ГоловнаЕкономікаДержава

Ярема Ковалів: 60% риби виловлюється без сплати податків і розповсюджується через легальні мережі

Ярема Ковалів керував Держагентством рибного господарства з квітня 2015 року по серпень 2017. До цього ніколи не був на держслужбі, працював у компанії, що розвиває торговельні центри, у нафтовій компанії та компанії з виробництва матраців. Нічого спільного з роботою бюрократа.

"Коли переходив на держслужбу, в мене падіння доходів було у декілька разів", - зізнається пан Ярема. Він планував пропрацювати близько 18 місяців. Але це був занадто оптимістичний план. Пан Ярема відробив у Держагентстві 28 місяців, після чого подав у відставку. Планує повертатися у бізнес.

Чи вдалося Яремі Коваліву щось змінити у рибному господарстві? Хто чинив опір реформам? Чив він може пишатися, а про що шкодує? Про це він говорить у інтерв'ю LB.ua.

Читайте також минулорічне інтерв'ю Яреми Коваліва, де він розповідає про ситуацію у рибній галузі після анексії Криму.

Андрій Яніцький Андрій Яніцький , редактор економічного відділу LB.ua

Фото: Cергей Нужненко

"Люди не розуміли, що це за Держрибагентство"

Раніше інші професійні менеджери звільнялися з держслужби, одним з аргументів була маленька зарплата. Вас влаштовував рівень винагороди?

В кожного своя мотивація йти у владу. В мене, як банально це не звучить, - зробити щось корисне для держави. Я був готовий до зменшення своїх заробітків. Але зараз, напевно, прийшов час знов думати про те, як забезпечити родину.

Скільки ви отримували на держслужбі?

Спочатку це було десь 8000 гривень, а зараз з доплатами та преміями виходить у середньому 20-30 тисяч, максимально було близько 35 тисяч.

А у комерційних структурах фахівці вашого рівня скільки отримують?

Коли я переходив на держслужбу, то в мене падіння доходів було у декілька разів, взагалі непорівнянні цифри.

Тобто ви фактично працювали в мінус для родинного бюджета?

Була можливість, були накопиченя, подушка безпеки, як кажуть. І були амбіції щось зробити. Бо коли ти поза держслужбою, то здається, що змінити все дуже просто. Працюйте чесно, поміняйте правила гри, просто не робіть дурниць. Насправді все складніше, ніж видається ззовні. Але багато речей ми зробили, бо дивилися на процеси свіжим поглядом.

Я викликав підлеглих і ми проговорювали, як і що відбувається покроково. Спільно з ними вирішували щось об'єднати, щось скасувати. Наприклад, щоб вийти на воду для промислового вилову риби, треба було отримати п'ять різних документів. А коли почали аналізувати, виявилося, що два документи приблизно однакові. Об'єднали, провели масштабну дерегуляцію. Проте подальший досвід показав, що занадто багато дерегуляції теж не на користь ринку, бюрократія іноді теж потрібна.

Фото: Cергей Нужненко

Але у вас немає повноважень, щоб регулювати цю сферу. Щось залежить від депутатів, щось — від уряду. Як ви лобіювали свої інтереси?

У 2015 році галузі, як такої, не було на порядку денному ані в агросекторі, ані в ЗМІ, ані для суспільства. Мені здається, що більшість людей не розуміли, що це за Держрибагенство, чим воно займається.

Що нам вдалося зробити? Нам вдалося ввести рибну галузь в порядок денний як до Кабінету міністрів, так і до Верховної Ради. В перші півроку вдалося прийняти 11 постанов Кабміну. Такої кількості змін за такий період часу в галузі не було ніколи.

В 2016 році нам збільшили фінансування. На 2017 рік ми вперше за багато років отримали необхідну кількість коштів, наприклад, на паливо для нашої рибохоронної діяльності, – 27 мільйонів грн проти 3,3 млн у 2015 і 2016. У 2014 році було 2,7 млн грн. Збільшили заробітну плату з у середньому 2 500 до 10 000 зараз. Стільки отримують наші інспектори в територіальних органах, наприклад. Цих коштів недостатньо, але це початок. З'явилися нові човни, нові автомобілі.

"Керівників рибоохоронного патруля немає у Львові, Вінниці, Хмельницькому, Черкасах і Херсоні"

Наскільки пам'ятаю, ви хотіли реформувати рибоохорону за прикладом патрульної поліції?

Мене цей приклад надихнув. Ми теж вирішили перезавантажити систему. Перший «пілотний» проект - Київський рибоохоронний патруль ми робили максимально зразковим. Це вдалося. З рештою регіонів – складніше.

Основна проблема, з якою ми зіткнулися, що недостатньо дати зарплату, спецодяг, човна і паливо. Найбільша проблема — в голові у людини. Якщо людина хоче заробляти на хабарах, її нічого не зупинить, навіть якщо в регіоні ти їй даєш зарплату 10 000 гривень.

Незважаючи на те, що ми максимально хотіли відбирати чесних нових людей, потрапили кадри, які думали по-іншому. Важливо, щоб ці окремі люди не отруїли знову всю систему.

Фото: Cергей Нужненко

Місцева влада якимось чином може впливати на діяльність рибохорони?

Ми повинні погоджувати призаначення керівників з місцевою владою. Напевно, у цьому є логіка. Але іноді ми її не розуміємо. Наприклад, коли направляємо людину, яка виграла на конкурсі, а нам її не погоджують.

Наприклад, у Черкасах особа виграла конкурс, проте вже після конкурсу стали відомі нові факти, частина громадськості звинуватила його у мисливському браконьєрстві, надала відповідні документи. Формально закон не дає можливості відмовити такій людині у призначенні на посаду. Проте ця ситуація викликала велике обурення в частині громадського суспільства на Черкащині. У звязку з цим міністерство відкликало погодження його призначення. Зараз в нас там немає жодного керівника.

А в Чернівцях людина, яка ніколи не працювала в рибній галузі, настільки досконало підготвувалася, що відповідала на конкурсі на питання краще, ніж наші аксакали. Вона зараз очолює Чернівецький рибоохоронний патруль, показує дуже хороші результати. Жінка, яка на рівні з чоловіками проводить спецоперації, ловить на Дністрі браконьєрів. Це свідчення, що реформа дійсно відбувається.

Є декілька проблемних регіонів. Конкурси заблоковані у Херсоні та у Львові, наприклад. На Херсонщині ми не можемо завершити конкурс, бо є ухвала суду, яка нам це забороняє. Оскаржує конкурс працівник старого територіального органу. Ми очікуємо, коли справа завершиться — зараз у апеляції. По закону ми зобов'язані зберігати старі кадри до моменту, коли не запуститься новий територіальний орган.

Є ще проблеми в областях, де просто не обрали нікого. Загальна зневіра людей позначається на реформах. Якщо у 2015 року до нас приходило дуже багато людей на конкурс, то зараз ми спостерігаємо кандидатів, які просто не проходять конкурсний відбір. Вони дуже слабкі.

Фото: Cергей Нужненко

Але у цілому результат діяльності рибохоронного патруля дуже позитивний. Патруль працює у вісім разів краще, ніж у попередньому році. Наприклад, за перше півріччя 2017 року кількість зафіксованих збитків та накладених штрафів - 74,8 млн грн проти 9,8 млн грн у 2016.

"Суди часто стають на сторону порушників"

Тобто гроші, які йшли раніше у кишеню інспектору-корупціонеру, зараз йдуть у бюджет?

За нашою інформацією, відсоток стягнень невеликий 10-15%, але контроль цього – не наша компетенція. І однією з проблем тут є розгляд справ у судах, бо рибоохоронний патруль не є стороною у суді, ми просто не знаємо подальшої долі справ. На жаль, суди часто стають на сторону порушників і вони уникають покарання.

В нас уже розроблений законопроект, в якому ми підвищуємо штрафи за порушення. І частково вирішуємо питання, будемо отримувати інформацію щодо результатів розгляду справ.

Водночас ми пропонуємо створити Фонд підтримки рибного господарства. Це литовський досвід. Цей Фонд наповнюється коштами, які сплачують браконьєри. Вони знеособлені у тому сенсі, що немає конкретної зацікавленної особи, яка б була зацікавлена у сплаті цих грошей конкретним порушником. Але якщо браконьєр не сплатив, то наступає за це відповідальність.

Ми також з європейцями розробили законопроект про сертифікат походження риби. Будь-яка рибна продукція повинна супроводжуватися документом, який показує, де вона була виловлена, коли і ким. Це не тільки питання безпеки, а ще й питання боротьби з браконьєрами. Зараз 60% риби знаходиться у тіні, вона виловлюється без сплати будь-яких податків, платежів, розповсюджується через цілком легальні мережі. Скорочення браконьєрської риби — це в тому числі і підтримка нашої аквакультури, підтримка легальних рибних фермерів.

Фото: Cергей Нужненко

Ще один ваш законопроект в Раді передбачає збільшення штрафів.

Так. Зараз мінімальний штраф 34 гривні, ми збільшуємо мінімальний до 1700 гривень. А за великі порушення (використання вибухівки і тд) збільшуємо до сотні тисяч гривень (255 тис грн), або ж кримінальна відповідальність. Сподіваюся, що депутати його підтримають у вересні.

"Я мав більш оптимістичні очікування щодо міжнародної допомоги"

Що ще змінилося за два роки вашого керівництва? Може, вирощувати риби стали більше?

Офіційно саме вирощування риби не зростало. Але значно зріс вилов риби і у внутрішніх водоймах, і у морях, бо ми стимулювали наших підприємців показувати легальні вилови. Від цього залежало, як будуть розподілені квоти на наступні п'ять років.

До 2015 року розподілялося 70-80% загального ліміту вилову. Ще 20-30% розподілялися протягом року. Комісія відповідна засідала ледь не кожні два тижні. Не було формалізованого підходу, який би виключав суб'єктивізм при розподілі.

Тому ми почали розподіляти квоти не на рік, а на п'ять років. Почали це робити максимально об'єктивно. Ми просто запровадили принципи, які існують в ЄС. В результаті була частина дуже незадоволенних підприємців. Але була застосована спеціально розроблена універсальна формула, на яку ніхто з членів комісії не міг вплинути.

У формулі одним з критеріїв був вилов за попередні роки. Чим більше ти виловив в попередні роки, тим на більшу квоту від загального ліміту ти маєш право в майбутньому. Тепер ми визначаємо, що, наприклад, на Київському водосховищі в цьому році ліміт риби, що можливо виловити тисячу тонн всього. В когось є квота 1%, у когось 10%, відповідно, він знає, скільки ловити. Наступного року ліміт може бути 1200 або 800 тонн, наприклад.

Також ми залишили невеличкий відсоток квоти в резерві для того, щоб зробити так звану інвестиційну квоту. Щоб стимулювати підприємців, які вкладаються у розвиток, які роблять правильні рибоприймальні пункти, закуповують нові човни.

І ще частину ресурсу ми залишили для того, щоб його реалізувати на аукціоні. Цей механізм потрібен, якщо закриється якась компанія, і треба буде її квоту перерозподілять, наприклад. Аукціони будуть через Prozorro Продажі.

Фото: Cергей Нужненко

А якщо говорити лише про промислове рибальство?

Ввели принцип, що кожна сітка повинна бути позначена буєм. До цього часу це були якісь кустарні знаряддя, пляшки. Зараз ми трошки робимо жорсткіші умови. Не просто буй, а ще з прапорцем. Щоб було видно здалеку. І потрошки ми їх проводимо в таку, в європейську модель регулювання рибальства. За кордоном ці буї вже передають сигнал, тому інспектор там знає, хто і де поставив сітку.

Також ми розпочали процес електронізації галузі, в тому числі - це онлайн-моніторинг суден завдяки допомозі Естонії. Одна з країн, яка реально допомогла. Ще допомагають норвежці, литовціі, комісія з регулювання рибальства у Середземному і Чорному морі ГКРС ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН, - ред.).

Але я мав більш оптимістичні очікування щодо міжнародної допомоги в частині надання техніки, її не було. Нам треба було забезпечити 800 патрульних — не 10 тисяч, як у поліції. Але ці 800 патрульних — це важлива історія для 11 млн рибалок. Проте, після наявного успішного досвіду запуску рибоохоронного патруля, реальних цифр, що ілюструють роботу, впевнений, що в майбутньому переговори з міжнародними донорами будуть ефективнішими, галузь отримає допомогу.

"Була загроза втратити океанічний флот"

Ще одна з цікавих історій — це океанічний флот, який вдалося повернути під контроль України.

Це одна з перемог. Коли ми говоримо, що вдалося врятувати флот, то йдеться про танкер та чотири риболовецькі суда.

Коли я прийшов на посаду, то дізнався, що в нас є державне підприємство, в якого є танкер. А де він? Почали шукати. Знайшовся він у Туреччині. З фрахтувальником зв'язку немає. Відправили туди людей, виявилося, що судно заарештоване через фіктивну боргову схему фрахтувальника (орендаря судна) і вже виставлено на продаж. За допомогою посольства і адвоката вдалося оскаржити цей арешт. Довести, що це українське судно, бо Росія наполягала, що це судно "націоналізованого" ними у Криму підприємства. Вирішенню питання сприяли і тодішні стосунки Туреччини з Росією. Використовували всі можливості, в т.ч. візити перших осіб держави. Врешті-решт суд скасував аукціон з продажу судна, ми знайшли новий екіпаж, фізично зайшли на це судно і вирахували момент, коли можна вийти з порту. Треба було діяти швидко, тому що могла статися ситуація, що був би накладений новий арешт з якихось надуманих підстав.

Фото: Cергей Нужненко

Чи був фізичний опір?

Ні, не було. Стара команда була деморалізована, пішла з судна. Судно було без екіпажу, до того ж потрапило у невелику аварію у порту. Було багато нюансів, але вдалося це судно врятувати. Зараз воно ремонтується.

Яка ціна питання? Скільки воно коштувало?

В районі одного мільйона доларів. Наскільки знаю, це єдиний приклад, коли Україні вдалося відстояти у РФ своє кримське майно.

Якщо ж говорити про океанічний флот, то це зовсім інші цифри. Це від трьох до п'яти мільйонів кожне судно. Я ще коли проходив співбесіду, чув, що є в нас океанічний флот, і ніхто не знає, як його врятувати. Тому що наші фрахтувальники, за якими стоять колишні працівники галузі з Криму, фактично перебрали на себе контроль.

Вони навіть почали сплачувати фрахтову ставку не на материкову Україну, а в Крим. Кримські директори наших компаній відкрили рахунок у кубанському Крайінвестбанку, і фрахтувальник почав їм перераховувати фрахтову ставку.

Ми повернули все в Україну.

Ми вели довгі юридичні баталії і один момент – нам дуже пощастило. Нова Зеландія, де ці суда ходять, запровадила правило, що з 1 травня 2016 року потрібно отримати місцевий прапор, щоб виловлювати рибу. А щоб зняти прапор України і поставити прапор Нової Зеландії, потрібно було отримати нашу згоду.

Формально ми не могли відмовити їм на таке прохання — так було складено договір. Але ми виставили вимогу з десятка пунктів в обмін на цю згоду. Спочатку "друзі" казали, що всі судна арештуємо, ви їх взагалі не побачите. Був неймовірно шалений тиск і загроза втрати всього майна.

І це не були жарти, оскільки в кінці 2014 року вони одне з суден конфіскували в рахунок боргів. Оскаржити заборгованість після того, як Держрибагенство історично підтверджувало борги більше 7 млн доларів, було неможливо. В кінці 2014 року, скориставшись ситуацією в Україні та Держрибагенстві, одне з суден було втрачено через непогашену заборгованість.

Фото: Cергей Нужненко

Що нам вдалося зробити? Нам вдалося в судовому порядку визнати, що оцінка судна, яке вони забрали в рахунок погашення заборгованності, абсолютно не ринкова. І вони нам тепер зобов'язані заплатити один мільйон доларів. Звичайно, ми очікували, що арбітраж поверне судно. Хоча у цьому сценарії були і негативні наслідки - знову виникла б заборгованість, яка тягнулась з 90-х років, коли держпідприємству надавали паливо, проводили ремонти і т.ін.

Врешті ми відновили контроль над усіма суднами. Таким чином, в нас зараз чотири океанічних судна і танкер.

Чи вдалося отримати мільйон доларів з цього орендаря?

Рішення суду у процесі виконання. Більшість суми перераховано, частина ще очікується. Ми продовжуємо юридичні баталії, бо хочемо припинити з ними будь-які формальні юридичні стосунки. Ми можемо ці судна використовувати більш ефективно.

Але навіть за таких умов нам вдалося підняти фрахтові ставки до 40%. Також ми зменшили срок фрахту. Все, що планували, все змінили в обмін на дозвіл змінити прапор. І після цього нам ще й вдалося в цих "орендарів" забрати одне з суден і передати у фрахт іншій компанії з Прибалтики. Зараз в нас два судна у Новій Зеландії, два — у берегів Африки.

Ми третій рік поспіль отримуємо прибуток для держави від океанічного флоту. Вперше за 19 років цей флот почав приносити прибутки, за підсумками двох років в держбюджет надійшло майже 40 млн грн.

Цей флот... Яка його доля в майбутньому, як ви вважаєте?

Держава повинна виконувати специфічні стратегічні тільки їй притаманні функції, наприклад – охорона риби та водних біоресурсів, контроль за їх популяцією, зариблення. А вести господарську діяльність по вилову риби в світових океанах — це історія для приватного бізнесу. Зараз ця риба навіть не потрапляє на ринок України. А якщо потрапляє, то це лише сотні кілограмів на рік. Це якась дорога елітна риба, яка продається лише в кількох магазинах по всій Україні.

Найбільш ефективний спосіб розв'язати проблеми з океанічним флотом – це передати його на приватизацію. Отримати в державний бюджет, я думаю, можна мінімум 400 млн гривень. Бажано ці гроші теж вкласти у розвиток рибного господарства.

Андрій Яніцький Андрій Яніцький , редактор економічного відділу LB.ua