ГоловнаЕкономікаДержава

Що стоїть за інфляційним вибухом у березні?

Учора Державна служба статистики України (ДССУ) опублікувала дані щодо споживчої інфляції, які могли багатьох просто шокувати – 10,8% за березень і 45,8% за останні 12 місяців. Таких цифр Україна не знала з 1995-96 років, коли ще відчувалися останні ефекти гіперінфляції початку 90х. Що це? Повернення до часів, коли цінники в магазинах змінювались навіть не щомісячно, а щотижнево, чи останній дзвіночок щодо необхідності активної антиінфляційної політики?

Ціни в магазинах змінюються майже не щодня
Фото: colibris.com.ua
Ціни в магазинах змінюються майже не щодня

Опубліковані цифри стали сюрпризом для професійних прогнозистів-макроекономістів, адже за опитуванням Bloomberg середнє значення споживчої інфляції у річному вимірі прогнозувалось на рівні 35%.

У чому ж причина таких похибок у прогнозуванні? З одного боку, вони зумовлені особливостями підрахунку показника інфляції Держслужбою статистики. Офіційно збір інформації ДССУ здійснює з 1 по 25 число щомісяця, але, як показують результати дослідження фахівців НБУ, показники, що оприлюднюються, найбільше корелюють із цінами останньої декади попереднього місяця та двох перших декад звітного. Тобто, максимальне знецінення гривні наприкінці лютого та паніка на споживчому ринку відобразилися, насамперед, не на лютневому показнику інфляції, а на березневому.

Коефіцієнт кореляції між зміною цін на продукти харчування за поточний місяць з 21-го числа та зміною цін за даними ДССУ становив 0,99 (між зміною цін за календарний місяць та зміною цін за даними ДССУ – 0,86).

Водночас завдяки активним діям НБУ щодо стабілізації ситуації на валютному ринку в березні спостерігалося зміцнення національної валюти. Дані, які збирає Міністерство економіки України на щодекадній основі, дають підстави стверджувати, що пік зростання цін вже був пройдений. Зокрема, за нашими розрахунками, вже в останній декаді березня, яка лише частково входила в розрахунок інфляції за звітний місяць, спостерігалося зниження цін на продукти харчування (на 0,6% за 10 днів).

Щодо факторів, які спричинили карколомне зростання споживчих цін у березні, то, звісно, в першу чергу – це вплив курсового чинника. Однак, суттєво зросли не тільки ціни на імпортовані товари такі як, наприклад, фрукти, одяг, бензин. Поширення панічних настроїв населення внаслідок ескалації військового конфлікту на сході країни зумовили не лише курсовий сплеск, але й спровокували ажіотажний попит населення на продукти харчування з довгим строком зберігання. Зокрема, у березні ціни на борошно, цукор і гречку зросли на 52,6%, 39,2% та 15,7% відповідно.

Суттєвий вплив мала також вартість палива, яка закладається в транспортні витрати при формуванні цін на основні продукти харчування. У свою чергу, на ціну палива суттєво впливає зміна курсу гривні внаслідок значної частки імпорту та акцизів на паливо, встановлених у євро. Згідно даних ДССУ ціни на паливо підвищилися на 9,3% за березень. Однак, зазначений вище подекадний аналіз цін вказує на значне подорожчання палива лише в останній декаді лютого (на 26,6%), тоді як протягом всього березня вартість палива знижувалася (в цілому на 21,6%). 

Важливим фактором інфляційного сплеску стало введення наприкінці лютого додаткового збору на весь імпорт (крім критичного) у розмірі 10% для продовольчих товарів і 5% для всіх інших. Частки імпорту для цих категорій товарів становили 15% і 61% відповідно.

Тобто, з одного боку, інфляційний вибух у березні є безумовно вкрай негативним явищем, але, з іншого боку, основні чинники березневої інфляції мають короткостроковий характер, і їх вплив буде вгасати протягом найближчих місяців.

Отже, не варто занадто драматизувати ситуацію. На мій погляд, якщо монетарна та фіскальна політика продовжать демонструвати достатній рівень жорсткості (як це відбувається протягом останніх декількох тижнів, що вже дозволило стабілізувати ситуацію на валютному ринку), то споживча інфляція має шанси на кінець року знизитись до рівня 30% і в подальшому повернутися до однозначних показників.

Саме цією метою й керувався Національний банк при прийнятті останніх рішень з монетарної політики та щодо адміністративних обмежень на валютному ринку, фактично це була реакція на майбутню цінову динаміку та оцінку інфляційних ризиків. Загалом, орієнтація саме на прогноз, а не на інфляцію, що вже реалізувалася, є характерною ознакою сучасних центральних банків (так званий forward-looking підхід). Монетарні рішення відбиваються на економіці з певним лагом, тому важливий саме прогноз розвитку ситуації.

Оскільки причиною інфляційних ризиків була саме курсова динаміка, на неї насамперед і спрямовувались дії Національного банку. Як можна бачити, підвищення облікової ставки та посилення адміністративних обмежень мали свою ефективність – хаотичній девальвації вдалося завадити. Але, на жаль, ціни знижуються набагато повільніше, ніж вони підвищуються. З урахуванням особливостей їх підрахунку в Україні Держстатом, ми спостерігаємо такий значний сплеск інфляції.

Звичайно, лише одному Національному банку впоратись із розворотом інфляційного тренду фактично неможливо. Навіть залишаючи за дужками всі ризики, пов’язані з поновленням активних бойових дій на сході країни, суттєві зміни потрібні в різних сферах урядування. Так, фіскальна політика була достатньо жорсткою на початку року – дефіцит зведеного бюджету був майже нульовим за січень-лютий, а на казначейському рахунку Уряду на початок квітня накопичилось 32 млрд грн. Як за рахунок інфляції, так і покращення адміністрування доходи зведеного бюджету суттєво зросли, наприклад, податкові – на 19% порівняно з січнем-лютим минулого року. І подальше утримання від популістських заходів, притаманних для урядовців попередніх років, має стати підґрунтям для макрофінансової стабілізації.

Ще один аспект, на який хотілося б звернути увагу – це діяльність Антимонопольного комітету. Адже ситуація, коли в умовах високого врожаю різних сільськогосподарських культур найбільшими темпами в споживчому кошику зростають ціни продовольчих товарів внутрішнього виробництва, є щонайменше дивною.

Із затуханням ефектів девальвації гривні та підвищення тарифів ЖКГ Національний банк за підтримки Уряду буде у змозі забезпечити зниження інфляції до однозначних показників у середньостроковій перспективі. Але в той же час монетарна політика центрального банку має реагувати не стільки на окремі інфляційні сплески, що вже відбулись, скільки на прогнозну інфляцію з урахуванням усіх зовнішніх і внутрішніх чинників, у тому числі власних дій.

Сергій Ніколайчук Сергій Ніколайчук , директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ
Читайте новости LB.ua в социальной сети Facebook