Єдиний правильний шлях, який би зміг поставити крапку в суперечках довкола Волинської трагедії, – це взаємне прощення українців і поляків.
Таку думку для Wschodnik.pl в ексклюзивному коментарі висловив академік, перший керівник Українського інституту національної пам'яті, один із підписантів відкритого звернення до всього польського суспільства напередодні дня пам'яті про загиблих під час Волинської трагедії в період Другої світової війни Ігор Юхновський.
«Ми повинні цю трагедію дуже докладно розглянути в себе. Хто це зробив, як воно все починалося», - вважає Юхновський.
Річ у тім, зазначає він, що поляки трактують події, які відбулися на Волині, односторонньо, звинувачуючи в усьому українську сторону. Однак, вважає експерт, українська сторона може аналогічні звинувачення висунути і щодо польської. За його словами, в той час на Волині вже були і польські партизани, що вороже ставилися до УПА.
«Що стосується самої УПА, то їх було дві. Бульби-Боровця (Тарас Бульба-Боровець - український націоналіст, керівник «Поліської Січі» - УПА, - ред.), Справжня волинська УПА, яка воювала проти німців і визнавала уряд у вигнанні Української Народної Республіки і її президента Лівицького. І Бульба-Боровець слухався Лівицького. Той на той час був у Варшаві. Ця УПА була в нормальних відносинах із польськими поселеннями, українськими селами і т.п. І була друга УПА - УПА-2, створена після перевороту в штабі УПА. А саме - знищення штабу Бульби-Боровця. І тоді бандерівська група, яка прийшла на переговори зі штабом УПА, фактично почала керувати загонами УПА, тому що цим людям нікуди було діватися», - розповів він.
«І ось ця друга вже УПА і була тією силою, яка спричинила за собою цю українсько-польську різанину, що мала місце. Але, коли поляки кажуть про вину ось цієї другої УПА, яка керувалася бандерівцями, то все-таки вони не говорять про те, якою була позиція польської сторони під час німецької окупації в ті часи. А вона була такою, що поляки фактично були в німецькій адміністрації на Волині. Ставлення німців до українців на Волині було жахливо поганим. І ця служба поляків у німецькій адміністрації теж сприяла тому, що фактично розвивалася ненависть не тільки до німців, а й до поляків, які служили всюди в німецькій адміністрації. Це, по-перше», - додав Юхновський.
По-друге, додав академік, загони тих же польських партизанів уже теж вороже ставилися до українських партизанів.
«І, по-третє, хочу сказати, що число жертв серед польських і українських селян, які подає польська сторона, не відповідає дійсності», - вважає Юхновський.
Як приклад він навів дані Володимир-Волинського району Волинської області України, де свого часу детально вивчала це питання українська сторона.
«Українські джерела зафіксували у Володимир-Волинському районі 1916 загиблих українців. А поляків - тільки 73 людини. Тобто в 26 разів менше. По-друге, в польських документах зазначено на цій території три тисячі убитих, але дуже багатьох просто не названо. У польських документах йдеться про «темні» сім'ї, які були знищені українцями. А ми бачимо, що ці сім'ї і зараз живуть... Я можу навіть назвати прізвища деяких сімей. Тобто для того, щоб уважно відповісти на польський виклик, ми повинні все-таки продовжити роботу, яка була вже розпочата у Володимир-Волинському районі, по всіх районах Волині в Україні. І ви побачите, що число жертв з обох сторін майже однакове», - сказав він.
При цьому Юхновський зазначив, що не хоче «знімати провину» з української сторони.
«Але я хочу сказати, що з польського боку жахів, які робила Армія Крайова, такі партизанські загони польської сторони і польські молодики, які під захистом німців ховалися від українців по містечках, зокрема, і в тому ж Володимир-Волинському, було не менше. Важко сказати, хто в той час більше винен. Я тільки хочу сказати, що натиск польської сторони (з цього питання, - ред.) на українців значно сильніший, аніж наша можлива оборона через те, що в нас менше відомостей із цього приводу...» - зазначив він.
«Ми були на своїй землі. Поляки були окупантами на нашій землі. І з цим теж потрібно рахуватися. І вони, як окупанти, вели себе таким чином, що завжди були на боці тієї влади, яка правила на тій землі. Була німецька влада - вони допомагали німецькій владі. Була радянська влада - вони теж відповідним чином вважалися надійними людьми», - додав він.
Він зазначив, що йому дуже шкода, що все це сталося.
«Але мені не хочеться, щоб кожного разу цю ситуацію розпалювали заново. Єдиний порятунок у цій справі - то, що пропонує наша ініціативна група «Першого грудня». А саме - взаємне прощення. Іншого виходу у нас немає», - вважає він.
«Що стосується того, що ми повинні розібратися, хто командував українськими загонами, тобто які бандерівські начальники командували українськими загонами, що здійснювали ті злочини, це справа минулого. У принципі, ми можемо повернутися до цього питання. Але ні для нас, ні для них ніякої користі це не принесе», - резюмував Юхновський.