Збірна Росії ніяк не може виграти на ЧС в Бразилії. У першому турі підопічні Капелло зіграли внічию з Кореєю (1:1).
У неділю росіяни в рівній грі мінімально поступилися збірній Бельгії. Російські журналісти не приховують свого розчарування.
"Спорт-экспресс": "Відразу після поразки від греків, яка відправила нашу команду додому з останнього чемпіонату Європи, головний на той момент тренер збірної Росії Дік Адвокат сказав приблизно таке: на полі була одна команда, ми атакували, суперник оборонявся, але зірки так склалися, що нам не пощастило. Се ля ві.
Ми не грали краще за Бельгію. Билися, билися, терпіли - що завгодно. Старалися - безумовно. Але... З перших же хвилин матчу на "Маракані" ми відразу дали зрозуміти бельгійцям: ви фаворити, хлопці, давайте, йдіть вперед, ми готові до оборони. Прикрість, гіркота? Їх немає. А сенс засмучуватися, якщо єдиною альтернативою цьому результату могла б стати нульова нічия? Вболівати за нулі якось не хочеться, і великої різниці між 0:0 та 0:1 особисто я не бачу. З точки зору турнірних розкладів Алжир потрібно обігравати у будь-якому випадку.
У Капелло, як уже сказали, на цей чемпіонат був (і поки ще є) якийсь план. Імовірно, цей план стосується і того, яким шляхом піде збірна до домашнього чемпіонату світу. Так от, щоб чітко дотримуватися плану, грають ті, кого останнім часом все частіше називають олов'яними солдатиками. Футболісти, як солдати виконують установку Капелло, і, так, від їх гри через це віє олов'яністю".
Sports.ru: "Добре, що цей чемпіонат світу виходить настільки яскравим. На тлі атакуючих, швидкісних, місцями нерозважливих команд особливо чітко видно, що вся історія збірної Росії заважає їй встати з ними в один ряд. Думаєте, Росія краще Мексики, або Чилі? Чекати від Росії зухвалості і краси гри - приблизно те ж саме, що вимагати налагодити життя в країні шляхом негайної революції, а в сучасному футболі немає більшого контрреволюціонера, ніж Фабіо Капелло.
Збірна Росії, як і її чемпіонат, - це трудова повинність, виправні роботи в якості компенсації за величезні зарплати, розслабляючий ліміт та чиновників, керуючих футбольними клубами за рознарядкою. Звична збірна Росії на великих турнірах - це нездатність вийти з групи, невдоволення уболівальників та конфлікти (ЧС-94, Євро-96, ЧС-02, далі продовжувати?). Затьмарення колективного несвідомого відбулося тільки на Євро-2008, але я думаю, що навіть у той момент ніхто особливо не сумнівався, що наша збірна все одно не зможе так грати завжди.
Напевно, Капелло якоюсь мірою може бути задоволений, що у нього в команді немає зірок, здатних протиставити свій талант загальнокомандному завданню. Фабіо не взяв Аршавіна, посадив на лавку Дзагоєва, позбувся через травму Широкова. Йому залишається лише видати футболістам, які залишилися план на гру і сподіватися, що вони зможуть його виконати. Жодного шансу вийти з групи по-іншому у цієї команди немає".
Василь Уткін: "Нам влетів той гол, який ми не забили самі. Тому що не вистачило де вправності, де досвіду, де просто не пощастило; моменти три забити у нас були... У бельгійців приблизно стільки ж. Але їм вистачило майстерності. А нам ні.
Тепер попереду Алжир. І, що характерно, ми залежимо лише від себе. Треба перемогти Алжир - і ось він, плей-офф. Страшний Алжир, говорите? Страшний! Але не страшніший за Бельгію. А з нею ми добре грали. До речі, хоч раз на цьому турнірі могло б пощастити і нам".