ГоловнаКультура

День неспішного мистецтва: як побачити найважливіше

Чи замислюємось ми над тим, з якою швидкістю пробігаємо по залах музею, коли туди потрапляємо? Заглядаємо на годинник і рахуємо зали? Чи пірнаємо у неконтрольоване споглядання? За статистикою відвідувач тратить на зупинку перед мистецьким твором від 8 до 17 секунд. Тоді як автор може потратити на його продумання і створення від кількох днів до кількох років.

Цього року в Україні вперше відбудеться День неспішного мистецтва або Slow Art Day. 10 років тому його ініціював американець Філ Террі, який потратив на споглядання однієї картини цілу годину і відчув якісну різницю між цим досвідом і звичним «пробіганням» повз твори у музеях. Відтоді в одну суботу квітня музеї по всьому світу приєднуються до акції День неспішного мистецтва. 14 квітня о 12:00 акція вперше стартує у 20-ти музеях у різних містах України.

У Польщі цього року у Дні неспішного мистецтва бере участь 74 музеї. А 7 років тому, коли студентка Зузанна Станська вперше ініціювала таку акцію, участь брав лише Національний музей у Варшаві. Про що свідчить такий швидкий ріст кількості учасників і чи дійсно допомагає День неспішного мистецтва перетворити музейний експонат із об'єкта втоми на джерело натхнення? Про це ми запитали у самої Зузанни.

Зузанна Станська
Фото: Надано авторкою
Зузанна Станська

Навіщо він узагалі, той День неспішного мистецтва?

День неспішного мистецтва — то суспільна музейна акція, яку цьогоріч проводимо вже увосьме. Полягає вона на тому, що одного дня, у квітневу суботу в конкретний час можна прийти до одного з кількадесяти музеїв країни і за одну години оглянути лише 5 творів. Йдеться про те, щоби споглядати повільно і вдумливо — не дозволяючи собі швидко «пробігти» через цілий музей і цим задовольнитися. Найважливішою є вдумливість і відкритість до твору мистецтва, який споглядаємо.

У США існує така акція під назвою Slow Art Day — я про неї прочитала в інтернеті і вирішила, що це неймовірна ідея і треба її прищепити також у Польщі. З єдиною різницею — у Польщі спогляданню допомагають волонтери, які намагаються трохи заанґажувати відвідувачів, підштовхнути їх до ставлення питань, рефлексії над тим, що бачать.

Як музеї реагували на початку на таку пропозицію?

У 2011 році участь брав лише один музей — Національний музей у Варшаві. Я тоді ще вчилася на історії мистецтв й особливо не знала, чи це все вдасться, тому Національний музей став пілотним проектом. Але вдалося все прекрасно, прийшло 100 осіб, люди вийшли в захопленні. А далі — пішло-поїхало: цього року в акції візьме участь понад 70 музеїв по цілій країні.

Кожен з нас, входячи до музею, може сам собі повільно оглядати і рефлексувати на творами мистецтва — який сенс у цілій спільній акції?

Люди не призвичаєні до цього — бачать, але не вдивляються. Часто також бояться, що не мають відповідного знання, тож можуть «погано» розуміти. У День неспішного мистецтва ми хочемо показати, що кожен з нас, навіть якщо не знається на мистецтві, за умови відповідного налаштування може побачити у творі мистецтва щось важливе винятково для себе.

День повільного мистецтва в Польщі
Фото: creativekid.info
День повільного мистецтва в Польщі

Що кажуть про цей досвід відвідувачі?

Кажуть, що будуть собі влаштовувати власні дні неспішного мистецтва... Тобто, нашу найважливішу ціль досягнуто — люди хочуть приходити до музеїв й оглядати мистецтво, а не ставити собі галочку, що відвідали чергову виставку.

Акція триває годину, після чого ви збираєте відвідувачів на обговорення побаченого — який це має ефект?

Після споглядання для охочих ми влаштовуємо зустріч, де відвідувачі можуть порозмовляти один з одним і з організаторами про своє враження від досвіду. Це важлива складова, бо тут можна відкрито розповісти, що сподобалося, як повільне споглядання вплинуло на учасників. Особливо корисною ця інформація є для музейних едукаторів.

Якщо у моєму місті кілька музеїв бере участь у Дні неспішного мистецтва — вони проводять акцію в той самий час, і я можу піти лише в один музей. Чи це недолік?

У нашому світі, де все подається на тарілці, де відбувається безліч культурних заходів, де під час Ночі музеїв біля музейних входів шикуються черги — можливо, це й недолік. Але з іншого боку, неспішне мистецтво полягає на виваженому рішенні учасників — маємо годину і йдемо дивитися музей Х. І крапка. Це закритий формат, який, на жаль, вимагає певної інтимності та обмежень.

Хоч за задумом акція присвячена творам мистецтва, в Польщі, як і в Україні, у Дні неспішного мистецтва беруть участь і нехудожні музеї (Музей авіації чи Музей еміграції).

Так! Скансенси, етнографічні музеї, військові, краєзнавчі, технічні. На будь-який смак. Це дуже добре, що можна подивитися на «немистецький» експонат трохи іншим поглядом. Більш налаштованим на форму.

Постер Дня неспішного мистецтва в Україні
Фото: Надано Софією Рябчук
Постер Дня неспішного мистецтва в Україні

Що вважаєш найбільшим успіхом, що змінилося за час існування Дня неспішного мистецтва у Польщі?

За цей час музеї значно ширше відкрилися до відвідувачів. Працівникам хочеться вигадувати різноманітні події, які будуть задіювати публіку, кількість музейних пропозицій — величезна. На початку у нас були проблеми з тим, щоб зацікавити музеї — тепер таких проблем не існує.

Зузанна Станська, історик мистецтва, засновниця популярного мобільного додатку про мистецтво DailyArt, власниця фірми «Moiseum», яка з 2012 року займається пошуком рішень, пов'язаних з новими технологіями і сучасним підходом до роботи з публікою у музеях та інституціях культури. Організаторка всепольської суспільної акції День неспішного мистецтва, а також зустрічей між варшавськими музейниками Metamuzeum. Випускниця Blackbox Connect Female Founders, лауреатка British Council Young Creative Entrepreneur Award в категорії «Культура», згадана у списку лідерів Нової Європи “New Europe Top 100 Challengers”, розробленому такими організаціями, як Visegard Fund, Google, Financial Times i Res Publikę.

Софія Рябчук, Літературознавець, перекладачка
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter