31 березня на своїй сторінці в Facebook ви написали, що «мета результатів конкурсу до адміністративної палати Верховного Суду - зірвати конкурс і зупинити судову реформу». Чим зумовлена така заява?
Впродовж останнього тижня після оголошення результатів конкурсу я з’ясовував деталі процесу перевірки практичних робіт конкурсантів (написання судового рішення).
Роботи кандидатів до Верховного Суду оцінювали члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Вони прийняли рішення, що кожну палату (а у Верховному суді їх буде чотири: адміністративна, господарська, кримінальна і цивільна) перевірятиме група з трьох-чотирьох осіб зі складу конкурсної комісії. Між іншим, кваліфікованого члена ВККС, суддю Вищого адміністративного суду України Володимира Бутенка, чомусь перевели до групи, котра перевіряла роботи конкурсантів господарської палати.
До трійки, котра перевіряла роботи учасників конкурсу до адміністративної палати, увійшов Юрій Тітов. Як виявилось згодом, він – кум Сергія Ківалова, який, нагадаю, був керівником профільного комітету парламенту щодо судової системи за часів Януковича. Більш того, Тітов є членом наглядової ради Одеської юридичної академії Ківалова. До складу цієї трійки увійшли також Тетяна Весельська та Андрій Василенко.
У Весельської, наскільки знаю, закінчуються повноваження члена ВККС наступного року.
Так. До обрання членом ВККС вона була суддею Вищого адміністративного суду України, який ліквідовується в процесі судової реформи. Читайте між рядків…
Група членів ВККС, котра перевіряла роботи конкурсантів до адмінпалати, застосувала власну методику оцінки робіт, яка кардинально відрізнялася від тієї, що мали бути застосована в решті палат. Відрізнялася – це м’яко кажучи. Фактично та методика суперечила правилам і вимогам, котрі ВККС озвучила на стадії підготовки до проведення другого етапу конкурсу.
Метою написання рішення суду мала бути перевірка вміння формувати мотиваційну частину судового рішення, способу мислення конкурсанта і застосування ним знань в галузі права. І на цьому неодноразово наголошувала ВККС. Оцінюватися мало не так саме рішення, як шляхи його досягнення і обґрунтування. ВККС заздалегідь визнавала неможливість написання повноцінного судового рішення, зважаючи, зокрема, на обмежений час – п’ять годин, з яких більше години потрібно на ознайомлення зі справою. Крім того, було заборонено користуватися судової практикою, рішеннями Конституційного Суду і Європейського суду з прав людини. Все це не давало повноцінно оперувати усіма необхідними інструментами для прийняття рішення по суті справи.
Однак, вищезгадана трійка членів ВККС оцінювала роботи за правильністю/неправильністю вирішення справи по суті. Такий висновок я зміг зробити, поспілкувавшись з певної кількістю конкурсантів та отримавши інсайдерську інформацію із ВККС. Знову ж таки, щоб таким чином оцінювати роботи, Тітов, Весельська і Василенко, очевидно, повинні були визначити єдине правильне рішення в конкретному прикладі. Тобто повинні були збиратися і радитися з цього приводу. А це прямо суперечить ідеї оцінювання робіт кожним членом ВККС окремо, в анонімному режимі. Вони також вирішили, що роботи, котрі не відповідають їх правильному рішенню, втрачають половину балів (зі 120).
Таким чином, з конкурсу до адмінпалати Верховного Суду вибув 31 кандидат.
Коли подивитись на список осіб, котрі вибули, можна побачити, що серед них є ґуру в адміністративному судочинстві. Рішення декого із них пройшли перевірку Верховним Судом. Зокрема, Михайло Смокович, суддя Вищого адміністративного суду України. Донедавна виконував обов’язки голови ВАСУ. У нього – сотні, а може й тисячі бездоганних судових рішень, чимало монографій. На нього орієнтується не лише вертикаль адмінсудів, а й колеги у Вищому спеціалізованому адмінсуді. Євгенія Усенко – суддя Вищого адміністративного суду з 30-річним досвідом. Вона – фахівець в податковому праві. А модульна справа, котра була в наших завданнях, стосувалась в тому числі податкового права. Згідно з офіційними результатами, Усенко набрала 40,5 балів!
Варто зауважити, що на відміну від інших палат в адміністративній палаті щодо модельної справи, яку конкурсанти розглядали під час практичного завдання, Верховний Суд не приймав жодного рішення. Тобто немає певного зразка для оцінювання робіт конкурсантів.
Чому група членів ВККС, за вашими словами, по-своєму оцінювала учасників конкурсу до Верховного Суду?
Такими діями, очевидно, вони мали завдання спровокувати конкурсантів на подачу судових позовів, аби довести несправедливість оцінки їх робіт. Думаю, мав піднятися шум, ґвалт, виступи з парламентської трибуни. Скоріше за все, хтось подав би скаргу до Вищого адмінсуду про порушення конкурсної процедури…
…Куди нещодавно повернувся Олександр Нечитайло, якого переобрали головою суду.
Співпадіння? Не думаю (посміхається – ред.). Навіщо пану Нечитайлу повертатися у ВАСУ за місяць до того, як суд припинить своє існування? Він же сам написав заяву про відставку (у червні минулого року)…
План «реваншистів» (представників колишньої влади – ред.) полягав у тому, аби зупинити конкурс до Верховного Суду. Строк його проведення визначений у законодавстві і становить півроку. Отже, оголосити новий конкурс було б неможливо.
Такого безладу лише чекає Конституційний Суд, до складу якого й досі входить п’ятеро суддів, котрі вчинили конституційний переворот на користь Януковича. Нагадаю також, що нинішній склад Верховного Суду звернувся до КС (у жовтні 2016 року – ред.) для визнання неконституційною судову реформу щодо ліквідації Верховного Суду і вищих спеціалізованих судів.
Тому я закликаю тих конкурсантів, котрі вибули з конкурсу, не подавати позови до суду і не підігрувати тим, хто хоче зірвати формування нового Верховного Суду.
Мене, до речі, заздалегідь морально готували до емоційної реакції на свій результат конкурсу.
Що ви маєте на увазі?
Не буду вдаватися в деталі. Скажу лише, що були розмови щодо окремих принципових голосувань в парламенті… Мабуть, мав би розцінити це (низький результат на конкурсі – ред.) як політичну помсту.
Моя реакція й справді була спочатку досить емоційною, коли я побачив результати. Та я вирішив розібратися в ситуації.
Кому вигідно зірвати конкурс?
Тим, хто хоче залишити старих суддів на своїх посадах. А також тим, хто хоче нанести удар по владі і державі в цілому. Судова реформа – це персональне досягнення і президента, і парламенту, і влади в цілому. Перемога судової реформи – це обіцянка влади. А поразка може стати контрольною "кулею в лоба" (посміхається – ред.).
Ви закликаєте не подавати судові позови і водночас називаєте людей, котрі вибули з конкурсу, але є досить професійними в галузі права…
Так, я розумію, що багатьом з них по-людськи дуже не приємно бути несправедливо оціненими.
На законодавчому рівні ми (парламент – ред.) виправимо недоліки проведення цього конкурсу і забезпечимо більшу його прозорість.
ВККС уже провела роботу над помилками. Вочевидь для комісії цей інцидент з Вищою адміністративною палатою став дуже серйозним викликом. І вони прийняли рішення допустити додатково до подальшої участі в конкурсі ще 44 кандидатів. Громадські організації їх серйозно критикують за це рішення. Хоча в ситуації, коли троє членів ВККС взяли на себе право самостійно визначати правила допуску кандидатів, - це хоч і не ідеальне, але єдине можливе рішення. Дуже багато достойних кандидатів, повторюсь, було «зрізано» такими діями трьох членів ВККС, деякі – з сумнівною біографією – навпаки отримали серйозну перевагу. Тож чим більше кандидатів буде допущено до перевірки на доброчесність, тим кращим буде результат конкурсу.
Ви зазначили, що маєте намір ініціювати внесення змін до законодавства.
Для того, щоб дати гідну і справедливу оцінку ситуації, котра трапилась (щодо перевірки робіт учасників конкурсу до Вищої адмінпалати – ред.), треба оприлюднити роботи конкурсантів, а також методику, за якою вони оцінювалися.
Якщо буде доведено факт того, що окремі члени ВККС використовували власну методику, вирішуючи, кому бути суддею Верховного Суду, а кому ні, - це порушення законодавства. Ці особи повинні понести відповідальність.
Однак, ВККС відмовилася оприлюднювати роботи, аргументуючи це тим, що можуть послідувати певні публічні маніпуляції перед співбесідою кандидатів. Гаразд. Але одразу після співбесіди роботи повинні бути відкритими.
На випадок, якщо ВККС не захоче відкривати роботи ані зараз, ані після співбесіди, я внесу на цьому тижні законопроект, яким буде передбачено гарантії прозорості конкурсних процедур, а саме: оприлюднення персональних результатів тестів і практичних завдань конкурсантів. Це стосуватиметься, як того конкурсу до Верховного Суду, який відбувається зараз, так і майбутніх. Аби той, хто перевірятиме роботи, знав, що його також перевірятимуть після завершення конкурсу. Це дисциплінуватиме членів конкурсної комісії, щоб вони використовували загальні методики і уникати суб’єктивного фактору.
Переконаний, що подібну процедуру потрібно започаткувати щодо всіх конкурсів на державну службу. Хоча маю намір подати два різних законопроекти (щодо Верховного суду і державної служби), щоб не ускладнювати їх прийняття в парламенті.
Сподіваюсь, до наступного добору до Верховного Суду, ці правки стануть частиною законодавства. Таким чином, ми дамо можливість тим, хто вважає, що його сьогодні оцінили несправедливо, реабілітуватись і брати участь у наступних етапах конкурсу за більш прозорими правилами.
Чи поставить під сумнів легітимність формування Верховного Суду ситуація щодо оцінювання конкурсантів адмінпалати?
Якщо ми будемо керуватися холодним розумом, проведемо серйозну роботу над помилками, то ні. Повторюсь, ВККС частково виправила цю ситуацію. Звичайно, «врятувати» всіх достойних кандидатів не вдалося, але це краще, ніж зрив судової реформи.
Вочевидь такої моєї реакції не очікували ті, хто організовував цю диверсію. Їх план був у тому, щоб я почав критикувати конкурс і позиватися до суду. Та я взяв участь в цьому конкурсі не для того, щоб просто стати суддею Верховного Суду. Я хотів відчути зсередини всі проблеми її реалізації, оскільки ззовні отримати таку інформацію неможливо.
Те, що під час запуску реформи виникне чимало проблем, було очевидно. Як і те, що в Україні залишаються противники змін в судовій системі.
Попереду – конкурси до апеляційний судів, де боротьба буде більш жорсткою, ніж до Верховного. А увага суспільства, очевидно, меншою. Тому варто на нинішньому етапі заповнити всі законодавчі прогалини, щоб уникнути маніпуляцій у майбутньому.