ГоловнаПолітика

Україна в умовах турбулентності: між гібридною війною і гібридним світом. Механізм малих кроків

За підсумками виступу на IX Національному експертному форумі «Україна в умовах турбулентності».

Фото: Макс Левин

Сьогодні в умовах турбулентності знаходиться не тільки Україна, але і, по суті, весь світовий простір. Світова спільнота перебуває в двоєдиному стані - між гібридним світом і гібридної війною.

Цей факт знаходить своє відображення, перш за все, в підходах до вирішення конфліктів як між суб’єктами міжнародного права, так і всередині них. Досвід на перший погляд різноманітних форм «миротворчості» (на пострадянському просторі, від Придністров’я до Карабаху) свідчить, що міжнародні структури тяжіють насамперед до варіантів «заморожування» конфліктів, переведенням протистоянь з військової «силової» в політико-дипломатичну форму.

Це свого роду «заліковування» захворювання шляхом переходу з гострої форми в хронічну фазу - рідко призводить до одужання, зате загрожує ускладненнями в майбутньому.

Ключова проблема «зовнішнього» (міжнародно-інституційного) контуру безпеки полягає в тому, що практично всі міжнародні структури, які претендують на забезпечення міжнародної безпеки, є породженням і продовженням епохи «Холодної війни» і блокового протистояння.

А тим часом сьогодні ми живемо в зовсім іншому світі: структуру і систему взаємовідносин в світі тепер слід розглядати в контексті парадигми «гібридності» - як війни, так і світу. Саме вона багато в чому визначає «горизонт мислення», в якому можливо змістовно осмислити і оцінити нинішню ситуацію, зокрема, в Україні, і перспективи її розвитку.

Ми знаходимося в ситуації, коли змінилися (мутували) традиційні загрози миру і з’явилися зовсім нові, які раніше не потрапляли в фокус уваги. Ця обставина вимагає невідкладного реформування і актуалізації існуючих систем забезпечення міжнародної та регіональної безпеки.

Важливе значення має факт ускладнення і видозміни тероризму. Проблема не тільки в тому, що терористичні організації об’єднуються, ускладнюються і вельми успішно протистоять урядовим силам правопорядку в різних країнах, захоплюючи і контролюючи цілі регіони (приклад - ІГІЛ), а й в тому, що, фактично, самі держави стають «державами-терористами», а терористичні організації - їх «зовнішніми» воєнізованими структурами, інструментами реалізації геополітичних претензій та амбіцій.

РФ - держава-терорист, що використовує технології «гібридної війни»

Російська Федерація, реалізуючи в різних регіонах світу агресивну зовнішню політику нинішнього режиму, перетворилася в таку державу: ДЕРЖАВУ-ТЕРОРИСТА. Російським керівництво підтримується політика не тільки терору, а й тероризму, як по відношенню до населення України і Сирії, так і проти власного народу.

Різноманітність методів і механізмів, які використовує РФ, шокує. Як елементи тиску на країни Заходу використовуються хакерські атаки, втручання в процес виборів, потоки біженців з Сирії, шантаж, залякування зброєю масового ураження, енергетичний тиск, маніпулятивні інформаційні технології.

Сутнісним виміром «гібридності» (в її прикладному, конфронтаційному розумінні) є поступове розмивання меж і кордонів між «військовими» і «невійськовими» складовими і вимірами, як самого протистояння, так і його контекстів.

«Гібридність» проявляється в тому, що бойові дії поєднуються з економічними, інформаційними, політико-дипломатичними ударами по супротивній стороні та її країнах-партнерах. Це створює «синергетичний» ефект, що значно перевищує за деструктивними наслідками традиційні форми ведення «оголошеної» війни.

РФ веде гібридну війну не тільки проти України, а й проти всіх демократичних країн. Небезпекою є наявність серед демократичних країн впливових «клубів друзів Путіна», які посилюються у великій кількості європейських країн.

Безпека Європи під загрозою не тільки воєн і тероризму, а й надзвичайних ситуацій різного характеру, міжнародної злочинності й т.д. Існуючі міжнародні структури (інституції) не здатні в повній мірі їм протистояти, не дивлячись на те, що ЄС набуває рис системи колективної безпеки, яка може доповнювати НАТО в європейському регіоні.

Україна - плацдарм, на якому агресор відпрацьовує військові, політичні, інформаційні технології «гібридності»

На жаль, саме Україна стала плацдармом, на якому агресор відпрацьовує свої військові, політичні та інформаційні технології. І тому саме тут, в Києві, ми повинні обговорити консолідацію наших зусиль, загальноєвропейську стратегію захисту. В ході діалогу виробити загальну політику безпеки, від якої сьогодні залежить майбутнє не тільки України, а й Європи, стабільний поступальний розвиток світової економічної системи.

Ми несемо на собі тягар гібридної війни більше чотирьох років - одна з найстрашніших в історії світових воєн тривала трохи довше ...

Ми знайшли сили і мужність дати відсіч - не маючи армії, при повністю розбалансованій економіці - відмінно підготовленому, сильному, технічно оснащеному противнику!

За даними Міністерства внутрішніх справ, на тимчасово неконтрольованій території Луганської та Донецької областей під виглядом воєнізованих формувань так званих «ДНР» і «ЛНР» діє оперативне угруповання російських окупаційних військ, до складу якого входять перший і другий армійські корпуси. Перший - Донецьк, другий, - Луганськ. Ці корпуси приписані до 8 армії Південного військового округу Збройних сил РФ і складаються з місцевого населення, найманців і кадрових військовослужбовців Збройних сил РФ. Штатна чисельність цих корпусів - 35,5 тис. осіб. В їхньому арсеналі: танків - 478, бронемашин - 848, артилерійських систем, мінометів - до 750, реактивних систем залпового вогню - 208, протитанкових засобів - 363, засобів протиповітряної оборони - 419.

У нас же навесні 14-го було лише три зброї: сила духу бійців Добробатів, самовідданість волонтерів і команда державних менеджерів, які не могли дати загинути своїй країні!

Як точно сформулювала Голда Меїр: «У нас була таємна зброя - відсутність альтернативи»! Ми зупинили ворога. Але зупинити небачену, підступну, замішану на брехні і фейках, гібридну війну - наша спільна справа!

Мінські угоди вичерпали свій миротворчий потенціал

Сьогодні найважливішим пріоритетом політики безпеки є розвиток і зміцнення сектора безпеки і оборони. Саме від боєздатності Збройних сил і ефективності діяльності правоохоронних органів багато в чому залежить майбутнє нашої держави, її суверенітет і територіальна цілісність, а значить - стабільність і безпека Європи.

Пора визнати, що Мінські угоди вичерпали свій миротворчий потенціал. Необхідно терміново виробити новий формат врегулювання конфлікту і відновлення суверенітету над тимчасово окупованими територіями.

Очевидно, настав час для вироблення нової, більш ефективної стратегії врегулювання збройного конфлікту і детального плану поетапного відновлення суверенітету і територіальної цілісності України.

Стратегія деокупації і реінтеграції окупованих територій Донбасу на основі МЕХАНІЗМУ МАЛИХ КРОКІВ як один з реальних шляхів до закінчення війни

Ми пропонуємо Стратегію деокупацію і реінтеграції окупованих територій Донбасу на основі МЕХАНІЗМУ МАЛИХ КРОКІВ.

Україна вже прямує в цьому напрямку. Я маю на увазі «Закон про деокупацію і реінтеграцію Донбасу», а також законопроект № 8068 про національну безпеку, який дозволить підвищити ефективність державної політики у сфері національної безпеки, оборони та забезпечить своєчасну та ефективну реакцію на погрози.

Однак потребується прийняття ще низки законодавчих актів, які сприяють відновленню територіальної цілісності України. У їх числі - два найважливіших закони:

- Ухвалення Закону про амністію, під дію якого потрапить більшість людей, які живуть на окупованій території і втягнених у конфлікт. Амністія не торкнеться тільки тих, хто скоїв тяжкі кримінальні або військові злочини. Амністія не торкнеться тих, в кого на «на руках кров». По відношенню до них має бути відкрито кримінальне провадження, і міра провини визначена українським Законом.

- Ухвалення Закону про колаборантів. Слід офіційно заявити, що юридично кожна людина-громадянин України наділена всіма громадянськими правами згідно з Конституцією України. А потім, використовуючи прописаний в Законі механізм, потрібно буде визначити статус цього громадянина: чи є він жертвою окупаційного режиму (таких більшість); або учасником, в силу обставин співробітничав з окупаційним режимом; або злочинцем, який вбивав наших солдатів і брав участь у репресіях проти мирного населення. Відповідно, Закон повинен визначити ступінь суспільного реагування на відповідний статус кожної людини.

Це дуже складне питання, яке стосується рівня готовності суспільства до компромісу, але його обов’язково потрібно вирішити. Таким чином з’явиться фундамент, спираючись на який переважна більшість населення тимчасово окупованих територій легітимно повернеться в правове поле України, отримає цивільні права і доступ до державних послуг. Тільки після цього стане можливим проведення на цих територіях виборів.

Не менш важливим підготовчим фактором є вивірена комунікаційна стратегія всередині України, яка пояснює людям плани наших дій! Абсолютно необхідно домогтися розуміння людей і отримати підтримку громадянського суспільства України, оскільки тільки консолідація всього українського народу і транспарентність процесів дозволить реалізувати програму в повному обсязі, включаючи непопулярні, але вкрай необхідні заходи.

Введення міжнародної миротворчої місії, визначення статусу та порядку притягнення міжнародних сил регулювання, програма міжнародного моніторингу, консультативної та ресурсної допомоги також є невід'ємним кроком в реалізації етапу деокупації і реінтеграції через «Механізм Малих Кроків».

Що, власне, являє сам механізм:

1. Вибирається і узгоджується окрема ділянка (район) окупованих територій Донбасу, на якому протиборчі військові формування відводяться за обумовлену лінію - створюється демілітаризована зона безпеки.

Оскільки неможливо знайти і ввести в Україну від 20 до 40 тисяч миротворців, які необхідні для одномоментної деокупації і реінтеграції всієї тимчасово окупованої території Донбасу, пропонується починати з окремого міста чи району (наприклад, Горлівки і / або Новоазовського району).

2. Спеціальна міжнародна миротворча місія і Державна прикордонна служба України беруть під свій контроль зазначену ділянку території і її кордони.

- вони заходять на територію певного міста чи району;

- українські прикордонники і миротворці спільно беруть під контроль кордон;

- на решті території правопорядок і законність забезпечують Національна поліція, Національна гвардія України, спільно з «блакитними касками». На самому першому етапі, можливо, із залученням добровольців-дружинників з числа місцевого населення, що представляють місцеві сільські та селищні ради;

3. В межах звільненої території силами органів юстиції України проводиться підготовка до виборчого процесу і подальшим місцевих виборів відповідно до українського законодавства.

Не важливо, хто переможе на цих виборах, принципово важливо, щоб процес йшов згідно з українським законодавством і з забезпеченням вільного волевиявлення. Навіть якщо виберуть кандидата з відверто проросійськими поглядами, в стратегічній перспективі після завершення процесів врегулювання конфлікту це питання буде збалансовано протягом найближчих років.

4. На території реінтегрованої ділянки відновлюється робота всіх державних інститутів і правоохоронних органів України.

Головне - сформувати перехідну адміністрацію, яка почне в рамках українського законодавства працювати з центральними органами державної влади в рамках процедур реінтеграції та відновлення.

5. Починається процес реінтеграції.

Перш за все - поліпшення якості життя громадян на деокупованій території (охорона здоров’я, освіта, пенсійне та інші види соціально-побутового забезпечення, фінансово-банківська сфера, створення робочих місць, зайнятість населення).

6. Проводиться процедура гуманітарного розмінування раніше окупованої території.

Зона бойових дій на Донбасі і територія навколо нього є одним з найбільш забруднених мінами і вибухонебезпечними предметами регіонів у світі. Згідно з даними ООН, площа замінованих територій в Україні становить близько 700,000 гектарів.

7. Негайно проводяться роботи з усунення техногенних і екологічних ризиків

Зона бойових дій завжди стає зоною екологічного лиха через ураження ґрунтів, місцевої флори і фауни, забруднення території. Коли ж мова йде про Донбас, слід додатково врахувати специфіку регіону, в якому розміщені численні шахти, підприємства (в тому числі хімічні), 1,200 джерел іонізуючого випромінювання. Всі вони несуть загрозу забруднення джерел питної води, епідемій, викидів і вибухів метану та інших шкідливих речовин. Екологічна катастрофа України стане екологічною катастрофою для всієї Європи! (Додаток 1)

8. Запускається термінова програма перевірки і відновлення українських документів для всіх людей, які прожили ці роки на окупованій території.

Ступінь перевірки цих людей повинна бути найвища, відповідно до спеціального механізму, щоб українські паспорти видавалися виключно українським громадянам.

9. Починається процес відновлення соціально-економічної інфраструктури: доріг, мостів, установ, підприємств.

За різними оцінками для відновлення соціально-економічної стабільності регіону знадобиться не менше 10 років і від 20 до 30 млрд. доларів США.

Оскільки в передбачуваній перспективі Україна не в змозі самостійно компенсувати збитки від військової агресії, необхідні спеціальні заходи економічної підтримки:

- законодавче закріплення механізму залучення донорів та інвесторів і надання можливості контролю витрачання коштів (Рада з розподілу коштів);

- створення агентства (фонду) відновлення Донбасу із залученням авторитетних міжнародних організацій, наприклад, на базі Інституту миру (виконавчий директор - Уільям Тейлор, колишній посол США в Україні 2006-2009)

 

Фото: Макс Левин

Стратегічні цілі АІМ:

Допомагати запобіганню, веденню та вирішенню запеклих конфліктів як між країнами, так і всередині держав;

Забезпечувати пост-конфліктну стабільність і розвиток;

Збільшувати потенціал мирного будівництва, інструментарію та інтелектуального капіталу по всьому світі;

Навчати, тренувати, забезпечувати інформацією осіб, які розробляють політику, а також тих, хто реалізовує її на місцях; студентів і громадськість.

- податкові та інші преференції для інвесторів;

- можливо, створення вільних економічних зон для відновлення економіки Донбасу.

- створення спеціального резервного фонду за участю міжнародних організацій.

10. Проводиться робота над поверненням вимушено переміщених осіб - внутрішньої міграції населення в покинуті через воєнні дії райони.

Слід врахувати, що повернення на Донбас людей, які прожили кілька років поза токсичною російською пропагандою, сприятиме відновленню довіри місцевого населення до інститутів влади України і в деякій мірі полегшить реінтеграцію.

 

11. Відновлюється участь громадян, які проживають на раніше окупованих територіях у виборах до центральних органів влади України, але не раніше, ніж через 3-5 років.

Вибори можна проводити виключно на демілітаризованій території. Вони не можуть відбуватися за відсутності необхідного безпечного оточення і дієздатних інститутів.

Поспішне проведення виборів може сприяти посиленню і відновленню конфлікту з новою силою.

Ангола, 1992 - перемога однієї сторони на виборах з відривом у 1-2% спровокувала новий конфлікт і привела до нової громадянської війни. Війна закінчилася тільки на початку 2000-х.

Вибори можна проводити, коли кордони держави знаходяться під її повним контролем або контролем міжнародних спостерігачів, в іншому випадку немає ніяких гарантій безпеки в день голосування.

У Хорватії, Боснії, Косово та Ліберії - вибори відбувалися після встановлення ефективного контролю над перетином кордону (терміни 2-5 років).

У випадку Боснії ОБСЄ під тиском західних урядів санкціонувала проведення виборів, проігнорувавши відсутність низки умов для демократичного голосування. Як наслідок, після національних виборів на провідних посадах опинилися мало зацікавлені в повній реалізації мирної угоди особи.

Найбільш адекватний часовий проміжок між припиненням вогню і проведенням виборів - 3 роки після припинення вогню. Якщо вибори проводяться раніше, ніж через 2 роки після припинення вогню у випадку молодих демократій, і менше, ніж через 1 рік – у випадку розвинених демократій, це призводить до відновлення збройного протистояння.

Цей час необхідний для забезпечення умови чесного і вільного волевиявлення і формування помірної місцевої сили, здатної створити противагу радикалам.

Крім того, цей час необхідний для повернення на раніше окуповані території біженців і вимушено переміщених осіб. Не можна позбавляти права брати участь у виборах біженців і тимчасово переміщених осіб! Потрібно дати їм можливість повернутися і освоїтися в місця раніше постійного проживання!

Зміна виборчого законодавства вимагає надання як мінімум 1 року всім учасникам виборчого процесу (комісіям, партіям, виборцям і т.п.) для ознайомлення з новими правилами і налагодження роботи.

Проведення національних виборів до Верховної Ради в раніше окупованих територіях до роззброєння, демілітаризації, відновлення контролю над кордоном, належного законодавчого та інституційного забезпечення виборів не призведе до вирішення конфлікту. Результати таких виборів не будуть визнані більшістю учасників конфлікту і, отже, весь процес буде приречений на невдачу.

Результати реалізації Плану деокупації і реінтеграції окупованих територій

В результаті реалізації Плану на звільненій території відновлюється системна робота органів влади, підвищується якість життя людей, забезпечується безпека і правопорядок, нормалізуються всі процеси життєдіяльності. В змучені війною міста і села приходить нормальна мирне життя.

Потім проект масштабується на сусідні райони. При цьому, кожен наступний етап деокупації і реінтеграції буде проходити легше, оскільки місцеві жителі звільнених міст і сіл стануть «агентами впливу», прикладом і зразком для сусідів.

Таким чином можна очікувати, що процес деокупації і реінтеграції буде йти з наростаючою інтенсивністю і буде більш ефективним і менш ресурсозатратним, ніж одномоментна операція на всій тимчасово окупованій території України.

МВС і підконтрольні ЦОВВ - ключові суб’єкти звільнення територій Донбасу і відновлення контролю над державним кордоном УкраїниМи розуміємо, що звільнення території Донбасу та відновлення контролю над східним кордоном буде поліцейською операцією із залученням миротворчих сил, а не військовою. Сили МВС - поліція, Нацгвардія, прикордонна служба, служба з надзвичайних ситуацій та Міграційна служба готуються до цього варіанту - кожна наша служба вже розробляє Стратегію реінтеграції цих територій за своїм напрямом. Як тільки війна піде з цієї землі - наші служби будуть готові негайно приступити до виконання своїх функцій з урахуванням особливостей ситуації.

І саме наші поліція, Нацгвардія, міграційна служба, сервісні центри - будуть для них носіями ідеології і позитивних змін, які відбулися в Україні за той час, поки ці території були від нас відірвані. Ми повинні показати позитивні зміни, повинні принести на цю землю мир, безпеку, відкриту доброзичливу європейську Україну! І це - теж наша спільна турбота! Давайте разом виробимо цей план - і світ стане більш гармонійним, здатним до розвитку і економічного благополуччя!

МВС і її структури (НП, НГ, ПС, НС) можна вважати ключовими інструментами і механізмами реалізації цього плану, поставити в фарватер забезпечення гри на випередження, яку ми можемо протиставити стратегіям «гібридної війни», яка дедалі більш комбіновано ведеться проти України.

Нам тут відводиться особлива роль активного суб’єкта протидії «гібридної війни» і про-активного гаранта соціальної стабільності.

Україні потрібно повернути територіальну цілісність і суверенітет над окупованими територіями Криму та Донбасу. І не шляхом умиротворення агресора, а шляхом низки поступальних кроків і розумних компромісів.

Ми повернемо не територію - ми повернемо людей! Ці люди травмовані російською пропагандою і бандитським режимом, тому дуже багато залежить від того, в яку державу вони повернуться, яку державу вони побачать.

Після гібридної війни настане гібридний світ - треба готуватися відповісти на виклики  Немає сумніву, що «гібридна війна» рано чи пізно закінчиться. Однак уже породжені й майбутні проблеми, що воно створить, нікуди не зникнуть. Швидше навпаки - вони увійдуть в якості значущих складових в специфічний феномен «гібридного світу», на виклики якого - маніпулятивні інформаційні технології, хакерство, економічний шантаж, тероризм в самих різних проявах - доведеться навчитися відповідати як Україні, так і світовій спільноті. Світ змінився назавжди.

Тому стратегічне завдання - в умовах триваючої «гібридної війни» готуватися до «гібридного світу», що наближається, розширюючи рамки від усвідомлення проблеми до розробки нових дієвих механізмів превенції.

Як писали брати Стругацькі у своєму романі «Бридкі лебеді» (1967), «майбутнє - це ретельно знешкоджене сьогодення». Саме під таке майбутнє і повинна сьогодні вибудовуватися система безпеки в її глобальному вимірі.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter