“Не можна все своє життя підлаштовувати так, шоб не образити їб..нутих”
Ти немало поїздив із виступами по зоні АТО. Наскільки сприйняття твоїх текстів на передовій відрізняється від решти України? Які тексти бійці сприймають краще - про ворогів чи, скажімо, про дівчат?
Якщо чесно, в цьому році я їздив зовсім мало, але з усього свого досвіду можу сказати - нічим. Ну, зрозуміло, що віршик "Як правильно пиз..ить кацапа" на передовій сприймається емоційніше, бо ось він кацап, а ось так його треба пиздить. А про дівчат вірші кругом сприймаються добре, бо це ж дівчата - куди без них? В армії, до речі, дуже багато дівчат служить, і всі красуні - очі розбігаються. От шо я не люблю, то це коли організатори влаштовують спільний концерт і для військових, і для місцевих цивільних. Починається оце: ну, цього, може, не треба, бо це занадто жорстко, а в залі жінки і діти, а оце про москалів, давай зараз не будеш читати, бо тут населення місцеве трохи ватне - не поймуть... Зашибісь, приїхав перед бійцями виступить!
Раз в Бахмуті матюкнувся зі сцени, так бабам не сподобалось, скандал потім був. А ті баби приперли свої дупи, затягнуті в леопардові лосіни, бо концерт безкоштовний, а потім пішли додому дивитися новини по кацапському телебаченню. З якої радості я, волонтер, який витрачає свій час і гроші, маю ще перед ними виправдовуватись? Ну, але по х..й - пацанам сподобалось. А як не матюкатись, коли вірш про сєпарів?
А бувало таке, щоб "місцеве ватне населення" справді шось "не пойняло"? Вушанками в сцену не кидались від образи за русскій мір?
Було в Слов'янську, коли студентка підійшла після виступу і спитала, люблю я русскіх ілі нєт. Ну, кажу, по-перше, русскіє - не женщіна, шоб їх любити, а по-друге, в чому справа взагалі? Ну як, каже, ви прочитали образливий стішок про Путіна, а Путін - президент Раіссі, а отже - ви тим самим нанесли образу всьому російському народу. Я, як міг, спробував пояснити їй, що все не зовсім так, вона заспокоїлась і пішла щаслива. Але шо тут можна сказати? Ну, їб..нута дєвочка. Я розумію, люди різні, але не можна своє життя підлаштовувати так, щоб не образити їб..нутих. Я людина м'яка і лояльна, а це не завжди хороша риса - треба з цим зав'язувати.
А за межами зони АТО щось подібне траплялося? Все-таки вати, відкритої чи прихованої, посвюду вистачає... Було таке, що читаєш, скажімо, “Репортаж”, а ніхто не сміється - і ти розумієш, що в залі зібралася вата, яка цей текст сприймає не як пародію, а як зразок героїчної російської громадянської лірики гібридного вєка?
Було таке, що "Репортаж" я читав в Москві. В грудні 13-го. Всі реготали. Пройшов місяць-другий, і вся та москвинська поєб..нь, яка реготала, пила зі мною і френдилась після цього в соцмережах, раптово прозріла. Вони усвідомили, як глибоко помилялись, що все описане - хоч і гумор, але правда, і люто сокрушалісь, що не одразу розгледіли в мені фошиста. Один пает-сатірік написав мені послання у вигляді пародії на “Репортаж”, де йшлося про те, що Гітлера, може, ваші мольфари і не воскресили, проте воскресили Степана Бандеру, а вот етого ми вам, сволочі фошистскіє, нє забудєм, нє простім! Вірш закінчувався побажанням уберегтися від анального покарання. Я був настільки в ах..ї, що не знав, як можна на це відповісти, і вирішив, шо ніяк. Земля кругла - обов'язково при зустрічі дам п..зди! На кожного Пушкіна знайдеться свій Дантес, тим більше, якщо ти не Пушкін, а гівно.
Отак от жартуєш, жартуєш, а потім у московських підручниках напишуть: Кісєльов розбудив Полежаку, Полежака розбудив “русскую вєсну”... У тебе на сьогодні серед російських поетів якісь друзі чи хоча б приятелі лишилися? Чи прозріння снізошло на всіх?
Нє, ну шо мене найбільше обурило, так це те, шо оте гівно писало, шо вони мене в Москві пивом пригощали. А бухав я за свій рахунок! Єдиний, хто мене в Москві пригостив пивом, так це Ваня Бітов, коли ми в нього на дачі були. А так нагло брехати в усьому - чувак рамси попутав одним словом.
То лишилися в Росії знайомі, з якими ти досі нормально спілкуєшся? Чи й ваня бітов вже забіт как страшний сон?
Російські знайомі наразі поділяються в мене на дві категорії. Безнадійні - ті, з ким вести дискусії і щось доводити нема сенсу. Вони розфренджені, або у взаємному бані. І ті, з ким просто не підтримую активних стосунків. Вони десь є, але ми давно не спілкувались, а якщо виникає така ідея, то десять разів подумаєш - і не станеш нічого їм писати. У Львові на Форумі сиділо з нами за столиком в "Дзизі" двоє москвинських поетів і слухали філософствування одного з наших з приводу ситуації на Донбасі. Після чого відповіли: "Навіщо ви все оплутуєте цими теревенями? Ситуація проста: ми на вас напали і окупували. От і все. Нам соромно в данній ситуації, що ми громадяни Росії, але треба називати речі своїми іменами". Приблизно так сказали. Ну, тобто є там нормальні люди, але шо з того, вони не вирішують ситуації.
Безнадійні, які досі не в бані, прокльони й погрози в каментах на ФБ не лишають? Чи вже змирилися з безнадійністю цієї справи?
Я не звертаю уваги. А якщо продовжують - баню. От нема мені більше, на шо свою енергію Ці розходувать!
До речі, про бан. У твоїй творчості з огляду на її тематику нерідко зустрічається слово, яке на “к” починається та на “ацап” закінчується. А це слово, як відомо, дуже не любить Фейсбук, де ти публікуєш свої вірші. Тебе за нього багато банили?
Двічі банили за слово на літеру "к" і двічі - за слово на літеру "п". Власне, це спрацювало, як поштовх стосовно мого рішення випустити нарешті паперову збірку поезій. Фейсбук ніколи не банить за матюки і банить за слово "кацап". Це говорить тільки про те, що це слово гірше за всі матюки. В принципі, все правильно роблять.
“Парасюк вчинив некрасиво, але правильно”
Твої політичні вірші останнім часом здебільшого спрямовані проти зовнішнього ворога. Тобі не дорікають тим, що мало тавруєш вітчизняних політиків?
Та я про політику, по суті, й не писав ніколи. Я щось не пригадаю, щоб я колись написав вірш про якогось конкретного політичного діяча, українського чи закордонного, чи якусь сатиру про політичну партію. Ну, за попереднього президента я постійно читав "Президент моєї країни - гопник", але це не про політику, це про життя. Була така зовсім несерйозна штука, як "Кохана, зроби мені імпічмент". Ми її з гуртом "Барабас" виконували. Я думаю, не треба пояснювати, що це не про політику. Був такий вірш "Привид Барака Обами" - але він не про Обаму зовсім, просто образ такий. Можливо, просто склалося таке уявлення про мене, бо я раніше часто виступав на мітингах і різних громадяньких акціях. Не те щоб спеціально, а просто прийдеш, друзі просять: "Скажеш що-небудь зі сцени?" А шо мені казати? Можу вірші почитати. В такому контексті шо не скажи - воно нібито про політику буде звучати. Є в мене вірші і про ватників, і про апалчєнцев-днрівців - це можна вважати віршами про політику? Ну тоді все - політика.
І що, сучасні політики взагалі не викликають жодного бажання римою проміж очей вломити? Жоднісінький? Не дотягують до масштабів президента-гопника?
Та нашо вони мені всрались? А, ну перед президентськими виборами в 14-му я понаписував серію передвиборчих лімериків про різних кандидатів. Було таке. Ну, це так, чісто паржать:
Кандидату із міста на Лопані
Делегати долонями хлопали.
Не біда, що тупий,
Головне - в дошку свій:
Федеральний, годований, штопаний.
Кандидат в президенты Царёв
Как историк был дюже суров.
Мог бы даже вполне
О «Волынской резне»
Произнесть невпопад пару слов.
Кандидат в «самі главні дяді»
Обіцяв на партійній нараді:
«От не стану брехать!
Можу тільки сказать –
Будем точно усі в шоколаді!»
Легітимний один із Ростова
Не спромігся збагнути простого:
Що його, хай’му грець,
Політичний кінець
Назавжди показав «полшестого».
Президентик один із Росії
Дуже мріяв про титул «Месія»,
А його, як на зло,
Називали «хуйло».
Як то кажуть, чувак ніасілілъ…
Добре, зайдемо дещо з іншого боку. Є така особа — Володимир Парасюк. Так само, як і ти, прийшов із кавеену, але КВН, здається, з нього так і не вийшов. Можеш оцінити його діяльність з точки зору кавеенщика? Нормально рубає, не переграє?
КВН - це ж як алкоголізм - колишніх КВНщиків не буває. Просто кожен це реалізує потім по-своєму. Парасюк молодець, хоча можна б було це робити трохи витонченіше. Про один з останніх інцидентів, з Вілкулом, багато галасу було на фейсбучіках - правильно він себе поводив чи ні, красиво, чи некрасиво. Я скажу так: Парасюк вчинив некрасиво, але правильно.
А як до тебе ставляться самі політики? Не намагалися пропонувати гроші за те, щоб ти написав щось про їхніх конкурентів?
Якось одна нарвана лівачка довго ходила за мною хвостиком і все дошкуляла: "От якби ти написав якусь сатиру про Яроша!.. От якби Правий Сектор в стіхах обісрав... Ну шо тобі, напиши шось жорстко кумедне про Яроша і ПС!" З якої радості? Шо їй од мене треба було, не знаю. З багатьма політиками у мене нормальні стосунки, бо я з ними товаришую не як з політиками, а як з людьми. З місяць тому зустрів Андрія Парубія, каже, хочу оце все якось зібрати централізовано колег по Уряду і Верховній Раді, щоб ти перед ними виступив - вони просто зобов'язані це почути! Депутати з Радикальної партії так взагалі оптом мої книжки купляли. А жодна гнида з опоблоку не купила жодної книжечки. Може, коли надрукую новий тираж, треба буде зробити акцію "Подаруй книжку Полежаки опоблоківцю". Я думаю, в них грошей на це не вистачає, то треба допомогти.
До речі, про Яроша. Які в тебе після всіх віршів про ворога стосунки з патріотичним середовищем? “Батьком Артемом” кличуть, Пророком називають?
На щастя, в мене такий образ, шо х..й з мене Пророка зліпиш. Якщо доживу до старості - можна буде перемкнутися на створення іміджа Гуру, а зараз я над цим не думаю, занадто молодий.
Ти казав: “коли надрукую новий тираж...”. А що, перший наклад “Стіхов о жизні” уже розпродав?
Тираж був 1000, зараз залишилось десь із сотню книжечок. В мене вже поступово накопичується матеріал для нової збірки, але треба буде зробити ще один тираж "Стіхов о жизні". Врешті решт, Полежаки забагато не буває!
Оптовикам із Радикальній партії хоч на всю фракцію вистачило?
Ну, оптом - це ж не по сто штук. Я мав на увазі дрібний опт. 5-10...
А, тобто брали-таки для себе, а не згідно генеральної лінії партії. А хто саме скуповував?
Ну, наприклад, Лозовий і Мосійчук.
Принаймні, якщо генеральна лінія поміняється й таки захочуть купити на всю фракцію, то хай знають, що в Полежаки є ще сотня штук із першого накладу. Між тим, першої збірки твоїх віршів читачі чекали з добрий десяток років. Не жалкуєш зараз, що не видав книжку раніше?
В мене такий паскудний характер, що я постійно знаходжу приводи про щось жалкувати, але точно не в цьому випадку! Це сто відсотків. Були ідеї зробити це раніше, але постійно щось траплялося, доводилося відволікатись на інші справи і знов все відкладати. Тепер я розумію, що мали написатися деякі тексти, щоб загальний емоційний ефект від книжки був саме такий, яким би я його хотів відчувати. Книжка вийшла саме тоді, коли вона мала вийти. І слава Богу!
Твою книжку видало молоде київське видавництво “Люта справа”. Чи стояло перед тобою питання вибору видавництва? Хтось крім “ЛС” боровся за право видати Полежаку?
Звичайно, поступали пропозиції видати книжку, але вони мене не задовольняли. В кращому випадку на питання про гонорар мені пропонували розрахуватися частиною тиражу (невеличкою). В гіршому відповідали: "У тебе книга буде! Уявляєш - КНИГА!!! А ти ще й за якийсь гонорар питаєш!.." Короче, уявлення про те, що поет - безтілесна субстанція, якій за оренду квартири не треба платити і харчується вона вібраціями ефіру, поки що залишається панівним в головах багатьох любителів поезії. "Люта Справа" в першу чергу ставиться з повагою до своїх авторів. Це стосується і поваги до тексту. Жодної коми ніхто не зачепив без моєї згоди.
“Моя порада поетам-пісенникам: беріть гроші одразу”
Раз уж ти заговорив про гонорар... Сьогодні ти — один із найпопулярніших поетів України. Народна слава українського поета має якийсь стабільний грошовий вимір чи це переважно благодійність за оті самі “вібрації ефіру”?
Я б поки що не назвав це популярністю. Але по суті питання. Як би мені не подобалось кредо "быть знаменитым некрасиво", життя має інші закони. Ось і це інтерв'ю я даю і розумію, що це необхідно. Активний спосіб життя і сприяє кращим продажам книжок, і наділяє правом вимагати гонорари за свої виступи, щоб я після цього думав над метафорою і римою, а не над тим, де б його оце пожерти знайти хоч щось.
Та попри “знаменитість”, основний прибуток тобі досі приносила не зовсім поетична справа - дизайн меблів. Не було ідеї цю знаменитість вкласти в діло? Наприклад, збирати декоративну березову труну “Лежав кацап” від Полежаки. Продавав би за шалені гроші — Лозовий та Мосійчук би вагонами на сувеніри брали...
Я подумаю над пропозицією. :)
Пісні на твої вірші співають кілька українських топ-гуртів. Вони заплатили тобі гонорари за текст, чи користуються по блату?
В мене купив одну пісню "Бумбокс" і декілька пісень Орест Лютий. Не за великі гроші, але там було все зрозуміло: ось вам текст, ось вам гроші - і всі задоволені. Натомість "Kozak System" за дві пісні запрпонували підписати якийсь контракт про отримання роялті. За півтора року за цим контрактом мені було нараховано аж цілих 387 гривень 07 копійок, яких я, до речі, не можу забрати, поки на рахунку не буде хоча б 500 гривень. Моя порада поетам-пісенникам: не ведіться на ці провокації - беріть гроші одразу. Хоча, справа не в грошах, "Kozak System" - класні чуваки, і мені приємно,що вони виконують пісні на мої вірші.
На твоїх виступах люди регочуть аж ніяк не менше, ніж на виступах коміків-стендаперів. Не думав гастролювати з повноцінною концертною програмою?
Я не проти, але я поки що не знаю, як це грамотно організувати.
А на приватні чи корпоративні вечірки тебе виступати запрошують? Щоб отак десь на яхті чи в сауні під добру закусочку в день народження лідера фракції чи директора компанії послухати, як “Парує смажений кацап”?
На корпоративах фірм виступав, на весіллі, але це давненько вже було. А отак от, щоб прямо на яхті, та з лідером фракції - не траплялося. Але я відкритий до пропозицій. До речі, скоро Новий Рік - час корпоративів, треба шось робити.