ГоловнаСуспільствоЖиття

Чорнобиль і совок: разючі паралелі

Минає тридцять років катастрофі на Чорнобильській атомній електростанції. І саме цього року радянська топоніміка в Україні мала б залишитись тільки у тридцятикілометровій зоні відчуження: покинутій Прип’яті, порожніх селах, де нема кому змінювати й нема заради кого. В місці, куди не слід повертатись. Прекрасний концептуальний пам’ятник – Зона відчуження. Або просто – зона, як іноді називали імперію ГУЛАГу за залізною завісою, майже як під саркофагом. Тільки у зоні символи та герої комуністичного тоталітаризму мали б залишитись, демонструючи нащадкам закономірний зв’язок між чорнобильською аварією та крахом радянського режиму. Паралелі вражають.

Прип`ять
Фото: Макс Требухов
Прип`ять

Паралель перша: мирний атом і утопічні ідеї

Коли у ХХ столітті людство приборкало атомну енергію, були очевидними як її переваги, так і смертноносні небезпеки. Отже, винаходячи способи застосування мирного атому, важливо було досліджувати загрози й запускати в життя ідеї, лише ввімкнувши всі можливі запобіжники.

Чорнобильська аварія була наслідком безвідповідальності на різних стадіях – від проектування станції до відсутності адекватного інструктажу співробітників щодо допустимих дій і можливих загроз при проведенні експерименту, який і призвів до вибуху. Поведінка співробітників станції засвідчила, що вони навіть не усвідомлювали небезпеки великих доз опромінення. Так мирний атом перетворився на зброю масового ураження.

Причиною катастрофи була державна політика, в якій людина не була пріоритетом. Імперії було важливо тримати світ у напрузі, тому нарощування технічної потуги відбувалось без огляду на безпеку людини.

Ідеї соціальної рівності і справедливості без класового поділу – «кожному за заслугами» – безперечно, спокусливі для романтиків-ідеалістів. Проте в декларованих намірах збудувати ідилію в неідеальному світі прозирала ідеологічна диктатура, обмеження більшості свобод, тотальний терор. Не лише як тимчасовий засіб досягнення омріяного ідеального стану – комунізму, а як необхідна умова його подальшого існування.

Навіть якщо вірити, що комунізм можливий, то зосередження влади в руках невеликої групи людей під час так званого перехідного періоду, який передував його настанню, становило очевидну небезпеку. Тож, перш ніж намагатись утілити в життя ідеї комунізму, їх потрібно було модифікувати в безпечний для суспільства формат. Та цього не сталося, й урешті наслідки проведених експериментів вилились у катастрофу небачених масштабів – мільйони жертв усюди, де втілювали комуністичну ідею в тих чи інших її модифікаціях.

Заповідник радянського періоду. Прип'ять
Фото: С.Клименко
Заповідник радянського періоду. Прип'ять

Першочерговим завданням для всього світу після чорнобильської катастрофи було помістити весь пошкоджений четвертий блок під надійний саркофаг, аби спинити подальший викид радіації. Саркофагом для комуністичних ідей мало стати їхнє всезагальне засудження, витіснення з публічного простору всього, що їх пропагувало. Їх слід було зробити об’єктом досліджень, убезпечившись від спроб утілити їх у життя в майбутньому.

Паралель друга: мутація

Організм, що зазнав потужного опромінення, майже не можна відновити. Радіація спричиняє в організмі зміни на молекулярному рівні. Зміни, що безпосередньо впливають на стан організму, а також генетичні, які принесуть свої несподіванки насупним поколінням.

Науковці попереджають, що опромінення може змінювати ДНК й запускати механізм неконтрольованих мутацій. Природа, на щастя, має здатність виробляти нові захисні механізми, якщо попередні дають збій, проте еволюційний процес триває поколіннями.

Так само не одне покоління українців приречене покутувати жахливий соціальний експеримент своїх безвідповідальних попередників. Навіть якщо абстрагуватись від екологічних наслідків і шкоди для здоров’я мільйонів людей, точні масштаби якої неможливо оцінити, слід визнати, що здатність до побудови здорового суспільного організму в нас серйозно порушена.

Наша держава є чудовим прикладом посткомуністичної мутації. Тотальне опромінення уразило не лише тих, хто беззастережно вірив у комуністичні ідеї, а всіх, хто перебував у зоні ураження. Покоління, що народилося вже після розвалу Радянського Союзу, змушене буде долати глибинні розлади соціальних інститутів.

Життя в державі жевріє, але спроможність виживати й розвиватись підірвано: потрібна тривала терапія. Видужання можливе лише за наявності критичної маси людей, що усвідомлюють необхідність подолання наслідків тоталітаризму й готові почати процес відновлення суспільних механізмів із себе.

Вже чверть століття в нас на порядку денному стоїть боротьба з корупцією, державним патерналізмом, тотальною безвідповідальністю й непрофесійністю, нездатністю вибудувати ефективні управлінські інститути. Попри точкову кризову терапію – майдани, рецидиви щоразу відкидають нас назад.

Який вигляд на цьому тлі мають ті, що опираються одному з ключових курсів лікування – декомунізації? Адже ми не зможемо зупинити метастази, не зруйнувавши їхнього джерела.

Паралель третя: кордони не стримують наслідків

Першою про небезпечно високий рівень радіації світ повідомила Швеція. Радіоактивна хмара пронеслась над Європою, несучи небезпеку всій планеті. Раптом виявилось, що в маловідомій Україні, яку разом з іншими знекровленими війною та червоним терором народами віддали Сталінові як трофей, відбулася катастрофа, що вдарила по всіх. Політика невтручання на радіацію не поширюється, й державний кордон не став бар’єром для радіоактивної хмари – вона опинилась над Америкою.

Доповідна записка начальнику УКГБ УPCР по Київу та Київській обл. Бандуристому М. З. про аварійну ситуацію на 3 и 4 енергоблоках ЧАЕС (Прип’ять, 01.03.1984)
Фото: avr.org.ua
Доповідна записка начальнику УКГБ УPCР по Київу та Київській обл. Бандуристому М. З. про аварійну ситуацію на 3 и 4 енергоблоках ЧАЕС (Прип’ять, 01.03.1984)

Про Голодомор і масовий терор тридцятих – істинне обличчя комунізму – світ знав. Але заради свого спокою готовий був уважати їх малою ціною миру. Під гаслами рівності та братерства червона імперія поглинала нові території та нації, перетравлювала мільйони життів, продукуючи тотальний страх і «новий тип людини». Тим часом лідери наймогутніших держав дбали лише про те, аби експеримент не зачепив їхні народи.

Сьогодні Україні не слід займати позицію скривдженої світом у ХХ столітті: роль жертви не личить незалежній державі. Але нагадувати світові про цей урок, про безальтернативність солідарності проти будь-яких форм тоталітаризму, слід невтомно.

Сьогоднішня Росія, намагаючись відновити імперію, повертається до комуністичних символів і методів. І що дужче відроджується культ Леніна-Сталіна в путінській Росії, то реальнішою стає нова світова війна. Якщо одного дня чорна хмара пролетить над світом, зупинити її буде вже неможливо.

Період розпаду

Радіоактивні елементи розпадаються. Колись Чорнобильська зона буде знову придатною для життя. Та, на жаль, для цього знадобиться багато тисяч років.

Розпад Союзу Радянських Соціалістичних Республік мав багато причин і був питанням часу. Але час – коштовний ресурс. Чорнобиль за якусь мить довершив те, на чим десятки років бились дисиденти: відкрив очі мільйонам радянських громадян на сутність їхньої держави. Вже не йшлося про переслідування мало кому відомих інакодумців чи правозахисників, що дозволяли собі не погоджуватись із рішеннями радянської влади. Під удар потрапили всі, незалежно від статусу й переконань. Влада ж повелася типово для себе: замовчувала, залякувала, брехала й цинічно зневажала людське життя.

Дивовижно влучне пророцтво «і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона...» – не лише про Чорнобиль, а й про колишню імперію червоної зірки.

ПС. Ознайомитися із головними документами КГБ, які свідчать про те, що Чорнобиль — злочин радянської влади, відтепер можна он-лайн завдяки співпраці Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Центру досліджень визвольного руху. А кияни просто у центрі столиці 25-29 квітня можуть зазирнути “Під саркофаг”. Документальна інсталяція “Під саркофагом” у підземному переході біля Українського дому — історичний та мистецький проект, що представляє наслідки використання "мирного" атому в умовах тоталітаризму.

Фото: www.memory.gov.ua

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter