ГоловнаЕкономікаДержава

Яків Смолій: "Курс, який НБУ взяв у 2014 році, залишається"

В.о. голови НБУ Яков Смолій лише виглядає як пересічний українець: університетський викладач або вчений, якого можна щодня зустріти в метро. Насправді він офіційний мільйонер-рантьє, який отримав перший великий капітал від продажу міноритарної частки банку "Аваль" австрійській групі Raiffeisen у жовтні 2005 року. Його сукупний дохід у 2016 році - переважно відсотки по депозитах, дивіденди та плата за оренду нерухомості - сягнув 18,6 млн гривень (з них 3,3 млн пішли на податки, майже 0,3 млн - військовий збір).

Яков Смолій народився у 1961 році у невеликому селі Вербовець Тернопільської області, у 1983 році отримав математичну освіту у Львівському університеті ім. Франка, працював інженером-програмістом у Тернопільському фінансово-економічному інституті, на місцевому радіозаводі "Оріон" та в облуправлінні НБУ. З 1994 року почав працювати у комерційному банку "Аваль", де займався автоматизацією процесів, налагоджував зв'язок між відділеннями, був членом правління, заступником голови фінустанови. Члени правління банку "Аваль" водночас були його співвласниками, тому топ-менеджмент працював на результат. "Сам у себе не вкрадеш", - пояснював цей принцип роботи пан Смолій.

Продаж 93,5% акцій "Авалю" за 1,028 млрд доларів США іноземним інвесторам зробив його акціонерів легальними доларовими мільйонерами. В Якова Смолія була частка близько 1,25% акцій, за даними Finclub (сам він точну частку не розкриває, звіт банку за 2004 рік також не додає ясності). Можна припустити, що пан Смолій отримав за свої акції близько 13,7 млн доларів США. Але й це не все. Колишні акціонери банку "Аваль" зареєстрували у 2006 році новий банк "Престиж" і в цьому ж році (!) продали 50,5% банку, а згодом й другу половину австрійському Erste Bank, але вже за значно меншу суму.

Тому не випадково після революції 2014 року Яков Смолій став заступником голови українського центробанку. А з 11 травня 2017 року він виконує обов'язки голови Нацбанку замість Валерії Гонтаревої, яка оголосила про намір піти у відставку. Наразі все виглядає так, що пан Смолій керуватиме НБУ до вересня, а може й значно довше. Чи погодиться Яков Смолій керувати НБУ на постійній основі, якщо його кандидатуру підтримають Президент і Рада? "Кожна людина, яка працює сьогодні в правлінні заступником голови, повинна бути готова виконувати обов’язки голови НБУ", - дипломатично відповідає пан Смолій на пряме запитання LB.ua.

У інтерв'ю Яков Смолій пояснює, чи впливає досі Валерія Гонтарева на політику центробанку, чим його політика відрізнятиметься, чи буде НБУ тиснути на колишніх акціонерів Приватбанку, щоб вони виконували свої зобов'язання, нащо країні нова електронна гривня, коли знімуть валютні обмеження для бізнесу. Також Яков Смолій відповідає на неприємні питання про можливий конфлікт інтересів та про втрачені мільйони на депозиті збанкрутілого банку "Дельта".

Андрій Яніцький Андрій Яніцький , редактор економічного відділу LB.ua

Фото: Сергей Нужненко

"Валерія Гонтарева зараз у відпустці"

Зараз ви — виконуючий обов'язки голови НБУ. Як довго ви можете залишатися в.о.? У якому юридичному статусі зараз Валерія Гонтарева?

Офіційно Валерія Олексіївна зараз знаходиться у відпустці. І згідно її наказу, я виконую обов'язки голови правління. Валерія Олексіївна написала заяву про звільнення. Тепер Президент має подати подання у Верховну Раду про її відставку та подати кандидатуру нового голови НБУ. А Рада повинна проголосувати за призначення нового голови.

Якщо Рада прийме відставку пані Гонтаревої, але нової кандидатури не буде, ви залишитеся в.о. Голови?

Так.

Наскільки знаю, лише на місяць?

Є закон про Національний банк, де згідно розподілу функцій перший заступник виконує обов'язки голови на час його відсутності. І є закон про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Президента України. Згідно цього закону заступник може бути в.о. місяць, після чого Президент повинен внести кандидатуру. Якщо ця кандидатура не проходить через Раду, то ще дається місяць.

Тобто навіть після остаточного звільнення Валерії Гонтаревої ви можете ще два місяці керувати НБУ. А далі виникає правова колізія, якщо нікого не призначають?

В статусі виконоючого обов'язки я залишатимуся до тих пір, доки Верховна Рада не призначить голову Нацбанку.

Фото: Сергей Нужненко

Якщо вашу кандидатуру подадуть на посаду голову НБУ, ви погодитеся?

Кожна людина, яка працює сьогодні в правлінні заступником голови, повинна бути готова виконувати обов’язки голови НБУ.

Валерія Олексіївна з відпустки вам телефонує? Дає зараз вказівки? Бо багато хто вважає, що пані Гонтарева досі керує НБУ. Що вона нікуди не пішла, і це все імітація.

Наскільки мені відомо, Валерія Олексіївна знаходиться за межами України. І протягом її відпустки я з нею не контактував.

Є експерти, які кажуть, що НБУ вже стабілізував ситуацію, і зараз мусить стимулювати розвиток економіки. Чи ваша політика буде відрізнятися від політики пані Гонтаревої у цьому сенсі?

Курс на реформування банківської системи та макрофінансову стабільність, який Нацбанк взяв у 2014 році, залишається. Основні завдання, які сьогодні стоять перед Нацбанком, не можуть змінюватися - це інфляційне таргетування, посилений банківський нагляд. Ми продовжуємо працювати й надалі у цьому напрямку.

"Працюємо над проектом запровадження електронної гривні"

Але у вас, мабуть, є схильність до якогось конкретного напрямку діяльності НБУ? Можливо, щось можна виокремити, на чомусь зробити наголос, що відрізняло б вас від Валерії Олексіївни?

Безумовно, у структурі Нацбанку кожна вертикаль має свої завдання. Якщо ми поглянемо на блок монетарної політики, то це буде макрофінансова стабільність. Поглянемо на блок ринку і валютне регулювання — це повна валютна лібералізація. Що стосується нагляду, то це посилений банківський нагляд, перехід до нових інструментів контролю, до євпропейських стандартів. Якщо говорити про розрахункові операції, то в нас є проекти зі зменшення готівки в обігу (проект cashless). Працюємо над проектом запровадження електронної гривні. Такі речі зараз роблять інші центральні банки світу, ми з ними консультуємось.

Фото: Сергей Нужненко

Безготівкові розрахунки та електронна гривня — це якраз ваша вертикаль. Тобто на цьому ви будете робити наголос?

Якщо проаналізувати кількість готівки в обігу, в тіньовому обороті, то розумієш, що одне із завдань Нацбанку і наших партнерів-міністерств - це збільшення кількості та обсягів безготівкових операції. Це можуть бути адміністративні заходи, але ми, в першу чергу, виступаємо за економічні стимули, щоб людям було зручно, щоб бізнесу було вигідно використовувати безготівкові розрахунки.

Тобто поки що нових адміністративних обмежень щодо розрахунків кешем ви не плануєте?

Останні рішення, які нами були прийняті, - це зменшення максимальної суми операцій готівкою зі 150 до 50 тис. гривень. Контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків між суб’єктами господарювання (тобто у торгівельній мережі, між підприємцями) сьогодні здійснює Державна фіскальна служба. Однак цей інструмент без належного контролю є недостатньо ефективним. Ми як регулятор банківського ринку не маємо впливу на суб'єктів господарювання, не можемо застосовувати адміністративні заходи у разі недотримання.

У перспективі Національний банк планує ініціювати зміни у відповідні законодавчі акти України та вирішити питання встановлення граничних сум розрахунків готівкою, контролю та відповідальності за дотримання цих норм на законодавчому рівні.

У цьому питання потрібна співпраця з Мінекономрозвитку, з Мінфіном, щоб стимулювати збільшення безготівки і зменшення готівки в обігу.

А нащо нам електронна гривня? В нас є наша ріднесенька гривня. Нащо ще одна гривня 2.0?

Це один з інструментів, який в так званому fintech-просторі прискорює розрахунки, робить їх набагато більш безпечними та вигіднішими. Це доступність до своїх ресурсів 24/7. Це зручний інструмент для проведення невеликих розрахунків за допомогою мобільних пристроїв, і це безпечний інструмент. Світ рухається в цьому напрямку, і ми не можемо стояти осторонь. Ми також повинні всі ці інструменти запроваджувати.

Фото: Сергей Нужненко

Зараз ми зазвичай використовуємо платіжні картки, щоб розраховуватися безготівковою гривнею. Вони вимагають авторизації процесів в центрі передачі даних, вимагають елементів захисту - пінкоди або CV-коди. Це створює для шахраїв можливість зловживання. З використанням електронних гаманців ці ризики зменшуються. Розмір транзакцій при використанні електронних гаманців такий, що клієнт майже не ризикує.

В поняття «електронні гроші» ми вкладаємо облік залишків на рахунках кліентів у, скажімо, процесінговому центрі. Доступ до цих залишків здійснюється через інтернет за допомогою або мобільних засобів, або через веб-інтерфейс з компьютера.

Виникає думка, що ви просто хочете позбавитися залежності від платіжних карток Visa та MasterCard.

Ці дві компанії сьогодні є основними гравцями на світовому ринку безготівкових розрахунків, і абсолютно природною є їхня присутність і на українському ринку. Локальні інструменти, які створюються, не є предметом витіснення цих платіжних систем. Йдеться про створення більш конкурентного середовища. Завдяки конкуренції зменшаться комісіїні витрати, платня за проведення транзакцій, збільшаться обсяги проведення безготівкових операцій.

Тобто про емісію додаткового обсягу грошей не йдеться?

Це емісія іншого виду грошей, які міняються або на готівку, або на безготівку. Тобто додаткової емісії як такої не створюється. Це вид інструменту, який можна купити за готівку або за безготівку.

І на ці електронні гривні можна буде купити реальний товар, замовити піцу, наприклад?

Всі учасники ринку, які погодяться використовувати цей інструмент, будуть мати можливість використовувати їх між собою як засіб розрахунку.

Фото: Сергей Нужненко

"Держбанки повинні працювати на фінансовий результат"

У вас великий досвід роботи в коммерційних банках. Більше того, ви працювали в двох банках, які були потім успішно продані іноземним інвесторам. Зараз держава постала перед такою самою проблемою. В неї є купа державних банків, які треба продавати. Що ви можете порадити Мінфіну щодо цього? Що робити з держбанками?

В кожного державного банку повинна бути своя стратегія. Сьогодні більше 50% банківського ринку належить державним банкам. Допоки ці банки будуть конкурувати між собою за клієнта, я не бачу можливості успіху та інвестиційної привабливості для них зі сторони інвестора. Повинна бути визначена для кожного банку своя ніша. Банки повинні працювати на фінансовий результат. Тому що інвестор купує не долю ринку, а купує бізнес, який генерує прибуток і можливість виходу з певною добавленою вартістю. Коли у середині 2000-х продавалися українські банки , економічна ситуація була інша. Зараз потрібен час, щоб стабілізувався фінансовий стан країни.

І після цього можливий продаж держбанків?

Можливе часткове залучення інвестора у портфель, щоб можна було контролювати дії менеджменту, входити в наглядову раду, мати можливість дивитися за активними операціями банку.

У той самий час ми будемо й надалі наповнювати ці банки грошима з бюджету. Можливо, краще та дешевше їх поступово виводити з ринку?

Докапіталізація усієї банківської системи проводилася за результатами стрес-тестування і оцінкци якості актвів. В тому числі і державних банків. На сьогодняшній день банки повинні вибудовати свою стратегію таким чином, щоб працювати на кінцевий результат. Результатом повинна бути прибуткова діяльність. Якщо ми отримуємо нормальний фінансовий результат, прибуткову діяльність, докапіталізації непотрібно. Те, що стосується входження інвестора в структуру - безумовно, це рішення самого інвестора. Але в банк, який працює із збитками, ніякий інвестор гроші вкладати не буде.

Фото: Сергей Нужненко

"Нацбанк свою роботу по Приватбанку виконав"

Одна з великих справ Валерії Олексіївни — націоналізація Приватбанку. Можливо, іншого виходу тоді вже не було. Але зараз залишається купа проблем. Ми знаємо, що у першому півріччі мають бути рестурктуризованні кредити, пов'язані з колишніми власниками. І є відчуття, що цього не буде зробленно. Бо вже майже липень, а нічого про це не чутно. І це велика проблема. Нею раніше опікувався переважно Нацбанк. Хто зараз цим буде займатися? Чи будете це робити ви? Міжнародні структури? З кого питати, скажімо так? На кому відповідальність?

Націоналізація Приватбанку — це було єдине правильне рішення в кінці 2016 року. Тому що завданням Нацбанку було збереження макрофінансової стабільності. У разі ліквідації Приватбанку могла виникнути соціальна напруга, тому що в Приватбанку на той час, як і сьогодні, обслуговувалося більше половини населення країни. Більше 20 млн осіб є власниками рахунків, платіжних інстурментів. І збереження повної функціональності цього банку — це було першочергове завдання для нас як для регулятора.

Сьогодні ці проблеми вирішені. Банк відновив стабільну роботу, продовжує працювати з населенням. Олександр Шлапак, який очолив Приватбанк у складний для банку перехідний період після банкрутства та забезпечив його безперебійну операційну діяльність, вже подав заяву про відставку. Головними задачами його наступника ми вбачаємо розбудову стратегії розвитку державного банку, підготовку Приватбанку до успішного входження в його капітал міжнародних стратегічних інвесторів через декілька років та продовження очищення банку від токсичних активів.

Що стосується активів, які потребують реструктуризації, то, дійсно, є зобов'язання колишніх власників зробити реструктуризацію портфелю до кінця червня. Наскільки нам відомо, банк винайняв консалтингову компанію, яка повинна здійснити цю роботу, провівши відповідні переговори з колишніми власниками банку. У разі невиконання існує процедура роботи з проблемними активами. Це має робити банк, має робити власник (Мінфін, — ред.). Нацбанк свою роботу виконав. Але якщо буде потрібна допомога, то ми як регулятор долучимося до цієї процедури.

 

Фото: Сергей Нужненко

"Було б помилкою використовувати адмінресурс для вирішення особистих інтересів"

Ви є власником комерційної нерухомості, згідно декларації. І ось ваші критики пишуть, що ця нерухомість здається в оренду банкам і компаніям, які постачають банкам обладнання. Чи немає тут конфлікту інтересів? Чи не передавали ви цю нерухомість у який-небудь "сліпий траст" на час своєї роботи у НБУ?

Я дійсно є одним із власників великої кількості нерухомості, яка була придбана спільно з моїми колегами ще до мого приходу в Нацбанк, років десять тому назад. Це був інвестиційний проект для здачі нерухомості в оренду. І я нікому ці об'єкти не передавав. Я володію, в залежності від об'єкту, часткою на рівні 7-8%. Це один з моїх пасивних доходів. Які бізнеси орендують площі? Різні. Не знаю, про який конфлікт інтересів може йтися, якщо компанія продає телевізори, банкомати або POS-термінали. Але я можу здогадуватися, про що йде мова . Це компанія «Прінтек», загальновідома в Східній Європі. Я знаю власника цієї компанії. Але до цього бізнесу не маю ніякого відношення. Наш з партнерами бізнес — це виключно оренда. Банки орендували нерухомість – одні вже пішли з ринку, їм на зміну прийшли нові орендарі. Це звичайний бізнес на ринку нерухомості.

Ще у вас був депозит на 6 млн гривень у Дельті. Чи вдалося його забрати?

Якщо ви робите посилання на мою декларацію, то ви повинні були звернути увагу, що в мене депозит в Дельта-банку залишається. Я отримав гарантовану сумму від Фонда у 200 тисяч гривень. А решта потрапляє у четверту чергу виплат . Коли будуть реалізовуватися активи банку, ці суми будуть відшкодовуватися. Як кажуть, надія помирає останньою. Сподіваюся, що якась частина цього депозиту буде повернена.

Фото: Сергей Нужненко

Як ви емоційно цю втрату сприйняли?

Як і кожен громадян, який втратив кошти. Безумовно, емоційно прийняв... Це втрата. І я не міг вдіяти нічого іншого, як і всі інші вкладники Дельти.

Мабуть, виникало бажання зателефонувати у Фонд Костянтину Ворушиліну або ліквідатору банку?

Було б величезною помилкою використовувати адміністративний ресурс для вирішення особистих інтересів. Це не в моїх принципах.

"Потрібна підтримка депутатського корпусу"

Колишній в.о. міністра фінансів Ігор Уманський казав нам, що треба було не ліквідовувати, а рятувати банки, як він робив у 2009 році. І тоді б можна було стабілізувати ситуацію раніше, банки б не посилапалися. Бо тепер нам треба платити ще більші суми на компенсації депозитів та на підтримку держбанків.

Якщо подивится на банки, які були виведені з ринку, і на причини, згідно з якими вони були виведені, то ми б їх розділили на декілька груп.

Були банки, які займалися відмиванням коштів і ризикованими операціями, в нас була до них нульова толерантність. І практично без обговорення такі банки виводилися з ринку.

Були банки, яким не вистачало капіталу. Нацбанк робив все можливе, щоб власники і менеджмент поповнили капітал і утримали банк на плаву.

Фото: Сергей Нужненко

Банки, які мали непрозору структуру власності, де власники не хотіли показувати, хто за такими фінансовими установами стоїть, також були виведені з ринку.

Якщо ми говоримо про історію 2008-2009 років, то банк Надра отримав рефінансування для підтримки ліквідності у той період. Банк, який не провів внутрішні структурні реформи, не поміняв свою політику, не зробив кроки для повернення непрацюючих активів або зменшення їх долі в частині портфелю. Невдовзі його спідкала та сама доля. Цей банк був виведений з ринку. Тому аналізувати чи коментувати, як і що робилося у 2008-2009 роках, чи правильно робили ми в 2014-2016 роках... Ми вважаємо, що зробили все правильно. Все можливе для тих, кого потрібно було рятувати. Як приклад, системно важливий Приватбанк, який ми втримали на плаву, і так зберегли макрофінансову стабільність.

Ще одне болюче питання, яке постійно ставить бізнес. Валютні обмеження.

З минулого року Нацбанк активно послаблює валютні обмеження 2014-2015 років, що є частиною пом'якшення монетарної політики в цілому. При цьому ми орієнтуємося на наявність сприятливих макрофінансових передумов, оскільки лібералізація валютного регулювання не повинна порушити стабільність на валютному ринку та має не поставити під загрозу досяжність цілі з інфляції.

В першу чергу НБУ пом’якшує ті обмеження, які стосуються операцій експорту-імпорту та притоку прямих іноземних інвестицій. І, як ви знаєте, ми послабили зараз умови для інвестування фізичних осіб за кордон. І з третього липня буде дозволенно здійснювати інвестиції за кордон в межах 50 тис долларів за електронними ліцензіями, які можна буде отримати безпосередньо через банки.

Крім того, ми плідно працюємо зараз над розробкою нового законопроекту «Про валюту», на заміну чинного і вже неактуального декрету про валютне регулювання 1993 року. Його прийняття дасть можливість перейти до ліберальної моделі руху капіталу, за якої принципово будуть відрізнятися самі підходи. Якщо сьогодні декрет говорить, що заборонено все, що не дозволено окремими нормативно-правовими актами Нацбанку, то у проекті нового закону ми змінюємо цей принцип навпаки. Ми маємо намір дозволити все, а обмеження Нацбанк зможе запроваджувати тільки за наявності ризиків для макрофінансової стабільності і лише тимчасово – на період до шести місяців.

Фото: Сергей Нужненко

Проекту ногово закон ми плануємо подати на розгляд Верховної Ради найближчими місяцями. Але перед цим ми ще повинні його обговорити з депутатським корпусом, з банками, з бізнес-асоціаціями, щоб врахувати їхні пропозиції і зауваження.

Взагалі в нас сьогодні є близько 20 першочергових законопроектів, на які очікує ринок. Це і законопроект про відновлення кредитування, про перерозподіл функцій між Нацфінпослуг і Комісії з цінних паперів фондового ринку, і багато інших. Потрібна підтримка депутатського корпусу.

Нацбанк в 2014 році напередодні виборів кілька місяців підтримував гривню на рівні приблизно 12 одиниць за долар, і деякі аналітики кажуть, що це була помилка, що це був політичний вплив на НБУ. Як ви вважаєте?

На початку 2014 року міжнародні резерви країни були на самому низькому рівні. І в нас не було іншого виходу, як переходити на гнучкий курс гривні, з огляду на накопичені численні макроекономічні дисбаланси. Але не можна було різко перейти від фіксованного курсу до плаваючого, який є на сьогоднішній день. Як ви бачите, сьогодні коливання на валютному ринку в межах 50 копійок в той чи інший бік абсолютно не викликають здивувань і паніки ані в населення, ані в суб'єктів господарювання. Тоді ж ситуація була зовсім іншою – за десятиліття де-факто фіксованого курсу всі звикли до його незмінності і були вкрай чутливі до його змін. Тому ми мусили здійснювати перехід до гнучкого курсу поступово. І чим довше ми стримували коливання обмінного курсу за допомогою валютних інтверенцій, чим повільніше ми відпускали валютні обмеження, тим більше населення та бізнес мали часу, щоб призвичаїтися до нового режиму курсоутворення, і тим гарантованіша була та стабільна ситуація, яку ми маємо на сьогодняшній день.

Андрій Яніцький Андрій Яніцький , редактор економічного відділу LB.ua