ГоловнаПолітика

ДУРНЯ ТИЖНЯ: хакери КНДР, план Саакашвілі та лінія Шабуніна

Про таємного ракетного порохобота, антикорупцію середньої тяжкості, Саакашвілі в дверях, капеланів Перуна та паперово-футбольну безпеку — в традиційному п'ятничному огляді найдурнуватіших подій тижня, що минає.

Чорним ринком по Білому дому

Тиждень почався з тривожних звісток з-за океану: газета The New York Times із посиланням на слова експерта Майкла Еллемана повідомила, що північнокорейські ракети могли нарешті навчитися літати завдяки купівлі на чорному ринку двигунів українського заводу “Південмаш”. Авжеж, таке визнання українських технологічних здобутків могло би нам лише полестити — бо ж далеко не кожному дано вдало підняти в повітря й донести куди треба такий металобрухт, як північнокорейські ракети. Але з огляду на те, що Північна Корея — це все-таки Північна Корея, радості від такого визнання для України було би небагато, а от міжнародних проблем, насамперед у стосунках із США, — значно більше.

Фото: EPA/UPG

На щастя, імідж таємної Імперії Зла, яка не просто втручається в вибори президента Штатів, а ще й підносить Кім Чен Ину снаряди для бомбардування острова Гуам, доволі швидко розсипався, бо виявилося, що “Південмаш” подібних двигунів уже багато років не виробляє, і навіть невірно процитований NYT експерт насправді не надто вірить у нашу причетність до вибриків КНДР. Та на цьому провокації ворогів не припинилися: наступною жертвою стала Юлія Тимошенко.

У вівторок партія “Батьківщина” оголосила, що таємничі опоненти зламали Facebook-сторінку Юлії Володимирівни — і саме тому ця сторінка весь понеділок таврувала та звинувачувала “злочинців” Порошенка та Гройсмана в катастрофічній змові з КНДР. Насправді ж Юлія Тимошенко ніколи не вірила в антиукраїнські звинувачення й гадки не мала використовувати їх для противладної агітації, наголосила її партія й підсумувала: “Ця провокація в черговий раз доводить, що немає межі технологіям, які використовують проти "Батьківщини" наші опоненти”.

Фото: 24tv.ua

От після цієї заяви на душі стало чи не тривожніше, ніж після статті “Нью-Йорк Таймс”. Хто ж ті підлі та всесилі опоненти, які можуть так легко запускати подібні провокації?! Чого від них чекати надалі? У нас поки є лише дві версії. Перша — що ФБ-сторінка Юлії Володимирівни і є тим самим “чужим акаунтом”, під яким, за словами Романа Безсмертного, і заходить у Фейсбук, сидить там цілодобово та дискутує в коментах президент Петро Порошенко. Та найстрашніше в тому, що версія “Юлія Тимошенко” — фейсбучний порохобот” — це ще менше зло. Бо якщо виявиться, що паролі від акаунту лідерки “Батьківщини” продали на чорному ринку північним корейцям, то Юлії Володимирівні треба вже зараз просити Цукерберга якнайшвидше забанити її сторінку — поки та від її імені не пообіцяла Трампові особисто розбомбити острів Гуам...

Удар Віталія

Голові Центру Протидії Корупції Віталію Шабуніну таки не зійшов з тренованих рук красивий удар у пику “відеоблогеру” Всеволоду Філімоненку у відповідь чи то на питання про АТО, чи то на образу в бік колеги Шабуніна Олександри Устінової. У середу “Вітальці-боксеру” вручили підозру в завданні тілесних ушкоджень середньої тяжкості й навіть обрали запобіжний захід у суді — відпустили під особисте зобов'язання. Попервах антикорупціонеразбиралися підозрювати в перешкоджанні дільності журналіста, але Віталій так затято повторював, що “вдарив не журналіста, а провокатора”, що Національна поліція з ним вирішила погодитися. А оскільки статті “перешкоджання діяльності провокатора” в Кримінальному кодексі України немає, то судитимуть тепер Віталія за банальною хуліганською статтею.

Фото: Сергей Нужненко

Це, звісно, не таке суворе звинувачення, як злочин проти свободи слова, і карають за нього відчутно легше, але все одно можна вигребти добряче — навіть попри те, що “ушкодження середньої тяжкості” в Філімоненка чомусь зафіксовано на лівому боці обличчя, хоча бив його Шабунін по правому (може, в того релігійні переконання такі: “якщо тебе вдарили по правій щоці — зніми побої з лівої”). Ну що ж — ніхто Шабуніну не винен, що він не просто прилюдно вдарив провокатора (можна було б і здогадатися, що той для того й провокує, щоби потім фіксувати побої), не просто не додумався першим побігти на експертизу фікусвати ушкодження від провокаторського газового балончика, а ще й вирішив чомусь доводити, що той — не журналіст.

Бо якщо людина не журналіст — це аж ніяк не ідульгенція для того, хто цю людину по пиці вперіщить. Тому якщо Шабунін таки справді, як і личить українському політикові, хоче уникнути справедливого покарання, то йому варто посилити своб лінію захисту: оголосити, що Філімоненко — не просто не журналіст, а ще й корупціонер, який злочинно купив собі посвідчення журналіста в якійсь корумпованій редакції! І тоді картинка постане геть інша: полум'яний антикорупціонер Віталій Шабунін, побачивши, що якийсь корупціонер злочинно називає себе журналістом (та ще й явно виконує чиєсь корупційне замовлення!), просто не міг втриматися, аби не запобігти вчиненню злочину просто під Дніпровським військкоматом! А якщо ти запобігаєш вчиненню злочину, то тобі не те що в пику злочинцеві затопити можна, а й навіть стегно йому прострелити — он нардеп Сергій Пашинський не дасть збрехати!

І тоді тобі точно нічого за це не буде. Якщо, звісно, провокатор Філімоненко не спроможеться в суді довести, що з Шабуніна такий самий антикорупціонер, як і з самого Фіілімоненка — журналіст...

План Саакашвілі, прямий мов двері

Позбавлений українського громадянства екс-губернатор Одещини Міхеїл Саакашвілі оголосив час і місце свого повернення в Україну. "Я повернуся в Україну. Я приїду 10 вересня з Польщі через пункт пропуску "Краковець", — повідомив він під час трансляції в ФБ та наголосив, що планує зробити це у “виключно законний спосіб”.

Фото: EPA/UPG

Прямо скажемо, доволі дивний метод пробратися в країну, яка тебе офіційно до себе не впускає: хочеш це справді зробити — прокрадись тишком-нишком, не привертаючи уваги, раптом і справді десь на якомусь захланному пункті пропуску трапиться якийсь неуважний прикордонник, який геть не впізнає твою фізію й забуде пробити документи по базі. А так, коли вся прикордонна служба знає, де й коли, шансів — нуль! Бо до 10 вересня на пункті пропуску Краковець гарантовано виростуть антиміхеїлові вишки з кулеметами, вириється антиніколозовичевий рівчак, а може, навіть Арсеній Яценюк на особисте прохання Арсена Авакова власноруч змайструє кілометр антисаакашвілевої стіни.

Можна було би припустити, що пан Саакашвілі насправді готує хитрий маневр — і поки вся міць прикордонної машини чекатиме його в Краковці, спокійно пройде через знелюднілий пункт пропуску Гоптівка на кордоні з Росією. Але ж ми всі знаємо, що Міхеїл Ніколозович прямий мов двері й на такі хитрощі ніколи не піде — хіба може вдаватися до хитрощів людина, язик якої всі ці хитрощі сам пробазікає ворогам у прямому ефірі через півгодини після того, як хитрий план буде розроблено?! Авжеж, ні! Тому можна не сумніватися, що вигнанець каже святу правду: саме 10 вересня й саме Краковець.

Але в тому-то й річ, що прямий мов двері план Саакашвілі має реальні шанси на втілення! Дивіться самі: 10 вересня — це неділя, день, коли українці вертаються через кордон із поїздок по Європі. Черги на кордоні й так можуть бути немаленькі. А уявляєте, на що вони перетворяться, якщо прикордонники почнуть прискіпливо не те що перевіряти кожен багажник, а й зазирати до кожної дамської сумочки — а чи не сховався там контрабандний Саакашвілі?! Між тим прямий мов двері Саакашвілі спокійно собі приїде на пункт пропуску, прилаштується в хвіст черги й почне чекати: годину, другу, третю... І коли вже годинник проб'є 00.00 за київським часом, вся українська прикордонна машина зітхне з полегшенням: таки не приїхав Міхо — може, захворів, може, з Польщі видворили, може, ще щось... Відбій тривоги! Бо ж в Україні кожен прикордонник знає, що Саакашвілі прямий мов двері, і якщо сказав, що 10-го, то 11-го вже можна не чекати. І засиплеться рівчак, і складуться вишки, і навіть свою непрохідну стіну пан Арсеній згорне в рулончик та віднесе собі в клуню (бо ж навіщо Україні стіна на кордоні з нашим стратегічним партнером Польщею?). Аж тут, матюкаючись через черги, з якими він колись так боровся в центрах надання послуг, Міхеїл Ніколозович нарешті дістанеться пункту пропуску й спокійно пройде до України!

І спробуй тоді його знову вижени...

Перун, зіга та нормальність

Керівництво Національної гвардії прокоментувало відео полку “Азов”, на якому військовослужбовці споруджують у Маріуполі статую давньослов'янського бога Перуна та здіймають до неї руки в молитві, не забуваючи при цьому ще й кидати зігулечки. За словами заступника командувача НГУ з роботи з особовим складом генерал-майора Ярослава Сподара, такі дії не мають масового поширення серед військових полку. "Там немає ніякого масового поклоніння ідолам і видовбування з дерева статуй Перуна тощо. Інша річ, що "азовці" цікавляться історією — це нормально. Можливо, у них інші погляди на націонал-соціалістичні рухи в Німеччині — це теж нормально", — пояснив Сподар.

Фото: azov.press

Для чого керівництво Нацгвардії почало заспокоювати громадськість “немасовим характером” язичництва — незрозуміло. Адже перед тим Сподар цілком слушно зазначив, що “У нас у Конституції є така стаття, називається "Свобода віросповідання"”. І з точки зору цієї свободи віросповідання дерев'яний Перун для світської держави України нічим не гірший за Ісуса Христа, Джа чи Будду. А з точки зору нормативних документів МВС жерці Перуна в війську нічим не гірші за, скажімо, капеланів УПЦ Кивського патріархату, а за священиків Московського патріархату навіть кращі, бо духовний центр у них не на території країни-агресора, а відтак і проповідувати їм, як попам МП, серед військовослужбовців ніхто не забороняє.

Та й, урешті-решт, коли бійці “Азова” здіймають до дерев'яного Перуна обидві руки — це значно краще працює на імідж Національної гвадії, ніж коли вони здіймають одну. Бо принаймні тоді керівництву Національної гвардії не доведеться переконувати суспільству, що “мати інші погляди на націонал-соціалістичні рухи в Німеччині — це нормально”.

Сила паперу

Чи могли ще кілька років тому вболівальники футбольного клубу “Іллічівець” навіть уявити, що звичайний домашній матч їхньої команди в Маріуполі стане подією геополітичного масштабу під персональним контролем місії ОБСЄ? Питання, звісно, провокативне — бо й у те, що місто захоплять озброєні послідовники Ілліча, а через три роки того Ілліча нарешті викинуть із назви клубу, теж кілька років тому мало би хто повірив. Утім, київському “Динамо” напередодні виїзного матчу з ФК “Маріуполь” усе-таки вдалося здивувати навіть тих, хто за роки війни звик до всього.

Зрозуміти побоювання президента Ігоря Суркіса за безпеку футболістів (та й самого президента Ігоря Суркіса) неважко — все-таки, коли лінія фронту проходить за 20 кілометрів від міста, трапитися може що завгодно. Значно важче було зрозуміти інше — вимоги керівництва “Динамо”, із виконанням яких воно ув'язало можливість свого візиту до прифронтового Маріуполя. Ігор Суркіс не вимагав перенесення лінії фронту на 50 кілометрів східніше чи перенесення самого Маріуполя кудись в Австралію (хоча в країні, яка перебуває в стані війни, й це не давало би стовідсоткового захисту від можливих “бомб в автобус”). Ігоря Суркіса не заспокоїли публічні клятви міністра внутрішніх справ Авакова МВС і навіть обіцянка місії ОБСЄ відвідати майбутній матч. Ігор Суркіс зажадав... письмових гарантій!

Фото: Макс Требухов

Яким чином офіційний папірець може забезпечити те, що, на думку Суркіса, не здатні забезпечити Збройні сили України, МВС, ОБСЄ? А хрін його знає. Бо єдина вартість цього папірця в разі, якщо, не дай боже, щось станеться, — в тому, що можна гнівно кинути його в обличчя авторів зі словами “Ви ж підписали!”

Всю цю кількатижневу історію з рішучою й безкомпромісною вимогою “письмових гарантій” можна було би пояснити бажанням “Динамо” зберегти добру міну при поганій грі (і “погана гра” — це не лише про результати команди на футбольному полі). Якби не дивовижна дія цього самого папірця, який учора нарешті видало динамівцям МВС. Бо не минуло й дня після надання “письмових гарантій”, як ватажок донецьких терористів Олександр Захарченко офіційно заявив, що “віддав наказ повністю припинити вогонь на південному фронті” в день матчу “Маруіполя” та “Динамо”! І от сиди тепер і думай над силою публічної бюрократії. Може, Ігор Суркіс був правий? Може, якщо МВС видасть письмові гарантії безпеки всім мешканцям Маріуполя, Авдіївки чи Мар'їнки, терористи взагалі припинять обстрілювати Україну? А якщо пообіцяти безпеку Донецьку та Луганську, то й усе ОРДЛО з наших земель нарешті додому забереться?

Юрко КосминаЮрко Космина, політичний оглядач LB.ua
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter