 50 на 50 зберігсяів оцінці новообраного президента. Станом на сьогодні 45% довіряють Макронові, 46% не довіряють і 9% - утрималися від відповіді. Ці відсотки можуть бути наслідком призначення прем’єра і формування уряду.

Серед переліку міністерств є кілька нових, які відображають модерну політику прем'єра та президента. Зокрема, Франція отримала міністерство державної політики та бюджету і міністерство соціальної солідарності. Функції міністерства екології суттєво розширені, й воно зараз обіймає увесь комплекс переформатування французьского енергетичного сектору під вимоги відновлювальної енегетики. Назва нового зовнішньополітичного відомства підкреслює проєвропейську позицію президента Еманюеля Макрона.

 Хто ж персонально увійшов в урядову команду.

Очільник уряду

Фото: EPA/UPG

Едуар Філіп - прем’єр-міністр, 46 років, член правої партії “Республіканці", випускник Паризького інституту політичних досліджень Sciences Po та Національної школи адміністрації ENA. Свою політичну кар’єру розпочав у лавах Соцпартії, потім перейшов до правих. У 2002 році Філіп керував президентською кампанією Жака Ширака, а на виборах 2007 року вже підтримував Саркозі. Через деякий час зблизився із правоцентристом Аленом Жюпе й очолив його передвиборчий штаб на праймеріз правих у 2016 році. Напередодні призначення Едуара Філіпа Ален Жюпе назвав його людиною із багатьма плюсами. Проте, так вважають не всі праві політики, зокрема оточення Саркозі нарікає, що Філіп своїм прем'єрством розколює середовище, зорієнтоване на Республіканців. Але, попри те, що інформація про призначення Філіпа з'явилась достатньо заздалегідь, справді серйозних претензій із жодного політичного табору не надійшло.

Відомий своєю пристрастю до боксу і літератури:намагається не пропускати щоденних тренувань і має виданих два поліцейських романи. Едуар Філіп також зумів упродовж свого тривалого політичного життя не налаштувати проти себе нікого із серйозних гравців. Може бокс навчив його ухилятися від ударів суперників, а літераторство - формулювати випади супроти ворогів таким чином, аби вони не зачіпали за живе. Хоча свого часу, пишучи колонки для "Ліберасьйон", Філіп дозволяв собі випади проти Макрона,проте все було витримано у достатньо прийнятному стилі, тому дало підстави знехтувати цим, коли Макрон приймав рішення про призначення прем’єра. Едуар Філіп здійснив послідовний і певною мірою, закономірний рух від соціаліста до правого, а потім до правоцентриста, певне саме тому він є найприродншим на своїй нинішній посаді.

Головні фігури

Фото: EPA/UPG

Жерар Коломб, міністр внутрішніх справ. 69 років.Народися він у Шалон-сюр-Сон (Долина Луари) у родині профспілкового активіста і домогосподарки. Знакова постать у команді Еманюеля Макрона. Після філфаку Ліонського університету працював шкільним вчителем. Одночасно Коломб стає активістом у лавах Соцпартії, у 1977 вперше був обраний депутатом міської ради Ліона.Загалом у політиці понад 40 років. Член парламенту з 1981 по 1988 рік, сенатор з 1999 року і незмінний мер Ліона з 2001 року, але у його послужному списку дотепер не було міністерського посту.

Проте, перш за все, він є основним політичним важковаговиком із місцевих вибірних еліт, який однин із перших підтримав Еммануеля Макрона ще у липні 2016 року. Його місто також розглядається більшістю експертів у якості лабораторії економічного «макронізму». Знакова і надзвичайно лояльна фігура. Тому його призначено на найсерйознішу і, мабуть, найважчу ділянку праці, бо відповідальність за боротьбу із тероризмом спочиватиме на його плечах. І саме тому пан Коломб має відданість помножити на результативність. У французькій історії посада міністра внутрішніх справ часто була підготовчою для прем’єрської чи навіть президентської, хоча Коломб і не виглядає на кар’єриста, він радше погодиться стати тимчасовим на посаді міністра, аби створити зручні перемовні можливості для формування коаліції після парламентських виборів. Але все може статися...

Фото: EPA/UPG

Жан-Ів Лє Дріан - очолив Міністерсто закордонних справ і Європи (оновлене французьке МЗС). Йому 69 років, народився у робітничій родині, має історичну освіту, упродовж 17 років був мером бретонського містечка Лор'єна. До цього часу має беззастержний авторитет у регіоні. Після премоги соціалістів на виборах у 2012 році очолив Міністерство оборони. Як міністр послідовно наполягав на невіддаванні РФ Містралів. Саме він готував арґументацію для Президента Олана, коли той обґрунтовував категоричну позицію Франції. І саме він знайшов на заміну втраченому контракту з Містралями поутжний пакет військових замовлень на 37 млрд. євро. Можливо, саме тому він став найпопулярнішим міністром п'ятирічного правління Франсуа Олана. Власне Жан-Ів Лє Дріан, буде головним у формуванні позиції уряду по Сирії та Україні. Він вже має досвід саме у цих питаннях як військовий міністр.

Фото: EPA/UPG

Маріель де Сарнез - Міністр європейських справ при МЗС, 66 років, євродепутат-центрист, наближена лідера МоДем і нового міністра юстиції Франсуа Байру. Вони співпрацюють понад 35 років. Маріель задебютувала як політик у прездентській кампанії Валєрі-Жіскар Д’Естена, у 1974 році. Вона є палким проихильником розвитку Євросоюзу і дуже вправним перемовником.

Фото: EPA/UPG

Сільві Ґуляр - міністр оборони, 53 роки, колишній євродепутат, друга жінка за всю історію Франції на посаді міністра оборони. Народилася у Марселі. Має класичну французьку політичну освіту: Ґуляр вивчала право в університеті Екс-Ан-Прованса, пізніше вже у Парижі отримала дипломи Інституту політичних досліджень Sciences Po та Національної школи адміністрації ENA. Сільві Ґуляр працювала у юридичному відділі МЗС від 1989 по 1999 рік, у 2001 стала політичним радником голови Єврокомісії Романо Проді. Ґуляр почала підтримувати Макрона у вересні 2016 року. Вона була одним з найближчих радників новобраного президента під час предвиборчої кампанії з міжнародних безпекових питань. Також саме вона доклала максимум зусиль для здійснення його зустрічі с Ангелою Меркель у 15 травня у Берліні. Попри чудове знання механізмів роботи Євросоюзу, у Ґуляр відсутній досвід работи у французьскому парламенті чи уряді. Новообраний міністр оборони вільно володіє трьома іноземними мовами — англійською, німецькою та італійською. Як євродепутат послідовно підтримувала Україну і завжди займала європейську позицію у пританнях війни в Сирії і в Україні.

Фото: EPA/UPG

Франсуа Байру - міністр юстиції, 65 років.Народжений у Бордері, під Піренеями. Очільник партії «Демократичний рух» (MoDem). У 90-х Байру вже парцював в уряді за прездентів Франсуа Мітерана та Жака Ширака, очолював від 1993 по 1997 роки міністерство освіти. У 2014 році обирається мером міста По. Байру тричі кандидував у президентських виборах і у 2007 році він посів третю сходинку у виборчих перегонах із результатом 18% голосів. На цьогорічних президентських виборах Байру відмовився висуватися,спершу він сподівався, що у правих на праймеріз переможе правоцентрист Ален Жюпе, але після перемоги Фійона надав беззастережну підтримку Еманюелю Макрону. Найдосвідченіший центрист Франції Франсуа Байру отримав відповідальне, але й непросте міністерство, залишатися центристом у ньому буде нелегко, а безкомпромісна боротьба із тероризмом вимагатиме від нього сильних рішень. Байру та очолювана ним партія MоDеm досі не давали підстав сумніватися у цих можливостях, але все покаже час.

Фото: EPA/UPG

Бруно лє Мер - міністр економіки, має 48 років, випускник Національної школи адміністрації Франції (ENA), працював держсекретарем з європейских справ від 2008 до 2009 року, а потім отримав посаду міністра сільського господарства в уряді Франсуа Фійона. Бруно лє Мер - один із учасників праймеріз правих сил Франції на посаду президента, на котрих переміг Фійон. Як переконаний єропеєць Бруно лє Мер може бути зручним співрозмовником для українського уряду у справах інвестицій і розвитку малого та середнього бізнесу. До того ж саме йому флагман роспропаганди Росія-24 присвятила розгорнутий репортаж, змалювавши у якості особистого агента Ангели Меркель, яка начебто вимагала у Макрона призначення лє Мера на мінекономіки, і це, безумовно, дає підстави віднести його до кола потенційних друзів України.

Фото: EPA/UPG

Ніколя Ульо - Міністр комплексних екологічних перетворень - так тепер називається міністерство екології Франції. Ульо має 62 роки, народився він у Лілі.

Відомий захисник природи і колишній кандидат у президенти від зелених став одним з головних міністрів (Ministre d'état), це своєрідна "екологічна совість"Франціі, він має потужний авторитет і вплив на екологічних і лівих виборців.

Одним з слабких місць програми Макрона був брак уваги саме до екологічних проблем, у той час як Меланшон використовував цю складову у своїй програмі на повну силу. Призначення Ульо - це досить потужний крок до перемоги на парламентських виборах команди Макрона.

На новій посаді у віданні Ніколя Ульо будуть перебувати, зокрема, питання енергетики (так, в рамках прийнятого в 2015 році закону про енергетичний перехід для зеленого зростання, Франція взяла на себе зобов'язання, серед інших, знизити частку атомної енергетики у виробництві електрики з нинішніх 75% до 50% до 2025 року). Його ім'я від початку фігурувало у списку потенційних міністрів.

Ніколя Ульо довший час працював журналістом, а популярність здобув завдяки своїй телепрограмі «Ushuaïa», що виходила у 35 країнах. Ульо - автор декількох книг і документальних фільмів. У 1990 заснував власний природоохоронний фонд. У 2012 році був призначений спецпосланцем президента Олана з питань захисту планети. Однак ні Франсуа Олану, ні Ніколя Саркозі не вдалося умовити Ульо стати міністром. Ніколя Ульо є справжнім авторитетом і його призначення повинно відіграти свою роль у парламентських виборах.

Фото: EPA/UPG

Франсуаз Нісен - міністр культури, вона має 65 років і народилася у Брюселі. У новому кабінеті міністрів видавець Нісен втілює обіцянку Еммануеля Макрона залучити в уряд представників громадянського суспільства. Вона є директором і співвласником видавничого дому Actes Sud, заснованого в 1978 році її батьком. Франсуаз Нісен, народжена у Бельгії, у Париж переїхала лише у 1978 році, слідом за своїм батьком, який отримав два роки перед тим французьке громадянство. У Бельгії Франсуаз вивчала спочатку біологію, потім урбаністику, після переїзду до Франції захопилася видавничою справою. Саме під її керівництвом видавничий дім Actes Sud завойовував свою репутацію, публікуючи велику кількість іноземних авторів, серед них роботи майбутніх Нобелівських лауреатів з літератури.

Фото: EPA/UPG

Міністерство національної освіти очолив 53-річний юрист Жан-Мішель Бланке. Народжений у Парижі, він закінчив філософський факультет університету Пантеон-Асасе. У різні роки керував департаментами освіти Кретею і Гвіани, був директором Інституту вищих досліджень Латинської Америки та Інституту Америк. Автор численних праць по загальному праву у Франції і по праву в Латинській Америці. Нагороджений орденом лицаря «Почесного леґіону».

Міністерством вищої освіти, досліджень та інновацій також керуватиме людина зі світу науки Фредеріка Відаль. Вона народилася в 1964 році в Монако. Дослідниця в області цитології, біохімії, молекулярної біології. Раніше в політиці участі не брала. У новому уряді є представником громадянського суспільства.

Міністром транспорту при новому міністерстві екології стала 56-річна Елізабет Борн. Вона має довгий послужний список перебування на держслужбі, співпрацювала, серед інших, з Сегален Руаяль і Ліонелем Жоспеном. На міністерську посаду перейшла з посади очільниці RATP (паризького оператора громадського транспорту).

Елізабет Борн
Фото: EPA/UPG
Елізабет Борн

Міністерство спорту очолила французька фехтувальниця-шпажистка, дворазова олімпійська чемпіонка, володарка п'яти олімпійських медалей 45-річна Лора Флессель. Новий міністр спорту родом з Гваделупи. У 2012 році вона очолювала французьку делегацію на відкритті Олімпійських ігор в Лондоні.

Фото: EPA/UPG

Міністерство соціальної згуртованості. Нове відомство, яке, серед іншого, буде займатися житлової політикою, очолив один з найближчих соратників президента Макрона, 54-річний соціаліст Рішар Ферран. Колишній журналіст і піарник, Ферран приєднався до команди Еммануеля Макрона з самого початку запуску руху "Вперед!". Він займався організацією місцевих осередків, брав участь у формуванні експертних груп і працював над економічною програмою нового президента.

Фото: EPA/UPG

Міністерство заморських територій. Цим відомством керуватиме досвідчений політик з попереднього уряду соціалістів 52-річна Аннік Жирарден. Вона народилася в Сан-Мало, на архіпелазі Сен-П'єр-е-Мікелон, що розташований у Північній Атлантиці. З 1999 є членом Радикальної лівої партії PRG. Назва партії може звучати оманливо, бо мова йде про помірну лівоцентристську партію, що відкололась у 70-і роки від Радикальної партії, коли остання змінила свою позицію з лівоцентристської на центристську. У 2007 році Жирарден стала депутатом Національних зборів. У 2014 році була призначена державним секретарем у справах Франкофонії. У 2016 році отримала портфель міністра держслужби. Є першим мешканцем острова, що досяг міністерської посади.

Аннік Жирарден
Фото: EPA/UPG
Аннік Жирарден

Міністерство солідарності і охорони здоров'я очолила 54-річна лікар і професор медицини Аньєс Бюзен. Бюзен - фахівець з ракових захворювань крові у дітей і очолювала Державний інститут ракових захворювань

Міністром праці стала 62-річна Мюріель Пенік, яка раніше очолювала агентство Business Francе, що займається просуванням французьких підприємств на міжнародних ринках.

Міністерство сільського господарства і харчової промисловості очолив 59-річний Жак Мезар. Колишній заступник мера міста Орійяк, Жак Мезар і сенатор від Радикальної лівої партії (PRG) з вересня 2008 року. «Еммануель Макрон - це вибір нового покоління, здатного досягти необхідної модернізації політичного життя, щоб зламати часто штучний розрив між правими та лівими»,- напиписав він у січні у відповіді одному зі своїх колег-лівоцентристів.

Жак Мезар
Фото: EPA/UPG
Жак Мезар

На чолі новоствореного міністерства державної політики і держбюджету став 34-річний представник правиці Жеральд Дарманен. Мер північного міста Туркуен і екс-заступник генсека партії «республіканців», а також колишній голова кампанії Ніколя Саркозі став другим представником правих в уряді Філіпа. Дарманен відмовився підтримати Франсуа Фійона на президентських виборах після гучного скандалу про імовірні фіктивні робочі місця в парламенті і покинув партійний пост.

Окрім 18 міністрів до складу уряду увійшли 4 держсекретарі:

Держсекретар із взаємин з парламентом, офіційний представник уряду Крістоф Кастанер. 51-річний Кастанер - давній політичний соратник Макрона. У 2015 році, будучи депутатом від Соціалістичної партії в нижній палаті парламенту, виступав доповідачем по т.зв. «Закону Макрона», в рамках якого була спрощена регламентація економічної діяльності (транспорт, робота у вечірні години та вихідні дні, регламентовані професії і т.ін.), а також передбачався продаж державних пакетів акцій десятка підприємств. Юрист за освітою, він прийшов у велику політику на початку 90-х з роботи у місцевих органах влади.

Держсекретар з питань рівності між чоловіками і жінками Марлен Шьяппа. Їй 34 роки, народжена на Корсиці, вона виросла у Парижі. Стала відома як активістка-феміністка, створила асоціацію для підтримки працюючих матерів. Під час передвиборної кампанії Еманюеля Макрона була одним з делегатів руху «Вперед!», потім була представлена у Комісії з висунення кандидатур на парламентських виборах руху.

Держсекретар у справах інвалідів Софі Клюзель. Народилася в 1961 р, випускниця бізнес-школи у Марселі. Мати чотирьох дітей, одна з її дочок народилася з синдромом Дауна. Керувала поруч асоціацій із захисту прав інвалідів, брала участь в підготовці закону про права інвалідів, що був прийнятий у 2005 р.

Мунер Маджубі
Фото: EPA/UPG
Мунер Маджубі

Окремо варто зупинитись на постаті Мунера Маджубі. Невідомий ширшому загалу ще кілька тижнів тому, тридцятитрьохрічний Мунер Маджубі, ІТ-радник і відповідальний за ІТ-безпеку виборчої кампанії Еманюеля Макрона, призначений держсекретарем з питань інформаційних технологій.

Молода зірка нового уряду є блискучим промовцем. Свого часу, навчаючись у Паризькому інституті політичних досліджень, він переміг у студентському конкурсі з красномовства. Окрім ступеню магістра фінансів, здобутого у SciencesPo Paris, у його багажі диплом магістра права Сорбони.

Мунер Маджубі є співзасновником кількох успішних стартапів. Окрім того, він є заступником директора BETC Digital, дочірньої компанії фірми Havas, що спеціалізується на цифровій трансформації бізнесу.

Протягом виборчої кампанії у його віданні були управління сайтом Еманюеля Макрона, його Twitter-екаунт, на його плечі лягло протистояння хакерським атакам. Саме тоді ним була створена пастка на осіб, які намагалися зламати пошту руху “Вперед". Пастка успішно спрацювала і, за інформацію The Insider, у неї буловпіймано було Георгія Рошку, працівника корпорації, що тісно пов’язана із російськими спецслужбами. Прокуратура Парижа вже розпочала поперднє розслідування для перевірки цієї інформації.

Обійнявши високий пост, Маджубі отримав чимало непростих проблем до вирішення. Треба визнати, що сфера ІТ-технологій на сьогодні є слабим місцем французької держави. Йому доведеться вдосконалювати інформатизацію державних послуг, проводити розвиток цифрової економіки, і впроваджувати інформативні інновації у малих і середніх підприємствах. Але одним з основних визовів може стати забезпечення інформаційної безпеки П'ятої республіки.

“Нам потрібна ефективніша і демократичніша Європа, більш політична Європа, бо Європа - це інструмент нашої сили і нашого суверенітету. Я буду працювати над цим” - пообіцяв у своїй інавґураційні промові Еманюель Макрон. Ця обіцянка, як на мене, є найголовнішою проукраїнською дією Макрона. Бо якщо Україна зацікавлена у вступові до ЄС - вона має надійного союзника, коли ні - тоді Україні нема чого шукати союзників у Європі.

Андрій Шкіль Андрій Шкіль , український політик і журналіст, проживає у Франції