ГоловнаЕкономікаДержава

"Податковий компроміс", або Як вивести бізнес із тіні. Частина друга

На початку квітня LB.ua опублікував текст "80-90% українського бізнесу – учасники злочинного угруповання". Його автор – бізнесмен, який добре поінформований про систему конвертаційних центрів України. Публікація викликала значний резонанс як серед представників бізнесу, так і серед представників чинної влади.

Однак останні, на думку автора тексту, так і не зрозуміли до кінця суті проблеми. А тому, поданий Кабінетом міністрів законопроект про "амністію" лише погіршить становище українського бізнесу. І жодним чином не стосуватиметься чиновників, які по-суті змушували бізнес брати участь у кримінальних схемах мінімізації податків. І це змусило автора тексту про конвертаційні центри ще раз звернутися до цієї теми.

Першу частину тексту можна було прочитати на минулому тижні, сьогодні ми публікуємо другу частину.

У 2010 році після перемоги Януковича на президентських виборах, з’ясувалося, що Тимошенко залишила після себе пусту казну, а розрив у бюджеті був майже чотири місяці. В тіні працювало багато бізнесу, конверт-центри процвітали, де оберталось до 50% бюджету. Потрібно було негайно наповнювати бюджет.

Фото: Макс Левін

Податок на три букви

У 2010-му податковій поставили завдання – вивести бізнес з тіні, щоб наповнити казну. Для того запросили висококласних спеціалістів в галузі фінансів, які і розробили багатокрокову схему відживлення економіки.

Основною проблемою, як і зараз, був складний податок на три букви – ПДВ.

Фактично всі ухилялись від його сплати, надходження в бюджет були по цьому податку в межах 2-3 млрд грн. на місяць., через «обнальні» фірми можна було оптимізувати його за 2,5-4%. Всі контролюючі органи в областях звикли на цьому заробляти, в кожній області були свої «конвертатори», в деяких регіонах цих груп було до 20, а в Києві – до 100.

Пропозиція фінансистів по виводу коштів з тіні була наступна: спочатку треба було понизити ПДВ до 7%, і через 2 роки поетапно піднімати по 2-4% в рік. За кілька років можна було повернутися до існуючих 16,67%.

Розробка «Програми»

Але уряду Азарова кошти були потрібні негайно. Тому ухвалили рішення: якщо «обнал» не можна відмінити то його треба очолити. Ідея була наступна: оскільки всі «конвертатори» на місцях були відомі місцевим податківцям, бо платили їм щомісячні платежі, то потрібно їх облікувати, сформувати реєстр по оборотах та по галузях. Реалізатори цієї схеми об’їхали за кілька місяців всіх представників та власників «обвального» бізнесу, майже всім було оголошено нові правила гри. Всього було проведено більше 1000 зустрічей.

Умови були такі: всі платять 6,7% на так звані «Площадки», решта – це заробіток самих «обнальників». Ціна послуги для бізнесу становила 7,3-8%. Ринок почав визначатись, чи працювати з «нелегальними конвертами» («партизанами») чи працювати з «легальними», яким гарантували повну безпека від контролюючих органів. Місцеві податкові, СБУ, прокуратура, міліція спочатку були проти, оскільки отримували свої «бонуси». Однак після кількох місяців роботи всі так захопились новою схемою, що почалась боротьба за клієнта між контролюючими органами, а вкінці на конверти почали заганяти примусово весь бізнес.

Фото: newsru.ua

За перехід з «партизанських» фірм на «програмні» треба було сплатити 3% від обороту з партизанськими і до того періоду ніхто не повертався. Тобто фактично теж була амністія для бізнесу, але 3% це було за умови реально діючої економіки (Згідно проекту Закону про податковий компроміс при падінні економіки в 3-4 рази треба заплатити 4,75%). За умови чіткої вертикалі влади, легального та нелегального пресингу на бізнес вдалося зібрати менше 50% планованих коштів по амністії.

Після введення на повну потужність «програмних» схем в ДПА України розробляли подальший план виводу коштів з тіні. Були досягнуті шалені успіхи: за перших три місяці роботи «Програми» було повністю перекрито розрив в надходженні сплати ПДВ, але розмір сплати виріс з 2-3 млрд. грн. до 5-6 млрд. в місяць. Тодішній очільник ДПА України навіть отримав за це чергове генеральське звання.

План полягав у тому, щоб спочатку всіх вивести з тіні і завести на «програмні» фірми. Місячний тіньовий оборот економіки становить 60-65 млрд. 80% цього обсягу вдалося переключити на «програмні» фірми. Наступний крок, який планувався – поетапне зниження ПДВ до розміру тих же 7%, щоб бізнесу було нецікаво працювати з обнальними схемами. Далі – підняття вартості «обналу» та ПДВ вверх спочатку до 10 а потім 12-14-16%, до моменту, поки знову не почнеться перетікання капіталу в тінь. Оскільки «обнальний» бізнес вже був би фактично легалізованим то потім контролювати його було б легко, і закрити теж.

Однак за певний час «сімейна» команда Януковича просто підняли ціни на купівлю податкового кредиту до 10,5%-12%. В бюджет мало поступати 8,5%, решту ділили між собою контролюючі органи та реалізатори «Програми». Спочатку почало поступати додатково 3-5 млрд. грн. в бюджет по зборах ПДВ. Тобто фактично вийшло, що весь реальний сектор економіки сплачував чи готовий був сплачувати 12% по ПДВ. Але дуже швидко влада зрозуміла, що весь цей потік додаткових коштів можна перевести в готівковий потік. І з 8,5%, які мали поступати з «програмних» фірм в бюджет стало поступати 1,5%, а решту йшло на «Сім’ю». В місяць це виходило до 3-4 млрд. грн готівкою. Тільки з однієї цієї схеми «Сім’я» отримала готівкою 20-25 млрд. грн.

Фото: glavcom.ua

Фінансові «партизани»

Паралельно з «Програмою» працювало багато «партизанських фірм» – «обнальних» структур, які прикривались чи прикриваються місцевими головами податкових, прокурорами, УВС. З них «куратори» отримували більші в кілька разів відсотки, аніж з «легальних програмних фірм», які на відміну від «партизанів», частину коштів все ж скеровували у бюджет. Плата за «купівлю» податкового кредиту на них була значно менша, в межах 4-6%. Вони працювали тільки в певних регіонах, де були сильні позиції голів ДПА. Окрім того майже кожен власник «програмної ліцензії» паралельно робив свої «партизанські» схеми. Це було особливо помітно у Львівській, Одеській, Донецькій областях та Києві. В певні періоди «партизани» з Дніпропетровська, Миколаєва, Полтави, Житомира, Херсону навіть виходили на загальноукраїнській рівень. В кінці правління Януковича «партизанські» схеми тихенько навіть почав паралельно курувати керівництво Мінздоху, через що певний час був навіть конфлікт з Олександром Януковичем.

«Програма» Януковича закрилася в січні-лютому 2014 року, натомість з’явилося багато «партизан» – економіка не терпить вакууму. Актуальна ціна на «обнал» – від 4,5% до 8%. Все залежить, хто «кришує». Якщо ноги ростуть з прокуратури, Міндоходів чи СБУ, то дорожче. Якщо це від місцевих керівників цих структур то дешевше. «Обнальні» структури працюють 2-3 місяці, після чого їх ліквідовують – найчастіше через банкрутство. І відкривають нові.

Імпортне ПДВ продається від 2 до 8%, внутрішнє ПДВ – від 4 до 10%. «Намальоване» ПДВ можна купити від 2,5 до 4%. Напевно немає підприємця в Дніпропетровську, Одесі, Донецьку, Львові чи Києві, який не знав би 2-3 організаторів «конвертів» та цін на їх послуги. І паралельно, всі знають у кожному відомстві представників контролюючих органів, які «кришують» ці схеми, і скільки за це отримує прокурор, голова місцевої податкової, міліції чи СБУ. Це всім відомі факти. Що ми намагаємось приховати? Від кого? Від пенсіонерів чи дітей?

Що робити?

Є кілька варіантів, як вийти з ситуації.

Варіант перший – найпростіший для економіки, найболючіший для чиновників і найчесніший для всіх громадян: загальна амністія капіталів.

Потрібно поставити точку відліку. Як може податкова поліція чи антикорупційне бюро контролювати видатки чиновника чи бізнесмена, коли фактично кожен з них витрачає більше чим має задекларовано, або декларації куплені в податковій за минулі періоди по 4% (це можна було зреалізувати до 31.12.2012). Якщо в кожного чиновника машина на маму-пенсіонерку, квартиру подарувала троюрідна сестра з Америки, бізнесом займається дружина, кредитна картка випадково зареєстрована на англійську офшорну компанію та ін. а в підприємця задекларовано виключно заробітна плата, а він інвестує мільйони в розвиток свого бізнесу – то ми ніколи не зможемо довести їхню незаконну діяльність. Тому що коли приходить з обшуком СБУ до високопосадовця то виявляється що 2 млн дол. в сейфі це позичені кошти в 20 його друзів на лікування, а 5 годинників – це йому подарували багато років тому, а 122 документи що підтверджують право власності на нерухомість це його підлеглі та знайомі залишили в сейфі на зберігання. Інколи під час обшуку СБУ «знаходить» в сейфі тільки 1,5 млн. дол. а решта 0,5 млн. «випаровується» в кишеню місцевого керівника СБУ. Після подання чиновником усіх підтверджуючих про позики документів, справа закривається. І чиновник далі працює.

Фото: Макс Левин

Тому тільки тотальна амністія капіталів. Всі повинні задекларувати свої доходи, майно, зберігання і т.д. Сплатити 3-5% від суми. Ось це буде адекватний компроміс. Тому що оподатковується не оборот, а нелегалізований дохід! Але за це не проголосує Верховна Рада, тому що при пропонованій податковій амністії більшості депутатів-бізнесменів доведеться сплатити 10-20 тис грн., при амністії – усі 20-50 млн. грн.

Варіант другий – рухатись виключно в напрямку податкового компромісу для тих хто працював з «Програмою».

Тоді уряд має взяти на себе сміливість вийти та сказати: «Відтепер ми працюємо чесно. Всі хто працює з «новими програмами», «партизанами» буде покараний. Всі чиновники, які в тому задіяні, також будуть покарані. Дорогі підприємці – піднімайте ціни на ваші товари та послуги, але не користуйтесь схемами. Дата відліку 01 травня 2014 року. Продавайте всіх чиновників хто це організовує, будуємо чесну країну». І кожного тижня Кабмін має звітувати перед платниками податків про затриманого чиновника чи підприємця.

Сплата в бюджет за податковий компроміс не повинна перевищувати 0,5% від обороту з «програмними» фірмами. На сайті Міндоху має бути список всіх програмних фірм за весь період, оборот кожного підприємства з ними і сума сплати кожної фірми до бюджету. Цю інформацію можна легко згенерувати з бази податкової. Все відкрито, прозоро. Всі сплачують протягом 6 місяців. Не сплатив – штраф, сплатив – ніхто не повертається до цих операцій. Всі інші «партизани» до уваги не беруться і сплачується в повному обсязі – 16,67% ПДВ.

Зараз податкова повним ходом на місцях взялась показувати перед урядом свою відданість справі. По «програмних» фірмах порушили низку кримінальних справ і почали відповідно проводити обшуки, донарахування в бюджети і т.д. Тобто навіщо шукати нові економічні злочини, коли ти чотири роки контролював і отримував з «програми» щомісяця «касу», а тепер знову можеш «кошмарити» клієнтів тієї ж «програми», отримуючи від цього зиск!

Знову ж таки – чому це робиться вибірково? Чому по одних «програмних» фірмах заводять кримінальні провадження з серпня 2013 року а по інших з січня 2014 року? Чому по одних «площадках» заводять, а по інших ні?

***

Влада нарешті має зробити чіткий посил бізнесу про чесні правила гри. Або й далі робити видимість «реформ», «амністій», залишаючи все по-старому – «схеми», корупцію податківців та правоохоронців, які паразитують на бізнесу. Тоді потрібно ухвалювати законопроект «Про податковий компроміс» і чекати, коли почнеться Велика Буржуазна Революція і до влади прийдуть люди з реальної економіки, а не «схемні» олігархи.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter