ГоловнаПолітика

Дмитро Шимків: "Результати від проведених реформ з’являються на 6-7 рік після їх запуску"

«Ні одна країна світу не проводить реформи в таких екстремальних умовах», – під таким лозунгом Дмитро Шимків, секретар Національної ради реформ, заступник глави Адміністрації Президента, звітував про стан українських реформ перед делегатами ОБСЄ у Відні 24 березня.

Окрім виступу Шимківа на заході презентували реформу судової системи (виступав заступник глави АП Олексій Філатов), в тому числі йшлося про конкурс до Верховного Суду (презентував голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів Сергій Козьяков) та зміни повноважень Конституційного Суду (розповідав суддя КС Станіслав Шевчук).

Захід був ініційований українським офісом ОБСЄ і зібрав 33 делегації, 16 з яких – на рівні послів ОБСЄ. Найбільшими були делегації США (троє представників) і Росії (четверо). Щоправда, останні після виступу Шимківа покинули зал засідань, не дочекавшись презентації судової реформи.

За словами Дмитра Шимківа, під час його виступу вони жартували між собою, однак, сміх закінчився, коли мова зайшла про російську зброю на Донбасі України та окупацію Криму.

LB.ua запитав Дмитра Шимківа в кулуарах заходу, зокрема, чи легше за кордоном розповідати про реформи, ніж в Україні.

Фото: Виктория Матола

Ви побачили зацікавленість представників делегацій ОБСЄ в інформації, яку презентували щодо реформ в Україні? Під час другої панелі їхні ряди помітно порідшали.

Розумієте, друга панель стосувалась судової реформи. У її деталі хочуть заглиблюватися, як правило, лише фахівці. При чому це типово як для України, так і за кордоном. До речі, фахівці досить позитивно відзначають роботу Олексія Філатова і його команди щодо судової реформи. Це дуже клопітка і складна робота. У багатьох країнах судова система трансформовувалась впродовж десятків років. Тому залишилось (під час презентації судової реформи – LB.ua) певне коло осіб, котрим цікаво, як відбувалися зміни до Конституції, як проходить відбір суддів до Верховного Суду тощо. І те, що Україна це показує, – дуже добре.

Взагалі ОБСЄ є дуже важливою інституцією, оскільки по-перше, забезпечує security mission, в тому числі фіксацію порушень Мінських угод, підтримує чимало ініціатив щодо реформ в Україні. Два роки тому я був тут і розповідав про наші плани, про перші кроки. Зараз я показував, що зроблено в усіх напрямках.

Дуже часто, коли спостерігаємо за подіями реформування, бачимо так би мовити точкові спалахи – певні рішення в тій чи іншій сфері. Коли збираємо це докупи і показуємо системність роботи (зауважте, за дуже короткий як для реформ термін) – це вражає наших європейських колег. Чимало країн не мали подібного досвіду. У них була краща ситуація в різних напрямках, кращі обставини для змін. Такого занепаду по багатьох напрямках, як в Україні, у них не було. Тому позитивно сприймаються ті зміни, які відбуваються в Україні.

Якби ви представили таку ж презентацію, яку показували делегатам ОБСЄ, в Україні, громадськість, думаю, знайшла би чимало недоліків в тій чи іншій реформі. Виходить в Україні реформи цінують менше, ніж за кордоном?

Чому ж. В Україні фахівці також позитивно оцінюють ті чи інші питання трансформації. Що стосується пересічного громадянина, то йому складно оцінити: знаковою є певна подія чи ні. Більшість громадян України оцінює проведенні зміни через власне благополуччя: роботу, зарплату, рівень інфраструктури, безпеку тощо. Однак, коли руйнувалася українська державність, руйнувалися інституції, котрі були наріжними каменями для розбудови суспільства. Сьогодні мусимо відбудовувати ці інституції: судову, економічну, антикорупційну, військову. В інших країнах вони існували або еволюціонували, в Україні – деградували.

Суспільство не завжди зважає на ці фактори. А міжнародні фахові інституції, котрі працюють з різними країнами, бачать позитивні зрушення. Вони можуть порівняти умовно країну А і країну В, співставити їхні рішення і результати. В більшості випадків результати від проведених реформ з’являються на 6-7 рік після її запуску. Я би хотів швидше, але на жаль, так не буває. Іноземні фахівці це розуміють, вони знають, який цей процес зсередини. Якщо запитати пересічних громадян, то вони будуть оцінювати нашу діяльність з новин. Тому такі майданчики (як в ОБСЄ – LB.ua) важливі, оскільки саме тут приймають рішення про підтримку тієї чи іншої країни. Як правило, вони підтримують успішні країни. Коли в країні існують серйозні проблеми, але зроблено чимало кроків для їх усунення, - ми не дарма витрачаємо свою енергію. Важливо показувати нашу діяльність… Хоч росіянам це дуже неприємно.

До речі, російська делегація вийшла після вашого виступу.

Вони спеціально прийшли, як і минулого разу (у 2015 році – LB.ua). Спочатку були «хі-хі, ха-ха»… Але коли я почав говорити про присутність російської зброї на території України, то «хі-хі, ха-ха» закінчилися.

Ви бачили їхню реакцію?

Так. Але сам я не реагував… Розумієте, питання поведінки в такому середовищі – дуже важливе. ОБСЄ приймає рішення консенсусно, а росіяни або не голосують, або блокують рішення взагалі. Тому не варто провокувати певних конфліктних ситуацій, треба проявляти більше дипломатії і обережно оперувати таким поняттям як «агресор», наприклад. Нам (Україні – LB.ua) потрібна підтримка у багатьох питаннях. Хоча в окремих моментах я чітко відокремив, хто є хто.

Фото: Виктория Матола

В інтерв’ю для LB.ua ви називали по три міністерства Кабміну Арсенія Яценюка, котрі, на вашу думку, найкраще і найгірше справляються з реформами. Охарактеризуйте, будь ласка, за аналогією нинішній Кабмін.

Моя політична мудрість збільшується, а емоційність – зменшується (посміхається – LB.ua). Справа в тому, що не одне міністерство робить реформи. До цього процесу долучається парламент, інші інституції. І давати оцінку, хто – швидший, хто – кращий, – не правильно. Не люблю зараз давати оцінки, тим більше, я – в політичному процесі.

Ви були проти зміни уряду Яценюка.

Там було багато друзів (посміхається – LB.ua).

Як би оцінили уряд Володимира Гройсмана?

Звісно, взаємодія Кабінету Міністрів Гройсмана з парламентом сильніша, тому що дуже багато людей в цьому уряді – політики. Це – важливо, тому що треба приймати закони і спілкуватись з парламентом. Володимир Борисович (Гройсман – LB.ua) розуміє, що треба приділяти увагу депутатам. Чимало кроків, зроблених цим урядом, є реформаторськими…

Наприклад.

Бюджетний процес, який проводив уряд, ініціативи щодо медичної реформи під керівництвом Уляни Супрун, дерегуляційні ініціативи в Міністерстві економіки, проект Solar Power (сонячних батарей – LB.ua) в Чорнобильській зоні від Міністерства екології, концепція середньої освіти від Лілії Гриневич, інфраструктурні проекти Омеляна тощо. Не варто забувати і такі комплексні реформи, як реформа децентралізації, яку проводить Мінрегіон. Ми завжди чекаємо миттєвих результатів, а такі реформи потребують часу.

У Кабміні Гройсмана присутня посада Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Ви критикували створення такої окремої структури.

Я не критикував, в мене була дискусія… Запуск будь-якого міністерства – дуже складний процес. Як правило, він триває до року в середньому. Наприклад, НАБУ – рік, НАЗК – більше року. Тобто, створюючи інституцію, ми не вирішуємо ту чи іншу проблему одразу. Виходячи зі своїх бачень організаційно-правових аспектів, я бачу можливістю вирішення певних проблем, шляхом створення робочих груп, операційний штабів тощо. А згодом – у випадку існування певної системної проблеми – ця група може переформуватися в інституцію.

Взагалі питання створення чи ліквідації міністерств вирішує коаліція (голосуючи за новий Кабмін – LB.ua). Свого часу, у мене були ідеї ініціювати міністрів без портфеля. Це дозволяло би мати голоси депутатів без політичної прив’язаності, тобто вирішило би політичних аспект складу Кабміну. І в той же час не створювало би проблему додаткових витрат на офіси, апарати (нових міністерств – LB.ua).

Вас прогнозували на посаду віце-прем’єра з питань реформ. В одному зі своїх інтерв’ю, коли уряд ще очолював Яценюк, ви сказали, що готові до цієї посади. Тож чому не зайняли таку посаду? Які відносини у вас з Гройсманом?

В мене дуже добрі стосунки з Гройсманом.

То чому ви не зайняли цю посаду?

Уряд Гройсмана – політичний. А я був більше в технократичному полі на той час. Хоча зараз я вважаю себе політиком і позиція в мене політична.

На момент прийняття рішення (про зайняття посади віце-прем’єра з питань реформ – LB.ua) я вважав, що країні потрібен більш технократичний уряд, ніж політичний. А рішення було про політичний.

Ви відмовилися від цієї посади.

Так, я відмовився.

Чому ви перейшли з технократичного поля в політичне?

Впродовж мабуть останнього року у мене з’явилося розуміння того, що для досягнення результатів і змін, треба поєднувати і технократів і політиків. Чистою технократією – буде дуже складно. Треба будувати певні політичні союзи, шукати голоси… Я тепер часто жартую, що мені треба зібрати 226 лайків в парламенті, щоб рухатися далі (посміхається – LB.ua).

Які політичні амбіції переслідуєте сьогодні?

Поки для мене політична амбіція – це забезпечити факти змін, які ми ініціювали. Бог дав мені можливість презентувати Україну належним чином на Заході. І я цим користуюсь (посміхається – LB.ua). В Україні є чимало проблем, як і в кожній країні. Однак, коли ми виходимо перед міжнародною аудиторією, нам треба сіяти віру в Україну. Особливо в політичних колах США, Європи. Маючи досвід, зв’язки, я можу це робити.

Нині інтерес до України трохи зменшився...

Ні, Україна входить в TОР-10 країн, до яких прикута увага міжнародної спільноти. Але її представники хочуть бачити не лише безпекову ситуацію, а хочуть розуміти політичні процеси. Хочуть бачити, що Україна має бажання змінюватись. Важливе питання – продовження змін в Україні. Потрібно знаходити політичні компроміси для ухвалення, а згодом імплементації того чи іншого закону, що в свою чергу, призведе до реформування системи. Крім цього, як на мене, дуже важливим залишається питання залучення інвестицій у високотехнологічні галузі. Зараз я займаюся, в тому числі, питаннями щодо залучення коштів міжнародних компаній для фінансування венчурної діяльності в Україні. Я хочу «накачати» український high tech грошима, оскільки це дає широке поле для інновацій, котрі згодом капіталізуються. В сукупності це призведе до позитивної динаміки в економіці.

Вікторія МатолаВікторія Матола, журналістка
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram