ГоловнаСуспільствоОсвіта

НАЗЯВО: імітація чи реальна боротьба за якість університетів

Проєвропейський курс вимагає, щоб наші системи забезпечення якості відповідали європейським стандартам. Саме тому в Україні з'явилося Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Але вже чотири роки воно не працює. Лише цьогоріч й вже з другим складом Агентство розпочинає роботу.

LB.ua дізнавався, коли насправді запрацює НАЗЯВО, чи буде його діяльність ефективною та чи покращить якість вищої освіти.

 5 грудня 2018 року конкурсна комісія обрала 22 членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО).
Фото: mon.gov.ua
5 грудня 2018 року конкурсна комісія обрала 22 членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО).

На старт – увага – стоп

Системи забезпечення якості в українських університетах найчастіше імітуються. 88% українських ВНЗ заявляють, що мають системи забезпечення якості, але дослідження свідчать, що насправді їх мають 12-15%.

За законом, системи забезпечення якості поділяються на зовнішні та внутрішні.

НАЗЯВО – належить до зовнішніх і задумувалося незалежним від Міністерства освіти. Якщо раніше МОН було і органом управління, і освітньої політики, і контролю, то зараз управління передали університетам, а функції контролю – Нацагентству.

Передбачається, що НАЗЯВО визначатиме порядок захисту наукових робіт і стане арбітром у справах, пов'язаних з плагіатом чи псевдонаукою, а також займатиметься позбавленням наукових ступенів.

Втім, головна функція Агентства – акредитація освітніх програм. Вона гарантує випускнику диплом державного зразка, який зараз видають практично всі виші. Однак цінність цих дипломів дискусійна.

Зараз НАЗЯВО розпочинає роботу, яку мало розпочати ще у вересні 2015 року, але не змогло, бо одразу потрапило в ряд скандалів: декого з обраних членів звинуватили в участі в корупційних схемах минулої влади, ще когось – у плагіаті, а голову – в тому, що він три роки очолював один з відділів МОН при міністрові Табачнику. Через це, а також через претензії до процедури обрання членів НАЗЯВО, воно так і не запрацювало.

Зрештою, тодішній міністр освіти Сергій Квіт засудив перші вибори і запропонував змінити їх процедуру та окреслити вимоги до кандидатів.

Наприкінці минулого року відбулися вибори за новою процедурою (запуск Агентства був ключовим зобов’язання МОН у рамках інтеграції Україна – ЄС на 2018 рік). До НАЗЯВО увійшли представники державних, приватних та комунальних вишів, студентства, роботодавців, а також кількох Національних академій.

Фото: mon.gov.ua

Перше засідання відбулося у січні 2019 року і головою Агентства одноголосно обрали Сергія Квіта. Його, а також його заступників має затвердити Кабмін. Але конфлікти навколо Агентства продовжуються. Є навіть три судові позови. Один з них – про нелегітимність засідання, на якому головою обрали Квіта. Закидають, що воно відбулося без участі секретаріату.

“Має місце відвертий саботаж. Ми не можемо знайти їх на робочому місці, на рекомендовані листи вони не відповідають, – пояснює Сергій Квіт. – Секретаріат був створений ще у 2016-му з метою забезпечення діяльності НАЗЯВО. Там у штаті близько 10 осіб. Хоч Агентство не працює, вони спокійно отримують свою зарплату”.

Головні завдання - акредитація

За словами головного експерта з питань освіти Реанімаційного пакету реформ Володимира Бахрушина, досі майже всі освітні програми були акредитованими і від цього не залежало отримання держфінансування. Але зараз обговорюється нова ідея: не маєш акредитації – не маєш грошей від держави. І саме НАЗЯВО мало б це контролювати.

Сергій Квіт зауважує, що економіка вищої освіти була сформована ще у сталінські часи, і це потрібно змінювати. “Наша держава має вкладати гроші в те, що є живим і якісним, інвестуючи в успіх і майбутнє нації. Мова йде про ефективне використання державних коштів. Зараз саме той час, коли треба змінити підходи у фінансуванні вищої освіти і науки, долаючи психологічну інерцію і певну логіку вітчизняного законодавства, – говорить Квіт.

Акредитація повинна полегшити життя тим, хто працює добре або докладає зусиль, щоб змінюватися на краще, і зробити його нестерпним для недоброчесних закладів вищої освіти, яких у нас чимало.

Сергій Квіт
Фото: facebook/Serhiy Kvit
Сергій Квіт

Для цього НАЗЯВО має сформувати чіткі та прозорі критерії якості освіти, які можна буде вимірювати, а також допомагати ВНЗ з їх виконанням. Також у планах – переведення бюрократичних процедур в онлайн: “Коли університет одночасно проходить акредитацію багатьох програм, то документи інколи везуть кравчучками. Через запровадження онлайн сервісів ми докорінно спростимо і дебюрократизуємо всі процедури, але зрозуміло, що це не відбудеться одномоментно”, – пояснює Квіт.

Головні проблеми

Найперше – об'єктивність.

Освітній експерт Бахрушин каже, що реального зовнішнього оцінювання якості й не було. У найкращому випадку команда експертів приїжджала до університету і обговорювала проблеми, у гіршому – брала гроші й писала, що все добре.

Тепер же має змінитися не тільки структура, яка перевіряє якість освіти, а й підхід – бо НАЗЯВО має бути не каральним, а навпаки – допоміжним органом: давати рекомендації, що виш може зробити, щоб покращити якість освіти.

Але, на думку Єгора Стадного, директора аналітичного центру CEDOS, Закон “Про вищу освіту” дає НАЗЯВО такі повноваження, з якими цей орган не впорається.

Фото: facebook/Центр кар’єри та працевлаштування студентів та випускників НаУКМА

Справа в тому, що Нацагентство має сформувати галузеві експертні ради (від 9 до 15 осіб кожна). Освітніх галузей зараз є 29, спеціальностей – більше ніж 120, а акредитація відбуватиметься не через простий перегляд документів, а через тестування серед вибраних випадковим способом студентів певної програми.

“Уявіть, що в кожному університеті є філологія, – каже Стадний. – І ці 9-15 людей мають зробити акредитацію програм з філології по всій Україні та ще й зробити її чесно, фахово і якісно. Тобто не дати акредитацію тим, хто на неї не заслуговує і дати тим, хто заслуговує. Як на мене, це надто амбітний план. У нас багато університетів, в яких багато освітніх програм. Це гігантська цифра”, – говорить Стадний.

За оцінками Бахрушина, до експертних рад потрібно залучити більше тисячі людей.

“Вважаю, що жодна установа на це зараз не здатна, бо ми бідна країна, в якої завжди є корупційні ризики і конфлікти інтересів. Експерти невідомо чи будуть незалежними”, – вважає Стадний.

Єгор Стадний
Фото: Think Twice UA
Єгор Стадний

Він зауважує, що країни, в яких проводять акредитацію саме так, є, але це багаті країни, які розвивали систему еволюційно і впродовж десятиліть. Тому українські реалії радше призведуть до імітації процесу і сертифікати акредитації будуть роздавати як і раніше.

Натомість Стадний пропонує зупинитися на самооцінюванні університетів. Ці результати принаймні реально опрацьовувати. Щоправда тоді сертифікат про акредитацію абітурієнтам потрібно буде сприймати як базовий показник якості, відповідність програми лише мінімальним вимогам.

Сергій Квіт каже, що поки що рано говорити, як саме будуть формуватися і працювати галузеві експертні ради. Наразі Агентство працює неформально. Спочатку йому треба визначитися зі своєю політикою і стратегією.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram