ГоловнаПраво

Бунти в Італії здадуться "квіточками". Як живуть ув’язнені в умовах карантину в Україні

Арештовані, що перебувають в СІЗО, та в’язні колоній в умовах епідемії коронавірусу є одними з найбільш уразливих груп у суспільстві. Перш за все, тому, що вони проживають у закритій системі. Та й заходи захисту у них вкрай мінімальні, якщо взагалі існують. Якщо додати ще погане медичне забезпечення та харчування, то в сукупності ці причини можуть призвести до масових захворювань і великої кількості летальних випадків, кажуть експерти.

В Україні наразі відомо про два випадки захворювання серед осіб, взятих під варту: у Кропивницькому та Чернівецькому СІЗО, де хвороба спровокувала протест в’язнів. Також захворіли четверо працівників колоній. Утім, періодично ширяться чутки про інші поодинокі випадки захворювань серед ув’язнених. Точну статистику не знає ніхто, адже тестування проводять вибірково.

LB.ua вдалося поспілкуватися з кількома колишніми та нинішніми ув’язненими. За їхніми словами, навіть температуру міряють хіба тим, хто погано почувається.

Міністр юстиції Денис Малюська підтверджує: масового тестування в закладах тимчасового тримання не проводять. А на закупівлю принаймні засобів захисту в умовах пандемії пенітенціарній системі потрібно 180 млн грн. Натомість загалом на ці потреби виділені 3,6 млн.

Фото: aclu.org

За один лише тиждень (з 15 по 22 квітня) число хворих на коронавірус у тюрмах у Сполучених Штатах Америки зросло втричі – на понад 6,5 тисяч, повідомляє The Marshal Project (некомерційна онлайн-журналістська організація, яка зосереджується на питаннях, пов’язаних із кримінальним правосуддям у США). Зараз їх кількість складає майже 9,5 тис. 131 особа померла (серед яких 13 – працівників в’язниць та медперсоналу).

І швидкість зростання такої статистики прямо залежить від кількості тестувань ув’язнених та адміністрації в’язниць.

В Україні офіційно про першого хворого на коронавірус з числа арештованих чи ув’язнених повідомили 28 березня. Того дня до Чернівецького СІЗО з ізолятора тимчасового тримання, за даними Державної кримінально-виконавчої служби, прибула засуджена з ознаками ГРВІ. Згодом у неї підтвердився коронавірус, однак, вона не потрапила до СІЗО і лікується в лікарні МОЗ. Схожа ситуація, за інформацією одного зі співрозмовників LB.ua в Мін’юсті, трапилася і в Лук’янівському СІЗО.

Та вже 23 квітня Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова повідомила про два випадки захворювання на COVID-19 серед працівників пенітенціарної системи (в Івано-Франківську). А ще за кілька днів з’явилася інформація, що в Чернівецькому СІЗО, куди привезли хворого на коронавірус, троє утримуваних завдали собі тілесних ушкоджень, порізавши передпліччя, в одного виникла венозна кровотеча.

Хворий на коронавірус знаходиться в окремій камері, в ізольованому блоці. Стан його здоров'я – задовільний.

Згодом міністр Денис Малюська повідомив LB.ua про ще один випадок захворювання у Кропивницькому СІЗО. Ув’язнений ще на волі контактував з хворим на COVID-19. Коли Міністерство охорони здоров’я повідомило, що контактна особа захворіла, арештованому зробили тест. Вірус підтвердився. Його ізолювали, симптомів у нього немає.

Андрій Мамалига
Фото: facebook
Андрій Мамалига

«Основна проблема у тому, що фактично в місцях позбавлення волі не проводяться тестування. Хворі є, але їх обліковують як хворих на ГРВІ. Поки не буде забезпечено тестування на загальних засадах, суспільство не матиме об'єктивної картини», – каже в коментарі LB.ua Андрій Мамалига, представник Уповноваженого з прав людини з питань партнерства з інститутами громадянського суспільства.

«Ситуація стрімко погіршується… Не хотілося б так казати, але ми – на порозі дуже серйозних потрясінь. Якщо не вживати відповідних заходів, то ситуація з італійськими чи американськими тюрмами виглядатиме «квіточками», – зазначає він.

З ним погоджується і Микола Гнатовський, президент Європейського комітету з запобігання катуванням, перший віцепрезидент Української асоціації міжнародного права.

«Надзвичайна ситуація, пов’язана з пандемією коронавірусу, викрила всі проблеми, які існували в місцях несвободи в Україні. Ми знали, що в СІЗО, колоніях – погана ситуація з медичним забезпеченням. Україна ніяк не могла цю проблему вирішити. Знали, що адміністрація деяких установ вдається до катування і нелюдського поводження з ув’язненими. Знали, що там – велике скупчення людей, не санітарні умови їх утримання і так далі. Очевидно, у зв’язку з цим, може бути більше жертв від вірусу, ніж за нормальних умов утримання ув’язнених», – говорить він.

Микола Гнатовський
Фото: Укринформ
Микола Гнатовський

За словами Мамалиги, СІЗО і колонії не повністю забезпечені засобами індивідуального захисту: «Хіба коли приходять перевіряючі, то вдягають маски… Під час візиту омбудсмена в СІЗО у Києві, маски роздали (працівникам адміністрації СІЗО, – LB.ua) вже після того, як вона перетнула поріг СІЗО. І це – Лук’янівське СІЗО в Києві, а що тоді в Старобільську чи Артемівську? Думаю, навіть цього немає».

Денис Малюська зазначає, що за інформацією міністерства, адміністрації СІЗО і колоній дотримуються заходів. Тим паче, що обидві сторони – і ув’язнені, і працівники – зацікавлені в цьому задля власної безпеки.

«Наша стратегія з приводу протидії поширенню коронавірусу наступна: якщо легка форма захворювання, хворого ізольовують, але залишають в СІЗО або колонії. Якщо хвороба протікає важче, розміщуємо його в спеціальних установах. У випадку тяжкої форми – будемо відправляти до лікарень, де є спеціалізовані палати», – переконує міністр.

За його словами, аби розвантажити СІЗО, в колоніях (особливо у великих містах) створили так звані дільниці, тобто окремі приміщення, де перемістили частину тих, хто утримувався в СІЗО.

«Зокрема, Київське СІЗО розвантажили на 300 людей. Те саме – по всій Україні. Тобто до ізоляції (хворих на COVID-19, – LB.ua) ми готові. Якщо поширення хвороби буде масовим, то, звісно, виникатимуть з цим проблеми. Але можу сказати, що наша система не вирізняється із загальної ситуації по країні, в тому числі готовності медичної системи», – зауважує Малюська.

Тестів на коронавірус пенітенціарна система не закуповує. Втім, тестування проводять за потреби. «Ми – просимо, МОЗ – тестує. В Одесі, наприклад, ПЛР-тести провели 150 особам, ще планується провести близько 350», – додає він.

Одеське СIЗО
Фото: Денис Малюська / Facebook
Одеське СIЗО

Кредити на дзвінки і дострокове звільнення засуджених

Європейський комітет із запобігання катуванням, нелюдському або такому, що принижує людську гідність, поводженню або покаранню, розробив принципи, як поводитися із затриманими чи засудженими в умовах пандемії. Зокрема, рекомендує вживати будь-яких заходів для захисту їхнього життя та здоров’я, а обмеження вводити співмірними з прогнозованими наслідками поширення вірусу. Крім того, влада повинна оцінити можливість застосування альтернативних арешту способів покарання (умовно-дострокове звільнення, пробація, скорочення терміну ув’язнення) чи примусового розміщення на лікування до психлікарні.

Здебільшого, країни Європи вводять однакові заходи, аби уникнути чи мінімізувати поширення коронавірусу в закладах несвободи. Зокрема, обмежують відвідування підозрюваних (засуджених), дезінфікують приміщення, перевіряють температуру та надають засоби захисту. 

У Франції, зокрема, скорочуються прогулянки на свіжому повітрі, спортивні чи інші заняття, релігійна діяльність тощо. Натомість як компенсацію для тих, хто перебуває за гратами, безкоштовно вводять можливість дивитися телевізор, надають кредити на телефонні дзвінки – 40 євро на місяць (понад 11 годин додаткового зв’язку, 5 годин – мобільного), а також дозволяють частіше використовувати голосові повідомлення.

У Чехії в’язниці повинні бути забезпечені продуктами та іншими товарами першої необхідності. Нових в’язнів переводять на карантин на 14 днів. Участь затриманих в судах повинна відбуватися за допомогою відеоконференцій. В окремих випадках по відеозв’язку можуть залучати лікарів для отримання консультацій.

У Норвегії усі ув'язнені мусять мати односпальні ліжка. Подвійні камери або камери з кількома ліжками на період карантину не будуть використовуватися.

Фото: hrw.org

Окремі країни вживають більш радикальніші заходи і розглядають можливість дострокового звільнення певної категорії ув’язнених, щоб зменшити ризики поширення хвороби в СІЗО чи тюрмах.

Наприклад, у Франції міністр юстиції видав наказ про дострокове звільнення декількох тисяч засуджених на останніх стадіях відбування покарання.

У Фінляндії міністерство юстиції видало постанову про відстрочення виконання всіх тюремних вироків та рішень щодо неоплачених штрафів до 31 липня 2020 року. Це стосується приблизно 300-400 вироків. Проте ув'язнені, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, не входять до сфери застосування цього рішення. Таке рішення пов’язане з необхідністю гарантувати, що під час пандемії не відбудеться переповненість тюрем, а також, що в тюрмах буде достатньо місця для полегшення дотримання належних дистанцій безпеки, дотримання належного управління тюрмами, щоби уникнути будь-якій формі тортур, нелюдського або принизливого поводження тощо.

В Італії до 30 червня покарання у виді позбавлення волі окремі засуджені можуть відбувати вдома, або в державному чи приватному медичному центрі до 18 місяців. Таке право не мають особи, засуджені за участь в діяльності мафіозних організацій, тероризм, викрадення людей за викуп, міжнародний обіг наркотиків, домашнє насильство та домагання, ув'язнені, які брали участь у останніх заворушеннях у в'язницях.

Усі правопорушники, які перебувають у так званому домашньому ув'язненні, крім неповнолітніх злочинців та тих дорослих правопорушників, які мають відбути покарання до шести місяців, перебуватимуть під електронним спостереженням.

Пенітенціарний центр у Френ, Франція
Фото: LP/Philippe de Poulpiquet
Пенітенціарний центр у Френ, Франція

«Якщо коронавірус потрапить сюди (в колонію, – LB.ua), епідемію не зможе зупинити ніхто»

В установах виконання покарань України, за інформацією ДКВС, наприкінці березня – на початку квітня запровадили наступні заходи протидії коронавірусу:

  • проводиться щоденний температурний скринінг персоналу та засуджених;
  • заборонено відвідування колоній, але дозволені відеопобачення.
  • впроваджується механізм технічного забезпечення установ обладнанням, яке дозволить засудженим використовувати інтернет;
  • змінений порядок прийому посилок;
  • обмежені виїзди персоналу у відрядження, масові заходи за участі персоналу та переміщення засуджених і осіб, взятих під варту, за виключенням необхідності надання невідкладної медичної допомоги;
  • забезпечено проведення судових засідань в режимі відеоконференцій;
  • щоденне прибирання і обробка поверхонь дезінфікуючими засобами;
  • введено обов’язкову 14-денну ізоляцію новоприбулих.

Крім того, на сайті ДКВС також йдеться про допомогу звільненим з-під варти дістатися додому. А в окремих випадках засуджених тимчасово розташовують в реабілітаційних центрах.

На практиці ситуація з виконанням вищезгаданих заходів виглядає дещо по-іншому.

Олексій – ув’язнений Бучанської виправної колонії №85 для чоловіків. З 13 березня, відповідно до плану протиепідемічних заходів, тут також заборонили зустрічі з ув’язненими усім, окрім адвокатів, працівників правоохоронних органів та суду.

Каже, у перші дні карантину дійсно проводилася регулярна дезінфекція, провітрювання приміщень, а медичні працівники щодня міряли температуру ув'язненим, персоналу ДКВС та відвідувачам. А потім усе стало, як раніше.

Бучанська виправна колонія 85
Фото: facebook/Бучанська виправна колонія 85
Бучанська виправна колонія 85

«Маски в’язням не видають. Працівники колонії теж їх не носять, тільки медперсонал і то не всі, – розповідає Олексій. – Я не бачив, щоб приміщення якось особливо мили чи дезінфікували. Побачення заборонили усі, як довготривалі, так і короткі».

«У нас до їдальні ходить пів табору, усі пересікаються одне з одним, велика частина засуджених мають ВІЛ, гепатит, туберкульоз, – говорить Олексій. – Якщо коронавірус потрапить сюди, епідемію не зможе зупинити ніхто».

«Мій чоловік відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії №70 і єдине, що за карантин змінилося – це кількість обшуків. Проводять вибірково, не у всіх, на якій підставі – не пояснюють. Перевіряють камери у тому ж одязі, у якому приходять з вулиці, – розповідає дружина одного з засуджених Оксана. – Раз за карантин йому видали маску. Нещодавно його співкамернику було погано, просив забрати його до санчастини. Йому відповіли, що нічого, посидь і пройде».

Павло, який також перебуває в БВК №70 каже, що в їхній установі в’язні отримали «спецзахист» – по одній масці з бинта, складеного у два шари. Працівники колонії мають респіратори, але часто або носять їх на шиї, або взагалі знімають. Рукавичок не одягають. 

Бердичівська виправна колонії №70
Фото: esosedi.org
Бердичівська виправна колонії №70

«На початку карантину у медчастину купили безконтактний термометр, але температуру міряють лише тоді, коли сам приходиш, – каже Павло. – Людей з ізолятора, в яких підвищена температура, переводять у медчастину вибірково. Коридор раз на тиждень миють хлоркою, камери – ні. Додаткове мило і антисептики не видавали. Годувати тільки стали гірше, бо розуміють, що перевірок не буде. А так жодної різниці, що з карантином, що без нього».

Адвокат Георгій, що був на зустрічі зі своїм клієнтом в Лук’янівському СІЗО в Києві на початку запровадження карантину, каже, що «єдині заходи безпеки – це градусник».

«Але і той показав температуру 35,6⁰… Ми передали клієнту антисептиків, він просив. І все», – додає.

За інформацією правозахисного об'єднання «Синдикат Інфо», подібна ситуація й у багатьох інших колоніях. Наприклад, персонал Дніпровської установи виконання покарань №4 не забезпечений захисними та дезінфікуючими засобами, в'язням не міряють температуру, а водопостачання може бути відсутнім кілька днів. У Синельниківській виправній колонії №94 персонал використовує захисні засоби лише під час перевірок.

«Вийти теж непросто, – зазначає уже згаданий ув’язнений Бучанської виправної колонії №85 Олексій. – Наприклад, мій товариш із Харкова звільнявся, а табір знаходиться в полі. Йому дали 50 гривень на дорогу – і вперед. А електрички не ходять, добре хоч родичі допомогли виїхати, а як немає нікого, то пішки йди».

Фото: Сергей Нужненко

За даними Державної кримінально-виконавчої служби, з початку карантину було звільнено 461 особу. Ще стільки ж – повинні вийти. Щоправда, таку статистику ДКВС надавала станом на 27 березня, коли карантин був оголошений до 24 квітня.

Працівники установ виконання покарань, зазначають в службі, заздалегідь повідомляють про родичів звільнених, можуть організовувати доїзд до місця проживання (залучаючи поліцію) або тимчасово розташовуються їх в реабілітаційних центрах. 

LB.ua вдалося поспілкуватися з колишнім ув’язненим Дмитром, що вийшов зі Старобабанівської колонії №92 у Черкаській області 8 квітня. Допомогли йому облаштуватися в умовах карантину представники Всеукраїнської громадської організації «Асоціація Християнських Центрів Реабілітації». Зараз він перебуває в одному з реабілітаційних центрів у Київській області. Дмитро також підтвердив, що до його звільнення в колонії не помічав дотримання карантинних заходів. Навіть температурного режиму не було.

Що стосується судових засідань у режимі відеоконференцзв'язку, то зі статистики, яку прес-служба Державного підприємства “Інформаційні судові системи” надала на запит LB.ua, випливає, що їхня кількість зменшилась з початку карантину. До прикладу, з 14 по 20 лютого було проведено 5976 відеоконференцій із СІЗО і колоніями та судами. Натомість з 17 по 23 квітня – лише 2559.

Фото: supreme.court.gov.ua

За словами Андрія Мамалиги, на практиці заходи протидії поширенню COVID-19 у СІЗО і колоніях виконують на 25-30% у кращому випадку.

«Я би не хотів робити в цьому крайніми працівників пенітенціарної служби. Очевидно, що вони розуміють серйозність ситуації, але ці питання лежать в площині вирішення парламенту і Кабінету міністрів. Як можна виконати протиепідемічні заходи, якщо, наприклад, у Лук’янівському СІЗО перебуває на 200 більше, ніж воно розраховане. Там просто немає приміщень, які можна використовувати для ізоляції (хворих на коронавірус, – LB.ua)», – додає він.

«Якщо не можна організувати відвідувань, то це треба компенсувати, – зазначає Микола Гнатовський. – Тобто збільшити час користування телефоном, інтернетом, мати можливість відправляти і отримувати голосові повідомлення тощо. Якщо цього не зробити, погіршиться психологічна ситуація. Для людини, якій і так обмежили права, це питання ментального психічного здоров’я». 

За словами Дениса Малюськи, фінансування на забезпечення ув'язнених додатковими правами – немає. Тож окремі колонії зі свого спецфонду виділяють кошти або залучають благодійні організації для встановлення централізованого wi-fi. У такому випадку ув’язненим дозволяють користуватися власними планшетами, якщо у них немає слотів для сімкарток.

«Тоді вони можуть користуватися централізованим wi-fi, де встановлені обмеження на доступ до певних сайтів», – зазначає він.

І додає: установ із доступом до wi-fi – одиниці, але поступово це будуть впроваджувати по всій системі.

Грошей катма

За офіційними даними, на протидію поширенню коронавірусу в СІЗО, колоніях передбачено 3,6 млн грн. Планувалося закупити 98 тис 600 масок на 1,6 млн грн, 2 тис комбінезонів на 840 тис грн, 90 тис рукавичок на 234 тис грн та 3 тис літрів засобів дезінфекції на 900 тис грн.

Міністр Малюська зазначає, що щомісячна потреба системи у принаймні забезпеченні засобами захисту становить 180 млн грн.

Фото: facebook/Бучанська виправна колонія 85

«Мова не йде навіть близько про повне забезпечення. Щоб всі ходили в масках, щодня дезинфікувалися всі поверхні, потрібно 180 млн грн щомісяця. Такого забезпечення немає. Та й по лікарнях цього немає», – каже він.

За його словами, міністерство постійно моніторить статистику хворих, що перебувають в СІЗО, колоніях. Наразі вона не відрізняється від зафіксованої до пандемії коронавірусу.

Амністія і тільки амністія

Правозахисники вважають, що найбільш оптимальним способом уникнення масового захворювання у закладах несвободи було би умовно-дострокове звільнення або амністія частини ув’язнених.

На думку Андрія Мамалиги, перш за все, треба передбачити можливість звільнення хоча би 20-30 тис ув’язнених із СІЗО. «Очевидно, мова не може йти про тих, хто повторно вчинив злочин, хто підозрюється у зраді, тероризмі, сексуальних злочинах», – додає він. 

За словами Малюськи, про таку кількість звільнених наразі не йдеться. Лише минулої п’ятниці, 24 квітня, Кабінет міністрів погодив законопроєкт, що передбачає звільнення осіб, котрі не вчинили тяжкі або особливо тяжкі злочини; злочини, що не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров’я і якщо на момент амністії відбули не менше чверті строку покарання; на момент вчинення злочину були неповнолітніми; вагітних жінок; інвалідів; онкохворих тощо. 27 квітня проєкт закону був зареєстрований у Верховній Раді. 

За підрахунками міністерства, у випадку ухвалення цього проєкту будуть звільнені 3009 осіб. Та поки про його швидкий розгляд не йдеться. 

Член профільного комітету парламенту, депутат фракції «Голос» Андрій Осадчук зазначає, що депутати ще не мали можливості ознайомитися з текстом законопроєкту. А тому прогнозувати термін розгляду поки рано.

Вікторія МатолаВікторія Матола, Редакторка відділу "Право"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram