ГоловнаСвіт

Уряд Джентілоні в Італії - чого очікувати українцям

Україні хотілося б бачити на місці нового італійського прем'єра якогось «італійського Дональда Туска». А Джентілоні, безумовно, ним не є. Річ у тому, що пересічний італієць мислить і поводиться так, ніби в Кремлі сидить не Путін, а Достоєвський з Толстим. Відповідно до цього діють і італійські політики.

Паоло Джентілоні
Фото: EPA/UPG
Паоло Джентілоні

Головна новина Італії – те, що стало відоме ім’я новопризначеного прем’єр-міністра країни. Президент Італії дав доручення на формування уряду міністрові зовнішньополітичного відомства в уряді Ренці - Паоло Джентілоні.

Тепер новопризначений прем’єр має провести консультації у парламенті. А пізніше запросити там вотум довіри. Це могло б статися вже 13-14 грудня, що було б якраз вчасно до засідання Ради Європи у Брюсселі, призначеного на 15 грудня.

Як сприйняла Італія нового прем’єра? Прихильники Демократичної партії, представником якої є Джентілоні, звичайно, сприйняли такий вибір Президента Республіки дуже позитивно. Йдеться про досвідченого політика проєвропейського спрямування, до того ж, позбавленого імпульсивності Маттео Ренці. Так само поставилися і представники інших партій, які підтримували провладну коаліцію.

І так само очікувано, що право-популістський фронт поставився до цього призначення різко негативно. Популістський «Рух 5 Зірок», сепаратистська «Ліга Півночі» та праві націоналісти «Брати Італії» заявили, що взагалі не визнають легітимності новопризначеного прем’єра і відтак, його майбутнього уряду. Вони активно просувають ідею про те, що Джентілоні є «четвертим прем’єром, якого виборці не обирали» (після Монті, Летти та Ренці).

Президент Італії Маттарелла (в центрі) після перемовин з лідерами партій у Римі, 10 грудня 2016
Фото: EPA/UPG
Президент Італії Маттарелла (в центрі) після перемовин з лідерами партій у Римі, 10 грудня 2016

Річ у тому, що в Італії виборці, згідно з Конституцією, взагалі не обирають прем’єра. Вони голосують за політичні сили на виборах до Палати депутатів та Сенату. Після цього, Президент Республіки, бачачи електоральні результати, проводить консультації з політичними силами. А відтак дає доручення кандидатові, у якого є найбільші шанси отримати довіру обох палат і якомога більш переконливу більшість.

Необраний прем'єр

Однак це знають (і хочуть знати) далеко не всі. Виборці правих і популістів не дуже звикли власноруч шукати правдиву інформацію, зате їм до вподоби теза про «не затвердженого народним голосуванням» прем’єра. І вони, услід за своїми політичними ватажками, оголошують, що «не здадуться», «будуть битися за народне волевиявлення» та навіть проти «заколоту Брюсселя та Центрального банку, який керує Італією всупереч інтересам італійців». Саме цей прошарок очікує вивести на вуличні протести 22 січня лідерка правих націоналістів «Брати Італії» Джоржа Мелоні. А глава «Ліги Півночі» Маттео Сальвіні обіцяє масові протести вже 17 та 18 грудня.

Так само представник «Руху 5 Зірок» Алессандро ді Баттіста обіцяє: «Ми цього так не залишимо».

Можна зрозуміти, чому так хвилюються праві та популісти: адже нині у країні є нечувана хвиля популізму, якою можна скористатися, а чи збережеться вона ще півроку-рік, хто знає...

Отже, у найближчі тижні виборів не передбачається. Уряд Джентілоні має стати повноважним політичним, а не технічним урядом, і швидко зайнятися нагальними проблемами: імміграція, банківський сектор, виборчий закон, наслідки землетрусу в центральних регіонах тощо.

З формальної точки зору, цей уряд може залишатися до кінця мандату, тобто до початку 2018 року. Однак експерти кажуть, що це малоймовірно, і пророкують дострокові вибори влітку 2017. Отже, ризик того, що тоді на хвилі популізму чи втоми від лівих Італія отримає популіста Грілло чи ультраправого Сальвіні, зберігається...

Достоєвський у Кремлі

Склад уряду Джентілоні не має дуже відрізнятися від уряду Ренці. Передбачається, що він змінить лише чотирьох-п'яти міністрів. Приміром, на цю годину підтверджені на своїх посадах: міністр економіки Падоан, міністр економічного розвитку Календа, міністр сільського господарства Мартіна, міністр культури Франческіні...Ймовірно, зміни торкнуться важливого для українців відомства – МЗС. Туди може прийти, приміром, Анджеліно Альфано. Він колись був берлусконівцем, однак нині працює у складі уряду представника Демпартії, отже, позиція щодо російсько-української війни та, відповідно, санкцій у відношенні Росії не має змінитися.

 Маттео Ренці (праворуч) і Паоло Джентілоні
Фото: EPA/UPG
Маттео Ренці (праворуч) і Паоло Джентілоні

А що думає про санкції сам Джентілоні? Оскільки йдеться про колишнього главу МЗС, то інформації щодо цієї теми достатньо.

Новий глава італійського уряду вважає санкції «необхідним злом». З його точки зору, вони повільно, але діють. І служать для «стримування». Водночас, він завжди висловлювався проти їх автоматичного подовження, а скоріше за детальний розгляд ситуації. Для зняття санкцій, сказав Джентілоні на початку жовтня цього року агенції ТАСС, має бути підстава: санкції «не є чимось незмінним, і, сподіваємося, скоро з'явиться підстава для їхнього перегляду».

Джентілоні завжди підкреслює, що Росія є «важливим партнером» Італії, що з нею слід розвивати економічне співробітництво у галузях, не підданих санкціям. А задля вирішення ситуації на Сході України завжди є «політичне рішення», і тому «слід тримати відкритими всі канали для діалогу з Росією». У той же час Джентілоні переконаний, що ефективність санкцій залежить від твердості позиції по відношенню до Кремля. За останні три роки журналісти поставили йому багато питань з цього приводу, і він відповідав, що позиція офіційного Рима є «чіткою та незміннною, і що Італія виступає за повагу територіальної цілісності України».

Слід розуміти однак, що йти на відкритий конфлікт з Росією через Україну Джентілоні не буде.

Природно, що українцям би хотілося бачити на його місці такого собі «італійського Дональда Туска». А Джентілоні, безперечно, ним не є. Але річ у тому, що «італійського Дональда Туска» наразі взагалі не існує.

Середній італієць мислить та поводиться так, ніби у Кремлі сидить не Путін, а Достоєвський з Толстим. Відповідно до цього діють і політики.

Відтак, представник Демократичної партії на чолі уряду – найкраще, на що ми можемо сподіватися, бо Демпартія залишилася єдиною вагомою політсилою в Італії, з якою Україні по дорозі.

Ірина КащейІрина Кащей, журналіст-міжнародник, фрілансер
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram